ЗАПОВЗЯТЛИВІСТЬ

ЗАПОВЗЯТЛИВІСТЬ — сукупність ділових і моральних рис особистості, форма прояву активності у суспільній і трудовій діяльності, що характеризують її здатність знаходити оптимальні нестандартні рішення, доводити їх до кінця, допускаючи при цьому обгрунтований ризик. 3. виражає вміння людини долати складні ситуації шляхом нових, інноваційних способів активізації своєї діяльності, господарської ощадливості в рамках законності, моральних і соціальних цінностей, поєднання своїх інтересів, інтересів колективу і суспільства в цілому. ЗАРАЖЕННЯ /психічне/ - механізм психологічного невербального або, рідше, емоційно яскраво забарвленого впливу на людину, групу або масу людей; процес прямої передачі емоційного стану від одного індивіда до іншого на психофізіологічному рівні контакту поза межами власного смислового впливу. Більш-менш помітне 3. можливе тільки за наявності у тих, кого заражають певної контагіозності /Б.Ф.Поршнєв/, тобто заражуваності як особливої властивості /стану/ психіки, що поведінково проявляється у готовності до наслідування. З може розглядатися як поєднання навіювання і наслідування, причому останнє виявляє себе як умова 3., так і наслідок. 3. може мати різний ступінь довільності: від мимовільного до цілеспрямованого. За наявності зворотного зв'язку між суб'єктом і об'єктом 3., воно може зростати внаслідок взаємної індукції, набувати форму циркулюючої реакції, особливо помітної у натовпі. З. здійснюється вербальними /слово, лозунги, інтонація, ключові фрази/ і невербальними /міміка, жести, дії, музика та ін./ засобами. | З. поділяють на навмисне й ненавмисне. Ефективність 3. пов'язується з якостями суб'єкта 3. /наявність харизми, сильна привабливість, навички експресивної поведінки тощо/, особливостями аудиторії /ступінь зараження й готовність до наслідування/ і відношеннями між ними /віра, залежність аудиторії від об'єкта 3./.