Я Вам дуже вдячна за відвертість.
Своїми щирими відповідями Ви лише підтвердили мої припущення.
Те, що породжує Ваш неконтрольований гнів - "корінням" з дитинства. Величезна шана Вашій бабусі, яка змогла Вас виростити, але... Ніяка найкраща бабуся ніколи не зможе дати дитині те, що повинні були дати батьки "Отношения с семьей были тяжелые, отец бросил с рождения, мама просто отказалась и не общаемся толком, жил всю жизнь с бабушкой, но я не жил плохо в достатке хоть и с бабушкой".
Коли дитина маленька, вона не здатна "переварити" той біль, який отримує від дорослих, особливо, якщо це пов'язане з батьками. Адже, батьки - це той фундамент, який дає можливість не лише жити, але ще й на якому тримається дитяче бачення себе та свого місця в соціумі. І якщо з якоїсь причини батьки не дають дитині достатньо любові та тепла, дитина ніколи їх не звинувачує, дитина завжди вважає, що це її провина, що це вона якась не така. І це сприйняття себе залишається навіть тоді, коли дитина дорослішає. Хоча сама причина забувається... Тобто, це дуже впливає на самооцінку. Власне, тому над Вами і знущалися підлітки, бо відчували Ваше внутрішнє почуття безпорадності, незахищеності та безсилля... Звідси і відчуття непотрібності, відчуття що зайвий...
Насправді, Ви живете з постійним внутрішнім болем, відсутністю почуття цілісності та цінності... Як на мене, саме це може породжувати Ваш неконтрольований гнів. При чому, як на мене - цей гнів, насправді, може бути направлений не стільки на оточуючих людей, які спрацьовують як тригер, що запускає процес гніву, скільки неусвідомлено на себе, або ж і на своїх батьків. Хоча Ви цього не усвідомлюєте, бо, знову ж таки, гнів - це рівень почуттів, який зрозуміти на рівні свідомості просто неможливо.
Тобто, і Ваш гнів, і тяга до спиртного, на мою думку - це зовнішні прояви дитячих травм, про які Ви не підозрюєте, але які впливають, безпосередньо на Ваше життя. Саме тому Вам не вдається опанувати та проконтролювати гнів. Бо він є віддзеркаленням глибинних внутрішніх травм, які потребують серйозного пропрацювання з психологом. Адже, на превеликий жаль, у нас немає самостійного доступу до нашої підсвідомості, яка і породжує викиди неконтрольованих емоцій та почуттів. Я Вам щиро раджу індивідуально попрацювати над дитячими травмами, якщо, певне, Ви дійсно хочете мати щасливу сім'ю і позбавитися відчуття меншовартісності.
І ще. Те, що у Вашої дівчини велика родина - прекрасно! Але, на превеликий жаль, навіть наявність великої кількості родичів не гарантує гармонічного сприйняття себе та стосунків. Якщо б у дівчини було повністю гармонічне сприйняття себе і стосунків, Ви б ніколи не зустріли одне одного. Адже, як кажуть "Бог парує людей". Тобто, життя зводить людей для того, щоб через стосунки вони змогли пройти етап переосмислення, змінити, насамперед, ставлення до себе і стати своїми кращими версіями.
Як це не дивно, але якщо хоча б хтось один в парі починає серйозно працювати над собою, непомітно змінюються на краще і самі стосунки.
Відредаговано автором 02-01-2026 17:52:30