Мудра цитата: Елізабет Кюблер-Росс

“Люди — як вікна з вітражами: вони світяться і сяють при денному світлі, але коли сідає сонце і настає темрява, їхню справжню красу видно лише тоді, коли в них самих горить вогонь.”

“Будь-яка особистість має темні сторони, над якими слід працювати. Чорні та білі сторони – наші очевидні якості, наприклад: чудовий хлопець, одинак, жертва, страждалець-мученик. Але є й сірі сторони, які часто ховаються або заперечуються. Вони – тіні нашої особистості. Ми не можемо глибоко працювати над негативними сторонами, якщо не допускаємо думки про їх існування. Тільки визнавши всі наші почуття, зможемо повністю стати самими собою.”

“Щастя, хвилювання, задоволення, обурення — існує безліч емоцій, які ми переживаємо протягом життя. Але глибоко всередині, у серці, є лише два почуття: любов і страх. Усі позитивні емоції походять із любові, усі негативні — зі страху. Від любові народжується щастя, задоволення, мир і радість. Від страху виходять злість, ненависть, тривога і почуття провини. Якщо ми перебуваємо у страху, у нас немає місця для любові. Якщо відчуваємо любов, у душі немає місця для страху. Ми маємо зробити вибір, адже нейтральної позиції бути не може.”

“Більшість прагне безкорисливої любові – любові до таких, якими ми є, а не до того, що робимо чи не робимо. Якщо пощастить – і дуже! – може випасти кілька хвилин такого досвіду. Печально, але часто любов є… умовною. Нас люблять за те, що ми робимо для інших; їхня любов залежить від того, скільки ми заробляємо, наскільки з нами весело, як виховуємо дітей чи ведемо господарство. Важко любити людей такими, якими вони є.”

“Психологія провини виходить корінням в осудження себе. Це гнів, спрямований усередину і підіймається, коли ламається система віри в себе. У більшості випадків подібне самоосудження гніздиться в дитинстві. Наша провина часто походить з дитинства, бо нас виховували… з позиції «проституції». Використовуючи це слово, я кажу про те, як, будучи дітьми, ми символічно продаємо себе за прихильність інших. Нас вчать бути хорошими хлопчиками і дівчатками, ведучи до того, щоб ми виправдовували очікування інших, а не формували свою індивідуальність.”