“...треба пережити біль до кінця. А потім відпустити його. Покинути його. І зробити це можна саме тому, що ми пережили його повністю, і тоді той самий біль не має більше ні сили, ні причини, ні приводу, щоб залишитися. Біль, страждання — це нормальні реакції на отримані нами глибокі рани. Але лише переживаючи біль і страждання до кінця, ми дозволяємо їм дійсно піти.”
“Багато батьків, яким не вдалося реалізувати себе у особистих стосунках, виливають всю свою любов на дітей і тим самим псують їм життя.”