як мені налагодити ситуацію?

Можна вам дати пораду, але чи справді вона вирішить те, що вас турбує? Справа ж не лише у виборі між мамою і подругою, а в тому, чому цей вибір супроводжується почуттям провини та внутрішнім конфліктом. Що для вас означає відмовити? Чому турбота про одних викликає напругу у стосунках з іншими?

Це хороший запит для терапевтичної роботи, щоб знайти більше стійкості та внутрішньої свободи у стосунках.

Відредаговано автором 03-03-2025 01:26:33

Доброго дня.
Схоже, Ви опинилися в непростій ситуації. З одного боку – Ваші обставини, Ви поєднуєте роботу і навчання, а це потребує сил та часу. Поруч з цим бажання підтримувати подругу і маму. З іншого – мамина образа та звинувачення, що ніби для подруги Ви маєте час, а для неї ні, і поруч з цим Ваше почуття провини за відмову.

Це може бути виснажливо, особливо якщо Вам так складно відмовляти.
Вам може бути важко поставити себе в пріорітет і доводиться балансувати між власними потребами та очікуваннями інших.

Важливо, що Ви прагнете навчитися відстоювати межі. Це цінна навичка, і Ви вже робите кроки до неї, усвідомлюючи проблему і звертаючись по допомогу.

Коли Ви хочете сказати "ні" і відчуваєте провину, які думки у Вас виникають в цей момент?

Доброго ранку karina!
Співчуваю Вам, бо опинитися в становищі вибору - задача не з легких.
Адже, і мама, і подруга для Вас дуже цінні та по своєму важливі. Тому краще ніколи нічого не обіцяти, а просто говорити, що зробите все можливе, щоб допомогти і просити маму Вам час від часу нагадувати про це. Бо, Ви і працюєте, і навчаєтеся, тому можете просто забути. Окрім того, зробіть собі нагадування десь в телефоні, або пишіть на стікерах і клейте на видних місцях те, що потрібно пам'ятати.
Але ситуація вже сталася і, насправді, цей стан вибору не є природнім. Ніхто і нікого, навіть рідна мама, не має права змушувати робити вибір між значимими людьми. Бо це вже є елементом притиску та маніпуляції. А ким можна маніпулювати та ставити перед вибором? Тільки ту людину, яка психо-емоційно дуже залежна, і не вміє окреслювати чітко власні кордони.
Певне, мама - це найближча людина в світі і буде такою до кінця життя, але кожна дитина дорослішаючи, повинна обов'язково пройти етап сепарації, щоб стати самодостатньою особистістю.
І як на мене, Ви ще цей етап не пройшли, можливо, ще й тому, що мама має достатньо авторитарний характер і звикла все вирішувати сама, не враховуючи ні почуття, ні ситуації, ні бажання іншої людини, це так?..
Як думаєте, що станеться, якщо Ви відмовитеся розривати стосунки з подругою лише тому, що так хоче мама? Як поведе себе мама? Як Ви себе будете при цьому почувати?
Ви написали, що Вам важко говорити "Ні!", бо "думаю що на мене будуть ображатись та подумають що я не ціную цю людину". Але ж як бути, коли, як в ситуації з подругою, повністю знецінюються Ваші почуття та Ваші інтереси? Вас не ображає таке ставлення до себе?
І ще. Які стосунки між Вашими батьками? Хто в сім'ї між ними головний і приймає частіше рішення?

Відредаговано автором 03-03-2025 09:23:36

я думаю що на мене будуть ображатись та подумають що я не ціную цю людину

А якщо погоджуєтесь, коли Вам хочеться сказати ні? Як тоді почуваєтесь і що думаєте?

