Компульсивные переедания

Вітаю. 👋

🔹 Те, що ви описуєте, дуже схоже не на відсутність сили волі, а на замкнене коло розладу харчової поведінки. У таких станах їжа перестає бути просто їжею — вона стає способом впоратися з напругою, болем, порожнечею або переживаннями, які колись було неможливо витримати інакше.

🔸 Важливо, що це почалося у 11 років — у віці, коли психіка ще формується, а рішення «потрібно худнути» часто має глибші причини, ніж тіло. І те, що цикл триває роками, не означає, що з вами щось не так — це означає, що система виживання, яка тоді з’явилась, досі працює, навіть якщо вже шкодить.

🔹 Компульсивні переїдання не коригуються самонаказами, питаннями «я голодний чи ні» або силою контролю. Контроль — якраз частина цього кола. Вихід зазвичай починається не з їжі, а з уважного і безпечного дослідження: що саме ви намагаєтесь витримати, коли їжа стає єдиним способом полегшення.

🔸 Те, що зараз вам важко відчувати бажання жити, — не вирок і не кінець. Це радше сигнал, що вам справді потрібна підтримка, а не ще більше вимог до себе. З цим можна і варто звертатися по професійну допомогу — і психологічну, і, за потреби, медичну. Не для того, щоб «виправити вас», а щоб повернути вам можливість жити без постійного болю та боротьби з собою. 🌿

Вы очень грамотно проанализировали свое состояние и определили, что у Вас РПП (расстройство пищевого поведения). Главное, что нужно подчеркнуть в РПП - это расстройство.
В силу этого, когда оно формируется или уже есть, оно не подлежит коррекции словами, убеждениями, аргументами или силой воли. Это состояние, при котором нарушаются мышление, эмоции и поведение, что приводит к дистрессу.
То есть суть расстройства в том, что в психике как бы что-то "сломалось". Точно также, как человек с депрессией не может просто встать и пойти радоваться жизни, а человек с тревожным расстройством - взять и не тревожиться, человек с РПП не может просто взять и не есть.
Это первое, что Вам нужно понять.
В какой-то момент РПП берет полный контроль над жизнью. Это опять же доказывает то, что это болезнь, и ее нужно лечить.
А что происходит в Вашей жизни?
Какие у Вас отношения с родителями, с друзьями?
Потребление вкусной еды снижает уровень стресса для организма и способствует усилению стремления «заедать» неприятные эмоции.
Да, действительно, переедание провоцирует чувство тяжести в желудке, часто сопровождается болевыми ощущениями, тошнотой. Можно обратиться к врачу, чтобы Вам выписали лекарство от тяжести в животе.
Я рекомендую рассказать о своем состоянии родителям, чтобы начать решать проблему.
Проблема переедания часто требует помощи специалистов: врачей-диетологов, врачей-эндокринологов, психологов и психиатров.

Здравствуйте! Расстройство пищевого поведения не лечится по переписке, это состояние, которое требует очной помощи для начала психотерапевта. Здесь можно получить только общую информацию, но чтобы уменьшать частоту и тяжесть эпизодов и разбирать причины, нужна работа со специалистом (психолог/психотерапевт), а в 15 лет - с участием родителей.

Здравствуйте.

Самостоятельно справиться с РПП не получится, к сожалению, даже у специалиста по РПП.
Через переедание психика приспособилась защищать вас от чего то более невыносимого. Раз это защита, самому ее не заметить, не понять, не проработать. Только другой человек, специалист может помочь.
Вы очень четко проанализировали свое состояние, но через понимание оно не решается. Проблема на эмоциональном уровне.
Подумайте, кому из взрослых вы доверяете и можете обратиться за помощью.

Вы хорошо понимаете, что с вами происходит, и это говорит о способности к изменениям. Компульсивные переедания не являются самостоятельной проблемой и не сводятся к отсутствию силы воли:, это симптом более глубинных процессов, с которыми вам приходится жить. РПП это расстройство отношений, семейных отношений. В подобных состояниях почти всегда присутствуют тревога, чувство вины и внутренний конфликт, когда разные части психики тянут в противоположные стороны. Если рядом длительное время сохраняется напряжение и абьюзивный опыт, психика ищет быстрый способ снизить боль через еду.
Работа с таким состоянием начинается не с самоконтроля, а со стабилизации. В первую очередь необходима медицинская оценка и поддержка ,консультации гастроэнтеролога и психиатра, и в вашем возрасте это возможно только с участием родителей. То, что у вас любящая мама это большой ресурс. Выход из РПП невозможен в одиночку это не та задача, которую решают усилием воли. Группы поддержки для подростков с РПП базовое условие выздоровления, причем только с активным участием, так же как и системна терапия, работающая с отношениями и внутренними конфликтами, которые стоят за вашим симптомом - едой.

Відредаговано автором 02-02-2026 08:23:58

Доброе утро!

Я устал вечно чувствовать то тошноту то боль в желудке от пол килограмма еды за пять минут. какие можете дать мне советы?

Первое, что можете предпринять - рассказать о своем состоянии маме, несмотря на

Отношения с мамой никакие, она хорошая, любящая, но я не доверяю

И вместе с ней или самостоятельно обратиться на консультацию к психологу. Кстати, в Украине дети могут самостоятельно обратиться к психологу\психиатру без разрешения родителей или опекунов с 15 лет. До достижения этого возраста (14 лет включительно) для консультации со специалистом требуется согласие родителей или законных представителей.

я стараюсь себя останавливать, спрашивать, голоден ли я? или говорить что ты только что поел и сыт(если это действительно так). возможно пока не появиться желание жить это нельзя никак скорректировать

Связь между РПП и эмоциональным состоянием Вы уловили. Поэтому и решение проблемы будет увязано с обретением Вами внутреннего эмоционального равновесия, выстраиванием более здорового и эффективного, чем переедание, способа справляться с сильными переживаниями. Это целый комплекс трансформации мыслей, установок, реакций и механизмов самоподдержки.

