Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
«Как же можно оставаться спокойным, когда все клетки - нервные?»
Вопрос от: nik4ec Возраст: 22

Дратує моя мама

Я її люблю, розумію, часто себе за це критикую, що можу дратовано відповідати, але вона просто в моє життя «залізла». При певних обставинах ми почали поки жити разом, вона почала занадто «піклуватися», багато ніжних слів, як не для дорослої доньки, постійно дзвінки, переживання, не можу розслабитися ніде, вже просто бісить навіть без повода. Раніше в дитинстві такого «гіпер» опіки не було, зараз вже нестерпно. Переїзд у планах.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Ірина Василівна Гуральчук — психолог
Ірина Василівна Гуральчук психолог

Психолог больше не активен на сайте

Доброго дня. Ваше дратування цілком природнє.

Чому не скажете мамі, що Вам так не комфортно?

цитата:
вона почала занадто «піклуватися», багато ніжних слів, як не для дорослої доньки, постійно дзвінки, переживання,

Мама порушує Ваші особисті межі, поводиться щодо Вас не так, як Вам, як дорослій доньці, було б комфортно, і для Вас це занадто.

Ваша Мама має свої причини так поводитися, і зовсім не обов'язково, що за цим стоїть злий зумисний намір бісити і дратувати Вас. Але Ваше завдання в цій ситуації чітко означити свої межі, висловити яка поведінка щодо Вас неприпустима і дотримуватися комфортної для Вас дистанції.

Щоб Вас почули і врахували Ваші потреби, важливо щоб діалог відбувався на спокійних тонах. Коли Вашими потребами нехтують, емоції через край і може бути важко опанувати себе. Тому важливо спершу заспокоїтися самій. Тоді більше шансів, що Вас почують.
Добрий вечір!
Так, гіпер опіка завжди шкодить дитині, незалежно від того скільки їй років. Завдання батьків - виростити самостійну особистість та відпустити у своє життя.
Але сепарація - це також і завдання дорослої дитини.
Якщо поки неможливо жити окремо, то добре б було прояснити, чому мати Вами так опікується? Можливо, це на фоні стресу, кризи і т. п. Звичайно, вибудувати поруч з нею особисті кордони, встановити спільні правила, обговорити як можна з Вами поводитися, а як ні.
Дві люблячі людини можуть порозумітися, впевнена. Важливо в розмові наголошувати на тому, що зайві хвилювання
завдають Вам дискомфорту і Ви почуваєте себе погано. Запропонуйте, як варіант, своє бачення бажаних реакцій мами стосовно Вас.
Ви можете мати справу з ситуацією, де ваші відчуття не збігаються з тим, що мама вважає для вас потрібним. Можливо, вона справді переживає та хоче допомогти, але її спосіб прояву турботи може бути надмірним, що викликає у вас почуття напруги та дратівливості . Це може бути через те, що ви не висловлюєте їй відкрито, що вам не підходить таке ставлення і чого ви від неї чекаєте, як вам підійде.
Буває так, що люди, намагаючись піклуватися, можуть не зовсім розуміти, як це виглядає з боку іншої людини.
Якщо ви будете відкрито говорити про свої почуття, можливо вона зможе зрозуміти, що вам потрібно більше особистого простору.
Доброго ранку!
цитата:
Раніше в дитинстві такого «гіпер» опіки не було, зараз вже нестерпно.

Тобто, порівнюючи з дитинством, дійшли висновку, що мамина опіка вже через край, стає нестерпною. Тож ваше дратування цілком об'єктивне і зрозуміле. Проте... варто узяти до уваги, что десь половина градусу дратування лежить на вашій особистій відповідальності. Чому так ставлю питання?

А ось чому. Ви, напевно, чекаєте, що мамина поведінка зміниться сама по собі. Натомість на це марно розраховувати. Отже ваша тактика і ваш спосіб реагування половинчастий, якщо не сказати недієвий. Тому і не приносить бажаного результату, від чого ви теж дратуєтесь, адже ситуація не змінюється на краще.

В будь-якому випадку треба взяти до уваги - кожна людина несе відповідальність за свої емоції і почуття(!)
От уявіть собі, якими будуть ваші емоції і загалом настрій, якщо ви не будете дозволяти мамі (а на сьогодні ви таки дозволяєте, хоча і мимоволі) "залазити" у ваше життя???
Уявили? І які вони - ваші почуття?

А тепер головне, про те, чим вам може бути корисним звернення до психолога?
У співпраці з ним ви зможете відкрити для себе причини, чому досі дратуєтесь, замість того, аби вибудувати з мамою прийнятні для вас обох або хоча б для себе взаємовідносини.
Більше того, не лише розкрити і усвідомити причини, а ще й напрацювати дієві навички для реалізації цього прагнення. Мені здалося, що ви в цьому вельми зацікавлені. Чи, може, я помиляюсь?

Що стосується переїзду від мами, то цей крок сприятиме вирішенню проблеми бодай частково, адже не передбачає усунення корінних причин.
Алла Веленко — психолог
Алла Веленко психолог
Київ ·
Доброго ранку!
Вцілому, згодна з колегами. Та все ж, хочу дещо запитати у Вас.
Ви пишете "Раніше в дитинстві такого «гіпер» опіки не було, зараз вже нестерпно".
А що було в дитинстві?
Які були між вами стосунки? Вас виховувала одна мама? Чи мала вона можливість бути з Вами постійно, коли Ви були маленька, підлітком?
Хто з рідних про Вас більше турбувався? Дарував Вам ніжність?
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.