Від цього в мене появився тривожний тип привʼязаності,що робити?

Раніше десь до 12-13 років все було нормально,я був звичайною дитиною в якої хоть і не все було,але я був дійсно щасливим з тим що мав.
В дитинстві я не получав достатньо любові від батьків,тому коли в 13 років я познайомився з дівчиною я майже зразу в неї закохався.мені зараз боляче розуміти що лише від малого прояву тепла в мою сторону я закохався по самі вуха.
Розуміючи що я в неї влюбився я продовжив радіти життю і веселитись з друзями,періодично думавши про неї.
Коли я почав думати що це взаємно я їй признався в почуттях,і звісно получив в мʼягкій формі відказ.
Після цього моменту якраз моє життя і стало проблемним.
Я всеодно продовжив дружити з нею в надії що колись ми будемо разом.
Після цього я всеодно продовжив жити як і було,я веселився з друзями бачився з дівчиною яку кохав,але вже з не приємними відчутями в середині.
Я дуже сильно привʼязався,і це було самою головною помилкою.

Після певного періуду вона познайомилась з моїм другом,вона закохалася в нього.
Вона не знала як йому про це сказати,і тут я дурак який вирішив допомогти в надії що я хоть трохи більше значитиму для неї.
Я їх звів.
Весь час я крутився навколо них,завжди все бачив що в них відбувається,тим самим нехтував своїми почуттями.
Я бачив як вони цілувались,обнімались,і все що роблять в стосунках,я бачив іскру в її очах.
Я дуже багато сумував,почав думати за смерть,але за смерть я думав ше з ранього дитинства.
Я не знаю чому допомагав їм і нехтував тим що я її кохав,але я продовжував крутитись навколо них.
Після того як вони розійшлись я підтримував її,але в відповідь чув «я тебе ненавиджу» «я не хочу з тобою спілкуватись».
З часом ми відновили спілкування і я все ще мав надію що ми зійдемось.
Так відбулись ще одні її стоскнки,я крутився навколо них,але на цей раз я знав про їх інтим і навіть був раз що я бачив як вона терласть об свого нового хлопця.
Це боляче,дуже боляче,я не розумію чому тоді я за цим всім наблюдав і крутився навколо них.
Коли вони розійшлись я вже не мав надій чи якихось почуттів до неї,але в один день вона запропонувала мені зустрічатись.
Ця історія відбувалась протягом 5-6 років.
Наші стосунки були жахливі,абʼюз 0 підтримки дуже багато болю,я відчував себе лишнім для неї,в тих стосунках я почав різатись.
Потім ми розійшлись,я відчував вільним від цієї жахливої муки(не вміститься сюди все) і десь рік я жив для себе,мав дівчину ще одну але це теж було жахливо.
І вот ми знову зійшлись,мені не вистачає базових потреб,я тривожнік,ревнивий,залежний від неї.