Дитяча гіперактивність — міф чи реальність?

Коли говорять про СДУГ, мається на увазі органічний дефект нервової системи, який призводить до порушень, згаданих у назві синдрому.
Поведінково синдром проявляється в поганій концентрації та стійкості уваги, непосидючості, проблемах із довільністю поведінки та вольовим самоконтролем.

Дисфункція ЦНС, що проявляється порушенням концентрації уваги, гіперактивністю та імпульсивністю. Проявляється надмірною руховою активністю у ситуаціях, які вимагають спокійної поведінки, що особливо помітно під час навчання.

Гіперактивність і дефіцит уваги зазвичай є наслідком перинатально-гіпоксично-ішемічного пошкодження ЦНС. Рухове збудження та нестійка увага у поведінці виглядають як неможливість всидіти на одному місці, довести розпочате до кінця. Втомлюваність, емоційна лабільність, «глухота» — дитина чує, але частково сприймає звернену мову, імпульсивність, дистонії, ослаблений імунітет. Іноді супроводжується алергіями, частими респіраторними захворюваннями, порушеннями сну.

Різниця полягає у наявності згаданого дефекту нервової системи на органічному рівні.

Саме гіперактивні діти не здатні до діяльності, яка вимагає тривалих розумових зусиль. Такі діти імпульсивні, неорганізовані, розсіяні, швидко втрачають інтерес до завдань, віддають перевагу руйнівним іграм. Також існують тенденції до гіперактивності у дітей з індивідуальними особливостями темпераменту, розвитку уваги. За відсутності інтересу дитина може поводитися як гіперактивна. Схожими симптомами можуть бути зовнішні ознаки інших неврологічних станів: черепно-мозкова травма, нейроінфекція, неврози, сенсорна депривація.

Різниця така сама, як між хворобою та помилкою у вихованні.

Діагностувати СДУГ можуть спеціально підготовлені (тобто компетентні у цьому питанні) психологи, неврологи та всі дитячі психіатри.

Психодіагностикою СДУГ займається психотерапевт, психіатр. Головними умовами для діагностики є ретельний аналіз симптоматики, динаміки розладу, рівня соціальної адаптації дитини, її особистісних характеристик, особливості виховання.

Психоневролог, психіатр проводять діагностику. Клінічний психолог — зазвичай корекційна робота.

Рекомендовать могут и психологи, но выписать рецепт и подобрать дозировку могут только врачи - детские психиатры и неврологи.

Психотерапевт, психиатр.

Все находится в руках врачей психиатров, невропатологов. Но препараты сечас используемые в лечении СДВГ опасны. Есть и другие эффективные способы помочь ребенку!