Доброго ранку!
цитата:
Раніше в дитинстві такого «гіпер» опіки не було, зараз вже нестерпно.
Тобто, порівнюючи з дитинством, дійшли висновку, що мамина опіка вже через край, стає нестерпною. Тож ваше дратування цілком об'єктивне і зрозуміле. Проте... варто узяти до уваги, что десь половина градусу дратування лежить на вашій особистій відповідальності. Чому так ставлю питання?
А ось чому. Ви, напевно, чекаєте, що мамина поведінка зміниться сама по собі. Натомість на це марно розраховувати. Отже ваша тактика і ваш спосіб реагування половинчастий, якщо не сказати недієвий. Тому і не приносить бажаного результату, від чого ви теж дратуєтесь, адже ситуація не змінюється на краще.
В будь-якому випадку треба взяти до уваги - кожна людина несе відповідальність за свої емоції і почуття(!)
От уявіть собі, якими будуть ваші емоції і загалом настрій, якщо ви не будете дозволяти мамі (а на сьогодні ви таки дозволяєте, хоча і мимоволі) "залазити" у ваше життя???
Уявили? І які вони - ваші почуття?
А тепер головне, про те, чим вам може бути корисним звернення до психолога?
У співпраці з ним ви зможете відкрити для себе причини, чому досі дратуєтесь, замість того, аби вибудувати з мамою прийнятні для вас обох або хоча б для себе взаємовідносини.
Більше того, не лише розкрити і усвідомити причини, а ще й напрацювати дієві навички для реалізації цього прагнення. Мені здалося, що ви в цьому вельми зацікавлені. Чи, може, я помиляюсь?
Що стосується переїзду від мами, то цей крок сприятиме вирішенню проблеми бодай частково, адже не передбачає усунення корінних причин.