Как вести себя в конфликте?

Доброго дня Дина!
Для того, щоб дати характеристику тому, що відбувається, потрібний не формат переписки, а індивідуальна консультація.
Але можна спробувати хоча б наблизитися до того, в чому може бути проблема.
Кожна людина з дитинства виносить якісь свої поведінкові моделі і потім несвідомо користується ними впродовж життя, або до того моменту,поки не почне над собою серйозно працювати.
Окрім того, є природа чоловіка та жінки, яка дуже відрізняється в плані реакцій на одні і ті ж ситуації.
Ви пишете, що була домовленість, "что за наличие дома еды ответственны оба, он все равно ожидал, что об этом позабочусь я".
Власне, може бути дуже багато причин, чому чоловік не пам'ятає про цю домовленість. Перша, він чоловік. А чоловікам потрібно нагадувати, бо за своєю природою, вони схильні думати про глобальні речі, тоді як побут сприймають як малозначиме. Можете писати записочки з нагадуваннями, щоб не нагнітати конфлікти. І він не буде почувати себе без вини винним, і Ви не будете відчувати, що про Вас не пам'ятають.
Друге. В сім'ї його батьків про побут могла турбуватися лише мама. І у нього на підсвідомості це "записане". А як відомо, це на рівні рефлексів. І змінюється дуже поступово, при чому в атмосфері не претензій а любові. І так далі...
А щодо того, що Ви весь час ідете на розмову перша, теж варіантів багато.
І потрібно дуже уважно розбиратися, чого, насправді, Ви так боїтеся? В дитинстві Ви так само починали перша миритися, коли були конфлікти з батьками?

Отношения в паре строят всегда оба. И на каждом из участников лежит ответственность. Невозможно вытянуть отношения в одиночку. Поэтому вы можете делать только за себя, а часть мужа это уже его ответственность.
Обсуждали ли вы с мужем, что именно он боится сказать лишнего?
Чем, с его точки зрения, это "лишнее" обернется для вас, как для пары?
Что для вас ценного в отношениях с ним?
Что не нравится?
Из-за чего у вас конфликты?
Как эти конфликты выглядят? Скандалы/крики? Муж начинает молчать, если мнения расходятся? Для вас разные мнения это конфликт? Свой вариант? Потому что понятие конфликта у всех разное

Возможно стОит обсудить те моменты, которые вам не нравятся+договориться о правилах конфликта?
Как в целом вы строите отношения с мужем?
Как вы договариваетесь о чем-то?
Как распределили обязанности и ответственность?
Как бы вы охарактеризовали б ваши отношения?

Вы пишите, что в детстве вас наказывали игнором и сейчас вы не выдерживаете.
Вы в конфликте с мужем какой себя чувствуете?
Когда вы первая подходите мириться, как дальше происходит общение и решение проблемы?
Делаете вид, что все ок и ничего не произошло?
Удается ли сесть и уже успокоившись проговорить проблему?

По поводу того из-за чего у вас конфликты, то не совсем понятно.
Кто и из-за чего психует?
Почему не удается спокойно обсудить, а идут в ход психи?

По поводу того, из-за чего у вас конфликты, то не совсем понятно.
Кто и из-за чего психует?
Почему не удается спокойно обсудить, а идут в ход психи?

А вот эти вопросы?

Здрастуйте.
Вы вышли замуж за человека со своей семейной историей, сложившимся паттерном поведения в конфликтных ситуациях и отличным от Вашего способом решать семейные вопросы ( ничего не обсуждать- это тоже способ ). Ваш муж ведёт себя так, потому что , скорее всего...так было в его родительской семье и в силу особенностей его характера. И, чтобы стало по- другому, ему надо время. Но, это " по- другому" не значит, так как Вы хотите- немедленно все обсудить и решить. Может,будет лучше вернуться к вопросу через несколько дней ( часов), когда и Вы и он успокоитесь и сможете без эмоций поискать решение? Т.е . между двумя крайностями: немедленное обсуждение и молчание найти середину.

Я надеюсь, что молчание Вашего мужа все же не злостная манипуляция, а просто привычка и её можно изменить. Как?- сломать привычную схему ваших с ним реакций. И начинать нужно с себя: учиться по- новому реагировать на его молчание, выдерживать игнор, не играть с ним в его " игру".