с папой мы не разговариваем, он агрессивный, неуравновешенный больной абьюзер, я его ненавижу.

И давно такое происходит?
Есть ли среди Ваших родственников - бабушек, дедушек, маминых или папиных батьев, сестер кто-то, кому можете довериться и обратиться за поддержкой?

А друзей у меня нет.

Что препятствует для начала установлению хотя бы приятельских отношений?

Відредаговано автором 02-02-2026 10:42:40

А в друзьях я не сильно нуждаюсь

А слабо, едва уловимо хотите общения? Поделиться чем-то то? Услышать что-то интересное от других? Провести время вместе?

Я дуже уважно прочитала ваш текст.
І перше, що хочу сказати — мені щиро шкода, що вам доводиться через це проходити. Те, що ви описуєте, справді виснажує: фізично, емоційно, внутрішньо. Постійна нудота, біль, зриви, сором, відчуття замкненого кола… З цим дуже важко жити.

Те, що ви написали, не звучить як «відсутність волі» чи «лінь». Це звучить як людина, яка давно втомилася боротися наодинці.
Треба дивитись на такі речі дуже обережно і з повагою. Переїдання тут — не ворог і не дефект. Швидше, це спосіб якось витримувати життя, коли всередині багато болю, порожнечі або безнадії. Можливо, це був єдиний доступний спосіб заспокоїтися, хоч на кілька хвилин відчути полегшення або просто «пережити день».

Ви дуже точно відчули паралель з дідом-алкоголіком. І в цьому немає нічого ганебного. Це не означає, що ви «такий самий». Це означає, що ви бачите: коли людині дуже важко жити, вона хапається за те, що хоч трохи допомагає. У вашому випадку — це їжа.

Мене особливо торкнула фраза про те, що вам не дуже хочеться жити. Це дуже важливі слова. Якщо всередині мало бажання жити, то справді важко хотіти піклуватися про тіло, змінювати звички, «брати себе в руки». Тут немає провини. Це природно. Коли життя відчувається порожнім або болісним, їжа стає чимось на кшталт опори — нехай і дуже руйнівної.

Те, що все почалося ще в 11 років, говорить про те, що ви дуже рано залишилися з чимось, із чим дитині надзвичайно важко впоратися самій. І якщо за ці роки було «таке, що краще нікому не розповідати», то я хочу сказати дуже обережно: з вами не щось не так — з вами сталося щось дуже важке.

Ви вже робите багато. Ви помічаєте себе, ви намагаєтеся питати, чи є голод, ви пробуєте зупинятися. Це не дрібниці. Просто, можливо, їжа відповідає не на питання «я голоден чи ні», а на інше — набагато глибше:
«Мені зараз дуже важко. Мені самотньо. Мені боляче. Я не знаю, як інакше з цим бути».

Важливо
знайомитися з тим, що всередині,

знаходити слова для болю,

шукати хоч маленькі, але живі причини залишатися в цьому світі.

Можливо, зараз справді важко уявити, що бажання жити може з’явитися. Але воно часто народжується не зусиллям, а в контакті — коли тебе хтось бачить, чує і не лякається твоєї темряви.

Ви не зобов’язані справлятися з цим самі. І те, що ви попросили про допомогу — навіть тут, у тексті — вже свідчить про те, що у вас є жива частина, якій не байдуже.Ви не зламані. Ви дуже втомлені. І з цим можна бути не наодинці. Рекомендую звернутись за психологічною допомогою

Відредаговано автором 02-02-2026 15:16:29

Периодическая потребность в общении и ощущение нейтрального никак" могут быть частью РПП, а не отсутствием интереса к людям. В таких случаях индивидуальная психотерапия без групповой поддержки малоэффективна, поскольку ключевая часть изменений и выздоровления проявляется именно в поддержке и проговаривании своих сложностей. Это группы без осуждений, по принципу равный - равному, многие прошли такой путь .Сможете ли вы самостоятельно найти и подключиться к таким группам?

За описом дуже схоже на розлад харчової поведінки і тоді самоконтроль, логічні розмови не допомогають. Важливо в такому випадку , щоб був дорослий поруч - мама, тато, інший близький дорослий чи психолог, який працює з РХП. З кимось з батьків тоді буде можливо проконсультуватись в гастроентеролога, ендокринолога. Так можна буде виключити можливі захворювання, які також сприять такому стану. До того ж, психолог потрібен не "коли з`явиться бажання жити", а щоб воно повернулось. Ви вже зробили важливий крок - написали та попросили про допомогу. Надалі підключіть когось з близьких і поясніть, що вам потрібна консультація психолога.

Добрий день! Розлад нападоподібного переїдання (різновид компульсивного переїдання зустрічається приблизно у 20-30% підлітків) — це розлад харчової поведінки, що характеризується повторюваними епізодами переїдання без регулярного використання компенсаторної поведінки. Компенсаторна поведінка є захисним механізмом, метою якого є зниження тривоги, занепокоєння, напруги. Які ваші емоційні переживання?
А ще, переїдання часто пов'язане з порушеннями роботи щитовидної залози (перевіртесь у ендокринолога).
Лікування зазвичай проводить фахівець із дитячих розладів харчової поведінки, інколи знайти такого буває складно.
Методи лікування зосереджені на комплексному підході, який включає формування регулярного режиму харчування, покращення позитивної соціальної підтримки (групова підтримка в школі) та справжнє спілкування з близькими, а також розвиток та тренування навичок подолання труднощів.