Мудра цитата: Сюзан Форвард

“Один з найдивовижніших парадоксів людської поведінки полягає в тому, що злі, агресивні люди насправді дуже налякані своїми страхами, але вони рідко їм протистоять або намагаються звести їх до мінімуму. Замість цього, у моменти невдоволення такі люди зриваються на оточуючих, щоб довести свою значущість. Вони творять стільки нещасть, що змушують близьких людей покидати їх, і тому трапляється те, чого вони бояться найбільше.”

“Справжньої близькості не може бути, якщо змушений стежити за тим, що говориш.”

“Емоційні шантажисти часто звинувачують нас у нездатності любити або зберігати дружні стосунки просто тому, що ми не хочемо тієї близькості з коханими або друзями, якої вони від нас вимагають.”

“Світ емоційного шантажу складний і заплутаний. Деякі шантажисти, використовуючи ваші емоційні переживання, погрожують постійно і відверто, тоді як інші, зберігаючи добрі стосунки, вдаються до погроз час від часу. Тому часто важко визначити, з якого моменту у стосунках починає розвиватися стереотип маніпулювання.”

“Якщо у нас є совість, почуття провини пронизує все наше життя. На жаль, йому не завжди можна довіряти. Подібно до надчутливої автосигналізації, яка має спрацьовувати при спробі викрадення, але починає ревти щоразу, коли по вулиці проїжджає вантажівка, датчики провини можуть реагувати неадекватно. Коли таке трапляється, ми відчуваємо не лише справжню провину, про яку йшлося вище, а й почуття, яке я називаю невиправданою провиною.”

“Більшості з нас дуже важко визначити межі – де починаються і де закінчуються наші обов’язки. І коли почуття відповідальності стає сильнішим за самоповагу та турботу про себе, шантажисти дуже швидко починають цим користуватися.”

“Як я вже казала, слово «туман» використовується як замінник поняттям «страх», «зобов’язання» та «почуття провини». Усі емоційні шантажисти, незалежно від типу, прагнуть посилити в нас ці три поняття. Думаю, що це слушна метафора для тієї атмосфери, яка оточує будь-який емоційний шантаж.”