Доброго дня.
Я б запропонувала розділити
страхи:
1. Страхи пов'язані з Вашою посадою.
2. Власні
страхи
Так, звісно вони впливають один на одного, але коли все " по полицях ", краще розумієшь що до чого.
Щоб займати посаду головного бухгалтера, треба не тільки" мати мозок", а ще й залізні нерви. Тому, в мене не має сумнівів, що думати Ви вмієте та усвідомлювали ризики, пов'язані з цією посадою:
"переживаю що може бути податкова перевірка.." Так, це може статися. І це нормально- переживати
"Є багато моментів за які можуть оштрафувати ..." Так, це теж може статися. І знов- нормально переживати з цього приводу . Може є можливість щось виправити?
"Страх що при перевірці все повішать на мене , що на мене буде давити морально і податкова і керівництво"
Вам не здається, що тут перебір? Мабуть до Вас, там все ж був головний бухгалтер й Ви будете відповідати тільки за період своєї роботи?
Тобто, Ви маєте насправді дуже неспокійну роботу. Але, якщо легалізувати тривогу, не катастрофізувати ситуацію та спрямувати енергію на те,щоб мінімізувати " косяки", буде трішки спокійніше.
Стосовно 2 пункту. Мені здалося, що Ви достатньо тривожна людина, тому налякати , " накрутити" саму себе Вам не важко. На додаток до цього я б звернула увагу на питання Вашої самооцінки, самоцінності та можливо, сепарації. Бо, мені теж близька ідея про керівника як батьківську фігуру та пов'язані з цим
страхи. Не слід сприймати назву " батьківска фігура", як конкретно батька або мати, все складніше.
Тому, попрацювавши з психологом на тему Ваших відносин з батьками та братом, вважаю рівень тривоги також знизиться й Ви перестанете впадати в " дитячу позицію".
Ну,й останнє- це самодопомога. Про це багато на просторі інтернету.