Доброго ранку karina!
Співчуваю Вам, бо опинитися в становищі вибору - задача не з легких.
Адже, і мама, і подруга для Вас дуже цінні та по своєму важливі. Тому краще ніколи нічого не обіцяти, а просто говорити, що зробите все можливе, щоб допомогти і просити маму Вам час від часу нагадувати про це. Бо, Ви і працюєте, і навчаєтеся, тому можете просто забути. Окрім того, зробіть собі нагадування десь в телефоні, або пишіть на стікерах і клейте на видних місцях те, що потрібно пам'ятати.
Але ситуація вже сталася і, насправді, цей стан вибору не є природнім. Ніхто і нікого, навіть рідна мама, не має права змушувати робити вибір між значимими людьми. Бо це вже є елементом притиску та маніпуляції. А ким можна маніпулювати та ставити перед вибором? Тільки ту людину, яка психо-емоційно дуже залежна, і не вміє окреслювати чітко власні кордони.
Певне, мама - це найближча людина в світі і буде такою до кінця життя, але кожна дитина дорослішаючи, повинна обов'язково пройти етап сепарації, щоб стати самодостатньою особистістю.
І як на мене, Ви ще цей етап не пройшли, чи не тому, що мама має достатньо авторитарний характер і звикла все вирішувати сама, не враховуючи ні почуття, ні ситуації, ні бажання іншої людини?... Як Ви думаєте, що станеться, якщо Ви відмовитеся розривати стосунки з подругою лише тому, що так хоче мама? Як поведе себе мама? Як Ви себе будете при цьому почувати?
І ще. Ви пишете "думаю що на мене будуть ображатись та подумають що я не ціную цю людину" якщо відмовите комусь. Але хіба будуть поважати, цінувати та рахуватися з людиною, яка дозволяє повністю знецінювати свої почуття і свої власні інтереси?
Які стосунки між Вашими батьками? Хто з них найчастіше приймає рішення і вирішує більшість проблем?

Вам важко говорити "ні", через Ваші переконання: "на мене будуть ображатись" та "подумають що я не ціную",
і також важко погоджуватися, бо є інші Ваші переконання:
"знову не можу вчинити так як мені хочеться чи зручно", "уникаю негативних емоцій від людей які в мене щось просять".

Виглядає так, що і ті і ті переконання не поблажливі до Вас, а звучать досить жорстко і безкомпромісно. Як Вам відчувається?
І наче розгортається внутрішній конфлікт між прагненням догодити іншим і відстояти себе.

Важливо віднестися розуміюче та уважно до кожного з цих прагнень та прийти до зваженої, гнучкої позиції, яка допоможе Вам діяти відповідно до ситуації і Ваших потреб та цінностей.

Спробуйте поміркувати, подивитися зі сторони на ситуацію, і визначити, сформулювати, яка позиція могла б для Вас бути найбільш вдалою, з добротою безпосередньо до Вас і до того, що для Вас важливо в такій ситуації?

Я правильно Вас зрозуміла, Ви пишете
" відчуваю що знову не можу вчинити так як мені хочеться чи зручно, і ніби уникаю негативних емоцій від людей які в мене щось просять", тобто, боїтеся, що Вас перестануть любити?
Але ж так буває лише тоді, коли в дитинстві ми недоотримуючи з різних причин тої самої необхідної уваги, тепла, порозуміння та Любові, вважаємо, що причина тільки в нас самих. І якщо ми дуже сильно будемо старатися, то нас обов'язково будуть любити. Бо якщо батьки дорослі, а дорослі завжди все роблять як потрібно і завжди праві, то щось не так робимо ми самі. Ми дорослішаємо, забуваємо що насправді було в дитинстві, але от той самий страх, щось не так зробити залишається. Бо нам в любому віці дуже потрібна любов, а звідки її взяти, як не лише від значимих людей, ми просто не знаємо.
Насправді, це все називається синдромом "гарної дівчинки". І просто так такі звички не проходять, бо це рівень рефлексів.
Тобто,і питання сепарації і несвідоме бажання для всіх бути гарною та зручною - це все запит на індивідуальну роботу.

Моя мама впевнена що подруга мною керує та я не маю своєї думки.

А мама хочет иметь на это единоличное право? Чтобы только ее вы слушали и выполняли то, что она скажет?
На самом деле, чтобы иметь возможность говорить "нет", надо избавиться от убеждения, что вы должны быть всем удобной и от страха, что вас отвергнут, если вы скажете "нет".
Ваша мама как раз и демонстрирует, откуда у вас неумение отказывать - вы сделали не так, как она хотела и она сильно разозлилась.
Эта тема сепарации от мамы.
Как только вы психологически отделитесь от нее и перестанете реагировать на ее злость, претензии, научитесь выставлять границы с ней, то с другими станет легче. И с этим хорошо идти в терапию и работать, поскольку сепарация, если не произошла вовремя, потом сама по себе не произойдет и самостоятельно ее крайне сложно пройти.
У меня на страничке есть пару статей на тему сепарации - что это, для чего нужна и как влияет на жизнь.

karina, схоже обставини , в яких Ви формувалися, складались так, що Ви відчуваєте, що потреби інших людей важливіші, ніж ваші.
В більш глибокій роботі можна з'ясувати точніше, але можна припустити, що ваша потреба в автономії (я маю право бути "окремою", право не відповідати чужим очікуванням, право мати свої бажання, потреби тощо) була (і залишається) незадоволеною.
До того ж, можна помітити порушення вашої потреби в контролі за своїм життям, (я маю право сама контролювати своє життя, нести відповідальність за своє, і НЕ нести за чуже,- те, що хтось ображається на мене, маю право мати свої кордони) та потреби бути прийнятою такою, яка є (я важлива, цінна, маю право на заботу, любов, хороше ставлення).

