Не можу прийняти себе

Добрий вечір!
Я все життя в спорті, з підліткового віку худну (то весогонка для змагань, а тепер власні "загони"). Зараз починаю шлях тренера, продовжую тренуватись, всіх навчаю правильному харчуванні, а сама їм, все що хочу, але дуже мало. Наприклад, якщо сьогодні в обід я з'їла чипси, то вже не вечеряю... І доходить до такого, що їм раз в день, і то зранку, вівсянку.
Дивлюсь в дзеркало вроді більш менш, проходить тиждень, бачу відео якесь з іншого ракурсу - бачу товстий живіт, обвіслу шкіру.
Можливо, мама... Яка в мої 13, кола вага моя була на 155см - 70кг+-, говорила, щоб я менше їла і що треба схуднути (але казала типу в шутку, бувало при родичах - бабусі, хресна). Всі казала, що вона не права, ну а мама просто сміялась і казала, "та вона, що не розуміє шуток". Хоча на той період я не бачила лишню вагу, я любила себе і ніколи не казала, що товста. Зараз моя вага 49, я дуже схудла, але і дуже не люблю себе. Мамині шутки закінчились, але фрази "а чому ти тренуєшся, а пресу так і немає" не закінчились.
На правильному харчуванні сидіти не можу просто так (не заради змагань). Мені здається, що обмежувати себе все життя в чомусь - це жахливо і для мене стрес. Я люблю фаст-фуд, але не об'їдаюсь, як в 13...
В мене є хлопець, який завжди каже, що моя фігура прекрасна, і від багатьох людей теж таке чула.
Інколи він ображається, бо бачить мої загони, питається мене витягнути з цього, але нічого не виходить, а йому обідно, бо я його "не чую".
А для мене важко просто ПОЧУТИ, якби ж все було так просто...
Коли я повертаюсь додому, наприклад, від хлопця, в якого можу попити тільки чай з печивом, в голові суперечка вечеряти чи не вечеряти, і завжди не вечеряю.
Одного разу зірвалась, і прийшла мама, можливо нічого такого вона й не сказала, але фрази "а чого це ти їсиш", "що зірвалась&quot?" вдарили по больовому. Між цим і проскакувало, що я худа, куди мені ще більше худнути, але ці слова я вже не чула.
І як боротися з цими думками та жити в своє задоволення?
Змінювати себе, аби подобатись?
Я знаю, що не буду, бо знайду ще тисячу причин аби ненавидіти себе...