ТИПИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТИПИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ — сукупність характерних рис основних нервових процесів /збудження і гальмування/, які визначають індивідуальні особливості вищої нервової діяльності. В основу класифікації Т.в.н.д. покладено співвідношення характерних рис основних нервових процесів, таких як сила, врівноваженість і рухливість. Виділяють чотири чітко окреслені | Т.в.н.д. | сильний, врівноважений, рухливий; сильний, неврівноважений; сильний, врівноважений, інертний; слабкий. Тв. н.д збігаються з класифікацією темпераментів людини, надають певних рис ії поведінці та діяльності. У зв'язку з наявністю у людини другої сигнальної системи І.П.Павлов за співвідношенням між першою і другою сигнальними системами виділив три суто людські Т.в.н.д.: художній /перша сигнальна система переважає над другою; середній /врівноваженість систем/; розумовий переважає друга сигнальна система/. ТИПОЛОГІЧНІ | ОСОБЛИВОСТІ НЕРВОВОЇ | СИСТЕМИ - властивості основних нервових процесів, які характеризують тип вищої нервової діяльності. Теорію Т.о.н.с. розробив І.П.Павлов, який довів, що в основі Т.о.н.с. лежать властивості основних нервових процесів: сила, що характеризує межу працездатності /витривалості/ нервових клітин; рухливість - здатність основних | нервових процесів змінювати | один одного; урівноваженість - ступінь переважання одного нервового процесу над іншим. Пізніше були виділеніє, як самостійні, такі властивості: лабільність -- швидкість виникнення і припинення процесів /Б.М.Теплові/, динамічність - швидкість і легкість формування позитивних та негативних умовних зв'язків /В.Д. Небиліцин/. Різні полюси "Т.о.н.с. /наприклад, сила - слабкість, урівноваженість - неурівноваженість/ є не різними позитивними чи негативними якостями нервової системи, а лише різними способами урівноваження організму і середовища. Вони створюють підгрунтя, на якому легше формуються одні форми поведінки і важче - інші.