Не вміємо вирішувати конфлікти

Kira, вітаю!

Співчуваю вашій історії!
Ви як і ваш чоловік скоріш за все реагуєте звичними патернами поведінки, які закріпились у вас протягом життя. Багато людей не уміють поводитись з агресією і використовувати її для покращення взаємодії. Ви наче готові проясняти, проте ображаєтесь, і впадаєте у істерику - і як наслідок хочете розійтись (це вже дуже заряджена злість, бо хочете розірвати зв’язок). Ви самі не справляєтесь з сильними своми переживаннями і хочете щоб чоловік відреагував, а він захищається від такого… Вам потрібно навчитись витримувати цю болісну фрустрацію від нього і підтримувати себе, а вже коли ви заспокоїтись ви зможете не з емоцій говорити про свої потреби та бажання.

Спробуйте самі для початку розібратись зі своїми реакціями, а вже потім чекати розуміння від коханого.
На скільки років ви себе почуваєте, коли ображені?
Що було у вас в цей період?
Як вирішували конфлікти ваші батьки?
На кого з них ви схожі?
Ці питання мають наштовхнути вас на усвідомлення того як ви попадаєте у ці історії з чоловіком.

Найкращим рішенням буде терапія, у вашому випадку навіть індивідуальна, бо вона допоможе вам віднайти надію на конструктивні взаємодії з чоловіком, прожити свої болісні травматичні реакції у підтримці та в емпатії психолога, що закріпиться як новий позитивний досвід.

Бажаю Вам сил впоратись з цими задачами!🙏

"НЕ ВМІЄМО ВИРІШУВАТИ КОНФЛІКТИ"
Так,це дуже цінне вміння- вміння вирішувати конфлікти. Але, я б запропонувала звернути увагу в першу чергу на причини виникнення цих конфліктів, а потім вже на вміння їх вирішувати. Що є причиною( ми) ваших сварок? Як часто вони відбуваються?
Що ви( кожен) робите для запобігання конфліктної ситуації?
Якщо виникають конфлікти в парі, якось не дуже віриться в ці слова:
"у всьому іншому мені з ним добре"
й хочеться подосліджувати в чому Вам " добре" , а в чому ні. Тобто,знайти підґрунтя цієї історії та вирішувати, що з цим робити.
Те,як Ви обидва поводитеся під час конфлікту, як реагуєте- це про ваші родинні історії, ваш особистий досвід. Змінювати це - процес нешвидкий та потребує усвідомлення для чого це робити. Тобто, потрібно бажання обох партнерів змінюватися заради спільного майбутнього. Для цього потрібна індивідуальна терапія для вас обох та парна. Це- ідеальний варіант.
Індивідуальна терапія для Вас буде також корисною. Можливо, те що Ви
"все частіше починаю думати щоб закінчити ці відносини" дійсно має підстави й бажано з цим розібратися до одруження. Тому що з часом, якщо нічого не робити ( терапія), поведінка Ваша й Вашого нареченого буде залишатися такою ж, а образи та раздратування будуть тільки накопичуватися. Й прийде час, коли ці стосунки стануть, м'яко кажучи, " не щасливими ".

К сожалению, подобное поведение очень тревожный звоночек. Неумение решать конфликты, обсуждать проблемы, кричать на партнера, а потом делать вид, что все ок это мина замедленного действия. И если ваш партнер не научиться по другому себя вести, то рано или поздно, увы, отношения придут к своему окончанию - у вас будут копиться обиды, раздражение и это будет портить отношения.
Обсуждали ли вы данный вопрос с МЧ?
Знает ли он, что вы уже думаете про разрыв отношений?
Идеальный вариант это какое-то время походить на семейную терапию, а также каждому к психологу (это три разных человека будет).
Рубить с плеча и разрывать отношения, не попробовав решить проблему, не стОит. Дело в том, что вы неспроста выбрали такого мужчину. И не поняв причину и не научившись по другому строить отношения, вы наступите на те же грабли снова. Ведь и его реакции и манера построения отношений, и ваши - это следствие вашего опыта детско-родительских отношений и его важно разобрать

Доброго вечора Kira!
Насправді, мова іде про Ваше майбутнє. І тому дуже добре, як на мене, що Ви саме зараз, до одруження, задалися питанням стосунків.
Якщо я правильно зрозуміла, схоже, що Ваш чоловік за типом нервової системи холерик. Такі люди дуже імпульсивні, швидко "заводяться", запальні, але і так само швидко "відходять". При цьому, довго не тримають в голові те, що їх так розсердило, на відміну від Вас, людини меланхолічно-чутливої.
То що ж робити? Насправді, як на мене, мова іде про відсутність вміння правильно себе поводити з такого типу чоловіками. Адже, нерідко, через нестачу виховання, чоловіки жіночі образи сприймають як капризи і на них намагаються зовсім не реагувати. Бо так в дитинстві, наприклад, поводив себе і його батько з його мамою. Які стосунки у батьків Вашого чоловіка?
Окрім того, потрібно, як на мене, і Вам навчитися виставляти чіткіше власні кордони, поступово виховуючи свого чоловіка. А одними лише образами та поганим настроєм цього зробити неможливо. Отже, потрібно робити ще й певні виважені та чіткі дії.
Коли Ваш наречений ігнорує Ваші емоції, а потім шуткує як ніби нічого і не сталося, як саме Ви себе з ним поводите? Просто ображаєтеся, мовчите і плачете? Якщо так, то дуже схоже на поведінку "жертви". Але ж моделі поведінки самі по собі не формуються, так само як і несвідомі установки. Отже, повинен був бути якийсь приклад такої поведінки і для Вас. Як склалися стосунки між Вашими батьками? Як вони ставилися до Вас в дитинстві? Чи мали Ви можливість відстоювати свої особистісні кордони? Чи було достатньо тепла та підтримки з боку батьків в дитинстві?

Схоже, що у ваших конфліктах повторюється певний сценарій: ви намагаєтесь вирішити ситуацію, партнер відсторонюється або уникає розмови, а потім усе просто «забувається» без реального вирішення ситуації . Це може свідчити про різні стилі прив’язаності або про засвоєні ще з дитинства моделі конфліктної взаємодії у сімʼї .
Відносини, у яких почуття одного з партнерів ігноруються, з часом стають все більш напруженими. Важливо зрозуміти, чи готові ви разом шукати вихід через відвертий діалог, парну або індивідуальну роботу з психологом. Якщо ні, то питання не лише в сварках, а в тому, чи можна будувати цю пару далі так, щоб вам у ній було добре.

Парна терапія допомогла б вам розібратися, як вийти з цього кола взаємного роздратування і відсторонення , а індивідуальна – зрозуміти, що вам потрібно від стосунків, дослідити власні сценарії у конфліктах, посилити відчуття власної цінності

Це може бути і про НЕвміння вирішувати, і про НЕбажання вирішувати та маніпулятивність.
То, як вважаєте, чого тут більше - першого чи другого?
За Вашим описом поведінки хлопця - в нього проглядають нарцисичні риси.
При бажанні можете перевірити це з допомогою моєї статті:
ЯК ВИЗНАЧИТИ У СЕБЕ (ЧИ ІНШОГО) НАЯВНІСТЬ НАРЦИСИЧНОЇ ЧАСТИНИ?
https://upsihologa.com.ua/yak-viznachiti-u-sebe-nayavnist-narcisichno-05-02pavelbasan.html
І себе також, при бажанні.