Чому люди зникають

Question

Доброго часу доби усім спеціалістам, які відгукнуться на моє питання. Але, якщо бути більш точною, не питання, а рефлексія. Почну з того, що я дуже люблю людей і спілкування. Це завжди приносило мені задоволення і натхнення. Якось так в житті було, що у мене ніколи не було багато друзів. Моя єдина подруга, яку я просто обожнюю виїхала за кордон. Коли ми зустрінемось не знаю, це дуже засмучує. Але ж в житті так хочеться живих зустрічей, жіночих розмов за келихом чогось смачного і звичайного людського тепла. Моя проблема полягає в тому, що в якийсь момент життя усі мої знайомі кудись зникли. Вірніше, не зникли, а перестали мене кликати, в той момент, коли зустрічаються самі. А в ті дні, коли ми все ж зустрічаємось я наче не маю що сказати, я почуваю себе зайвою. В чому причина цього я не знаю. Можливо, якби я була більш зайнята роботою, я би менше про це думала, але зараз я не працюю, а проходжу перекваліфікацію. Майбутня спеціальність тісно пов&#700;язана з психологією, що є дуже цікавим для мене, оскільки це більше дозволить мені розуміти причинно-наслідкові зв&#700;язки поведінки людей. Для себе я виокремила істину, що якщо люди чогось не хочуть робити, вони не повинні. Тобто не кликати мене це окей, але чому я так хотіла з ними зустрітися, чому мене це тригерить. Я була віддана на 100% , а в результаті мене злили. Ось такі відчуття. Я б хотіла почути, якусь думки стосовно цього питання. Чому люди зникають з мого життя. Може це буде звучати егоїстично, але я класна дівчина, я розумна і весела, що відбувається? Наперед усім дуже вдячна за відповіді!

Алла Веленко · Answer

Доброго вечора Kate.
Як на мене, причина того що відбувається, може критися у Вашій дуже сильній схильності до "залипання" на стосунках, швидкій прив'язливості, що людей може дуже напружувати. Бо це схоже на підсвідоме "смикання" людей за рукав. А яка буде реакція у відповідь? Правильно, рефлексивно, спробують вирватися. 
Що мене навело на таку думку? 
Ваші ж слова з розповіді. Перше, слова про найкращу подругу -  "я її обожнюю". Але ж обожнювати можна лише, перепрошую, Бога, а не людину. Отже, може бути схильність до сильних ідеалізацій.
Друге - фраза про знайомих
"Я була віддана на 100% , а в результаті мене злили. Ось такі відчуття..."
 Коли ми віддаємося комусь на 100%,, ми однозначно, повністю втрачаємо себе. А людина, яка втратила себе, стає одразу нецікавою, а отже, непривабливою.
Інша справа, звідки така тенденція до обожнювання та такої прив'язливості?
Що одразу наштовхує на думку про дитинство. 
Як до Вас ставилися батьки в дитинстві? Чи вистачало Вам любові, тепла, порозуміння, радості, ніжності, турботи від них? Як склалися стосунки між батьками? Відредаговано автором 09-03-2025 20:56:20

Алла Веленко · Answer

Ви пишете "Це більше про те, що я ініціювала зустрічі, підтримувала коли були складні моменти, мені казали « вау, ти так класно відчуваєш людей» , а потім мене просто ігнорують..." 
Дуже схоже на "гру в одні ворота", коли  віддаєшся повністю навіть тоді, коли, можливо, люди і не дуже просять... "Одразу виникає негативна реакція, ти запитуєш себе : «чому?» , а , власне, чому не знаю"...
Є поняття очікування від результату своїх дій. Тобто, це з області міри безкорисливості. 
І якщо виникає негативна реакція, то, певне, очікування від того, що Ви для людей робили, все ж були і не маленькі...
І тоді виникає знову питання. А чому, як і коли формується саме такий принцип побудови стосунків та допомоги? 
А коли ми очікуємо вдячності? 
Можливо, тоді коли нам потрібне "погладжування",  схвалення нас для відчуття. нашої значимості, самоцінності...
І тоді, знову ж таки, потрібно повертатися в дитинство. Адже, саме в дитинстві формується наше спмосприйняття. 
Ви пишете :
"З батьками у мене чудові стосунки, в дитинстві у мене було все, про що може мріяти дитина..."
І от з цього місця, якщо можна, більш детально. А про що може мріяти дитина? Наведіть, будь ласка,якісь приклади.
 Відредаговано автором 09-03-2025 21:32:21

Vitaliya Melnik · Answer

Добрий день. Як  ви себе поводите, коли дружите? Чи не переходите ви межі у спілкуванні?
Що значить віддана на 100%?
Якшо ви,правда, хочете працювати психологом,вам необхідно почати індивідуальну роботу з психотерапевтом. Тоді теоретичне і узагальнене вже не так буде мати для вас значення,як ваше особисте зростання.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Kate!
[quote]ЧОМУ ЛЮДИ ЗНИКАЮТЬ[/quote]
Неймовірно цікаве і важливе питання ставите. І, дійсно, чого люди зникають з вашого поля? Та чи зникають усі? Можливо, зникають саме ті, в стосунках з якими ви найбільше зацікавлені?

