Дратують дзвінки батька

Це знову ж таки про Вашу невпевненість та внутрішні опори. Допоки їх немає запитання інших людей і розмови з батьком можуть Вас напружувати і вибивати з рівноваги.
Що ж до батька, це окрема тема і з нею теж потрібно працювати глибоко, а не локально, типу: "Що мені робити, коли він телефонує?"

Так, багато чого і з цим всім потрібно працювати.
Що ж до батька, блокувати його або зовсім відмовлятися від спілкування з ним не варто, це все ж таки Ваш батько, але можна навчити його спілкуватись з Вами. Наприклад, Ви можете регулювати коли і як з ним спілкуватись. Якщо Він телефонує, а Ви не хочете або не готові зараз з ним спілкуватись - не відповідайте на дзвінок. Або скажіть йому що зараз не можете, або не хочете з ним говорити.
Якщо Ви з ним говорите і він починає підіймати неприємні теми - одразу кажіть: "Я не хочу про це говорити", якщо він ігнорує - попередьте, що зараз покладете слухавку. Якщо він продовжує - припиняйте розмову з ним.
Таким чином Ви можете заново навчити його говорити з Вами не як з маленькою дівчинкою, а як з дорослою донькою.
Знову ж таки, це питання впевненості і чим у Вас її буде більше, тим краще це буде проявлятися у розмові з батьком або з іншими людьми

Як мінімум він разом з мамою був причиною Вашої появи в цей світ. І це як мінімум, впевнений, що якщо захотіти, можна знайти і інше, що він зробив для Вас. Але звичайно неприємного більше і Вам хочеться акцентувати саме на цих неприємних моментах. Тому здається що "ніколи" і "нічого"

Так, не зобов'язані, але тема яку Ви відкрили стосується Вашого батька. Приємного Вам вечора

Доброго ранку Моллі.
Ви пишете "Мені блокувати його чи коротко відповідати?"
Давайте так. Наприклад, я Вам раджу заблокувати батька назавжди. Або ж раджу говорити з ним без емоцій, стисло, короткими фразами, чи словами, щоб не розповідати про себе нічого. А отже, не розкриватися перед ним навстіж, щоб він зміг Вас туди знову "вдарити", як це вже зробив, коли Ви були дуже маленька в потребували його захисту, підтримки та допомоги... Але Ви самі одразу і відповідає на свій запит до психологів "Мені блокувати його чи коротко відповідати" короткими словами
"Чомусь не можу".

От і виходить, що якби там не було, але він Ваш батько, принаймні, фізіологічно. І якщо б можна було так просто його викреслити з життя, думаю, Ви б його вже давно заблокували і забули про нього.
Те ж саме з "коротко відповідати".
Такі короткі відповіді допоможуть Вашому настрою не псуватися?
Я правильно зрозуміла, у Вас псується настрій тільки тоді, коли він Вам говорить про своїх дітей? А поки про дітей не говорить, ніби все добре? Але ж діти все одно є. І Ваш батько зовсім не такий, який би Вам був потрібний, бо нездатний відчувати Вас і про Вас турбуватися. То чи не на намагаєтеся Ви самі себе обманювати, щоб жити ілюзіями?
Тому, як на мене, проблема не у тому, як Ви відповідаєте, а у тому, як Ви РЕАГУЄТЕ на нього, як Ви ставитеся до нього і які почуття та емоції він викликає у Вас.
Ви пишете "Є образа і нерозуміння
Я казала що не хочу про тих дітей слухати...". На мою думку - це і є головна причина псування Вашого настрою.
Бо Ви відчуваєте дуже сильну образу на батька за те, що, судячи з усього, він колись пішов із Вашої сім'ї і створив нову. А це - сильна дитяча травма, яку одним співчуттям, чи порадами не "вилікувати".
До тих пір, поки все, що Ви пережили по відношенню до батька, не буде азом з психологом індивідуально перепрожите і трансформоване у доросле, конструктивне сприйняття його, образи нікуди не дінуться і жодній найкращі поради психологів не допоможуть.

Дитячі образи самі не проходять.
Вони або проявляються, як у Вас, під час розмови з батьком по телефону.
Або переходять у ще більші проблеми, які стосуються особистого життя. Наприклад, відсутність стосунків з чоловіками, проблеми у створенні сім'ї.
Або переходять на рівень психо-соматики і створюють хвороби, які лікарі не знають як лікувати.
Образи краще винести на індивідуальну психотерапію, на індивідуальну роботу з психологом.

Відредаговано автором 31-03-2026 14:00:10