Порушення потреб, незалежно від того, хто це робить, мама, чи подруга, чи партнер- НЕ може не привести людину до негармонічного стану (на всіх рівнях- тіло, емоції, думки).

Але людина "запрограмована" на гармонію.
Тому вона шукає шляхи задоволення потреб , але іншим способом.
Поведінкою, через переконання "про правила"- "Що треба робити, щоб відчувати себе важливою, цінною, з правом на власні вибори та контроль свого життя".
Наприклад, намагаючись "бути хорошою для всіх- мені ж не складно "- можна отримати відчуття "мене люблять, цінують , я важлива".
А тим, що сперечаєтесь з мамою - відчуття "я маю право на власні рішення " та "я контролюю своє життя ".
Справа в тому, що всі ці "права" у Вас є , але Ви їх не відчуваєте, як свої.

Ви маєте право нікого нікуди не возити, якщо не хочете.
І навіть не треба виправдань про роботу,хворобу, інші справи тощо.

Важливо розібратися в Собі, в тому як , коли і ким були "насаджені" ті переконання, проти яких зараз намагється боротись ваша особистість.
Розібратися в тому, які переконання Ви хочете залишити в своїй системі координат, як ті, з якими Ви дійсно згодні (наприклад, можливо Ви маєте теплі почуття до бабусі і вважаєте, що хочете їй допомагати), а які відкинути, як непотрібні (наприклад, що бажання інших людей важливіші).
Це дасть змогу орієнтуватись на Себе, свої потреби, свою готовність до тієї чи іншої справи.
Подругу підвозити можна по різному- "я боюсь, що вона образиться і відвернеться", або ж "я маю мало вільного часу для спілкування з нею, тому хочу виділити цей час саме на неї", чи "я хочу попрактикуватись у водінні авто в тій частині міста".
Або ж можна просто хотіти виспатися, навіть якщо є машина , і є вільний час.

Ви- окрема доросла людина, яка має власні Важливі Потреби, і має Право робити власні вибори .
Ви НЕ несете відповідальності за плани інших людей щодо Вас, доки Ви самі не дали їм обіцянку щось зробити(коли вже дали- то це ваша відповідальність).

Важливо не точково "підгледіти " відповіді, а знайти Опору своїй Дорослій частині.
Бо ситуації будуть виникати різні, з різними людьми- і у Вас всередині має бути Опора, ВАША власна, на яку Ви можете спиратись для пошуку тієї чи іншої відповіді.

підскажіть будь ласка як чинити в деяких ситуаціях коли я відчуття обов’язку перед батьками, але не завжди є змога чи бажання ?

Дать себе право на то, чтобы не делать все, что вас просят, отказывать и не чувствовать вину.
А для этого нужно избавиться от установки, что вы должны, у вас долги перед родителями, что вы должны быть послушной, выполнять просьбы и всегда быть готовой помочь

підскажіть будь ласка як чинити в деяких ситуаціях коли я відчуття обов’язку перед батьками, але не завжди є змога чи бажання ?

Що для Вас важливіше зараз: виконувати обов'язок чи вчиняти як Вам хочеться?

так як хочеться скоріше за все

Але обов'язок не дає простору робити як хочеться? В той же час просто так відкинути відчуття обов'язку не вдається?

Можливо я не відкрию вам велику таємницю, але і мама і подруга -це питання ваших внутрішніх кордонів. Ви можете обирати будь яке рішення: допомогти кому завгодно, але питання, що ви при цьому відчуваєте. Коли ми щось або когось обираємо, ми автоматично когось НЕ вибираємо. Отже не можуть всі бути щасливі водночас. Питання ваших кордонів і почуття провини за свої вибори -це питання, про які вам було б варто подумати і, можливо, попрацювати над ними.

Відредаговано автором 05-03-2025 08:40:21