[quote]Може це буде звучати егоїстично, але я класна дівчина, я розумна і весела, що відбувається?[/quote]
У вас самої, напевно, є власні припущення і пояснення. Що думаєте з цього приводу? До яких висновікв дійшли у співпраці з психологом?

Щодо вашої ситуації, то мене першим тригернула ось ця ДЕКЛАРАЦІЯ - [quote]Почну з того, що я дуже люблю людей і спілкування. [/quote]
Не те, щоб я не вірив у здатність когось любити людей, проте не загалом. У мене великі сумніви щодо усвідомлення заявниками цього феномену і усіх пов'язнаих з ним складнощів.

Любити можна не усіх підряд. Можна любити батьків, дідуся й бабусю, коханого/кохану, дітей. І це будуть окремі особистості. А щодо друзів і знайомих, то почуття будуть відрізнятись - повага, турбота, цікавість, симпатія, шанування і т.д. Причому взаємини з плином часу обов'язково будуть змінюватись. Як і дистанція між людьми також  - в залежності від конкретних вчинків, зміни пріритетів і зовнішніх обставин.

Отже, мені видається, що корінь проблеми криється десь тут - у тому, в якості кого ви сприймаєте людей, чого від них очікуєте і що транслюєте зі свого боку у стосунках з ними(!)

Також можу припустити, що ті люди, які зникають, багато чого зчитують з вашої поведінки, слів, інотонацій, міміки, жестів тощо. І те, що вони считують у власних відчуттях, їм не завжди подобається. Що саме? Напевно, їх думки та емоції у контакті з вами. Як результат - вони віддаляються або зникають з горизонту зовсім.
 Відредаговано автором 10-03-2025 09:38:33

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Я думаю, що насправді причиною цього всього є те, що я егоїст? Підсвідомо я хочу, щоб все крутилося навколо мене. Я не знаю це ок, чи не ок.[/quote]
В цьому плані, здається, не варто звертатись за відповіддю до когось. Усі відповіді знаходяться всредині вас. Зокрема, певні емоції і переживання підштовхнули вас звернутись на форум психологів. Вважаю, що не лише цікавістю обумовлене ваше звернення. Скоріше за все, перебіг подій в реалі не дуже вас задовольняє. Гіркоту неспівпадіння з ним власних очікувань ви вже відчули на смак. І цей смак, вірогідно, не сподобався.

Хочу вам запропонувати дослідити такі явища, як егоїзм і егоцентризм.
На мій погляд, егоїст визнає наявність бажань і потреб іншим людей, але нехтує ними на користь задоволення виключно власних. 

Егоцентрик, взагалі, вважає, що потреб і бажань у інших людей не існує. Тому і поводить себе відповідно.

А є ще поняття "здоровий егоїзм". Це коли людина ставить себе на перше місце. При цьому не використовує інших і собою не жертвує заради чиєїсь прихильності. Він може взаємодіяти, налагоджувати  конструктивні і теплі стосунки, бо поважає думки, почуття та бажання інших. Він не страждає центропупізмом(!) Відредаговано автором 10-03-2025 11:35:59

Алла Веленко · Answer

Насправді, та сама схильність до сильного "залипання" може бути зумовлена не лише нестачею любові та уваги в дитинстві, але і, навпаки, надмірною увагою дорослих. Окрім того, саме в дитинстві формується певний світогляд кожної людини. І якщо, наприклад, у батьків та батьків і дитини надчудові, прекрасні стосунки, тоді те ж саме ідеалістичне сприйняття стосунків між людьми може перенестися несвідомо на всіх оточуючих людей вже в дорослому віці. 
Що, знову ж таки, формує певні внутрішні очікування від того чи іншого спілкування, або тих чи інших наших дій...
Тоді, як гармонія - це "золота середина", певне вміння не прив'язуватися до оточуючих, при цьому проявляти увагу та співпереживання. І це вже питання, знову ж таки, світогляду людини, ієрархії внутрішніх цінностей...

Валентина Жемчужникова · Answer

А что вы вкладываете в понятие "люблю людей"?
Есть ли для вас разница между люблю людей и нуждаюсь в них, потому что не хватает чего-то в жизни, не умею быть одна?
Как долго ходили к психологу? С каким запросом? Почему завершили работу?
Вы пишите, что все ваши знакомые в какой-то момент пропали? Хочу уточнить.
Это были знакомые или друзья?
О каком количестве людей речь?
Как складывается ваша личная жизнь? Есть ли что-то общее, а также в чем разница между построением отношений с девушками и мужчинами?
Были ли у вас длительные дружеские отношения в школе, институте, во дворе в детстве, на работе? 
Если да, то сколько, как долго и почему завершились? (кроме уехавшей подруги)

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Чому люди зникають

Ответы психологов