Як перестати сумувати за подругою ?

У мене була шкільна подруга, ми жили в одному селі, дуже добре розуміли одна одну, у школі трималися завжди разом, але якщо взяти, приміром, у вихідні ми не ходили одна до одної в гості, найімовірніше, через те, що в обох було багато господарства вдома та всіляких інших обов'язків. Розумію, що це, можливо, звучить як відмовка, а мене нібито щось не пускало до неї додому, хоча я дуже хотіла. І ось через деякий час вона приймає рішення виїхати слідом за своєю сестрою за кордон, а я все так-же залишилася на тому ж місці. Хоча ми і не сварилися, але зв'язок між нами був загублений, бо ми обидві дуже схожі, і, мабуть, боялися нав'язуватися одна одній (я так точно...) Знаю, що все це звучить якось дивно і сумбурно. Ну так от, зайшла на її сторінку, а вона така весела, життя у неї б'є ключем. не приховую, що навіть трохи заздрю їй. але головна суть у тому, що напевно я раніше в повній мірі не цінувала нашу дружбу, наше спілкування. а зараз мені дико її не вистачає.Дивлюся на її відео, фото і така туга бере. і я розумію, що на жаль їй не до мене, у неї тепер все інше. і хочеться їй написати, але чомусь боязко якось. напевно, тому що мені соромно за те, що вона за фактом змінила своє життя, нехай і за допомогою сестри, а я так само на місці. та й що я можу їй розповісти, що сиджу в тому ж самому селі й поки що не можу нікуди поїхати через ряд причин.Душа просто не на місці останнім часом, ніби камінь усередині, дуже тяжко. нічого не можу і не хочу робити. тільки згадую наш шкільний час.