Так, Ви все говорите правильно, стосовно, нащо "все це терпіти якщо можна обговорити і йти далі?", якщо б не одне "але"...
Якщо Ви думаєте, що Вам випадково потрапив чоловік, який, певною мірою, ігнорить Вас так само, як і Ваша мама в дитинстві, то Ви помиляєтеся.
Є поняття поведінкових моделей та установок, які закладаються в сім'ї. Дитина ще маленька, тому не в силах ані опиратися діям дорослих, ані навіть проаналізувати ситуацію... Але ж проблема залишається...от той самий страх "ігнору": бути відкинутою, знеціненою, ображеною і самотньою наодинці зі своїми переживаннями та страхами.... І тоді життя дає тих людей, які своєю поведінкою, абсолютно несвідомо, змусять нас на неї звернути увагу. Що як на мене, і відбувається зараз.
Ви перша ідете миритися, хоча Вашої провини немає, від слова зовсім. Зате є один величезний страх бути відкинутою.
Окрім того, те, що відбувається має ще один аспект. І стосується він невміння відстоювати спокійно власні кордони.
А це ознаки співзалежних стосунків, де Ви або гнівається і наражаєте, або принижено вже е миритися першою.
До речі, якщо почати розбиратися і з Вашим чоловіком, не здивуюся, якщо стосунки його батьків також були далекі від гармонічних. Можливо, хтось був весь час в позиції винного, а хтось весь час іншого "ігнорив". Чому?
Тому що за законами створення пар,стосунків та шлюбів, ми завжди маємо схожі проблеми та сімейні програми не зовні, а по своїй суті.
Які стосунки між батьками Вашого чоловіка?
І до всього вище написаного...
Насправді, намаганням ігнорувати свого чоловіка після його мовчанок ні до чого не призведе, окрім розвалу шлюбу. Чому? Бо емоційно-поведінкові "качелі - це основа півзалежних стосунків. Де ви періодично міняється ролями, перескакуючи з ролі "жертви" на роль "аб'юзера". Це біг по колу.
Єдиний варіант все змінити на краще, це почати працювати над своїми внутрішніми "зачіпками" і стати самодостатньою ( не плутати з самостійністю).
Людина, яка цінує себе сама, має почуття власної гідності і може бути щасливою незалежно від обставин зможе дивитися на ситуацію ніби збоку. (Гідність це не почуття пихатості). отже, не зірветься на гнів, і не почне принижуватиме заради того, щоб з нею почали говорити. А отже, зможе спокійно та з любов'ю пояснити, окресливши чітко особистісні кордони, що її це не влаштовує. І якщо її проігнорують, створить певну дистанцію.
Знаєте в чому найбільша проблема жінок?
Жінки не знають яку, насправді, мають силу над чоловіками, і тому не можуть її правильно застосовувати. Це, насправді, знання, які або передаються від матері до дочки, або ж їх потрібно писати вже самостійно в дорослому віці

Відредаговано автором 02-12-2024 17:19:51

"Он 3 дня молчит"
А Вы не молчите. Это его выбор,так реагировать. А Вы разговаривайте, спрашивайте ,почему он молчит. Делайте вид,что не понимаете, причину его молчания. Пусть словами через рот озвучит, на что он обижается. Таким образом, не Вы становитесь виноватой, а он сам выбирает обижаться и не решать проблему , и он сам несёт ответсвеность за свое настроение.

Как вариант, просить прощения, когда виновата. Причём, сразу :
" У меня вызвало раздражение, что один и тот же вопрос был задан 4 раза за 30 минут, хотя я на него ответила."
Это не повод оправдывать свою грубость. Думаю,простое : " Извини, сорвалась" было бы достаточно, чтобы муж 3 дня не молчал.

Лучше, действительно взять несколько консультаций и обсудить это с психологом, потому что обрывочная информация не дает возможно увидеть всю картину.

Если, как вам кажется, муж провоцирует вас, значит подобное поведение имеет цель - получить какую-то реакцию/эмоцию от вас, сделать вас виноватой, устроить скандал, дальше игра в молчанку в этой "тишине" муж возможно чего-то избегает, чего не удается в другом варианте. Тут хорошо бы все же индивидуально работать, вам, чтобы понять, как вы строите отношения и в целом, что происходит в паре.

Какие у вас отношения?
Что ценного в отношениях для вас?
Что вам нравится в отношениях, кроме момента с молчанием мужа?

Если, как вам кажется, муж провоцирует вас, значит подобное поведение имеет цель - получить какую-то реакцию/эмоцию от вас, сделать вас виноватой, устроить скандал, дальше игра в молчанку в этой "тишине" муж возможно чего-то избегает, чего не удается в другом варианте. Тут хорошо бы все же индивидуально работать, вам, чтобы понять, как вы строите отношения и в целом, что происходит в паре.

Какие у вас отношения?
Что ценного в отношениях для вас?
Что вам нравится в отношениях, кроме момента с молчанием мужа?