Спор с мужем

Прочитала Ваш текст. Проблема полягає не в трубочках і млинцях, а у ваших стосунках
Ваші стосунки - це стосунки мами та дітини, а не подружжя.
І як вийшло, що Ви йому дозволяєте у спілкуванні з Вами вживати нецензурну лексику?
Звичайно, на мою думку, млинці не альтернатива трубочкам, але й не привід для бурхливого конфлікту.
Можна делікатно пояснити свою позицію, а не кричати як малюк – "хочу і все".
Вам варто розібратися з ролями, які негласно встановилися у вашій родині.
Також поділіться із чоловіком своїми почуттями. Що Ви відчуваєте, коли таке відбувається?
Я рекомендую вам звернутися до психолога, щоб з'ясувати справжню причину вашого конфлікту, вона глибша, ніж Ви думаєте.
У ваших стосунках є напруга, а конфлікт – це наслідок.

Він вважає, що я не враховую його прохання і роблю по-своєму, а він її дуже хотів, а я вважаю, що запропонувала альтернативу на сніданок, щоб не тратити час, бо питання не стояло, що він хоче ту трубочку зараз? Кожен себе вважає правим на всі 100% і стоїть реально питання розриву стосунків (6 років спільного проживання), бо кожен стоїть на своєму. Ваші думки?

Це тільки епізод з вашого життя, але це показник ваших стосунків, які складалися не один рік.

зразу починається крик, мат, ображає мене, все, ми розходимось і т.д., бо він попросив, а я відмовила

Це звичайна реакція вашого чоловіка ?
Як ви комунікуєте між собою?

Доброго ранку, Nata!

По дорозі зразу починається крик, мат, ображає мене, все, ми розходимось і т.д., бо він попросив, а я відмовила...

На мою думку, ця подія і проголошені образи - лише верхівка айсбергу. Проте саме вони проливають світло на характер ваших взаємин, у яких можемо з великою долею вірогідності припустити відсутність взаємоповаги і прагнення зважати на думки та бажання одне одного(!) Замість цього підліткова агресивна категоричність, дитяча образливість, маніпуляції, тиск, звинувачення, змагання хто більш правий і таке інше.
Отже, мені здається, що про здорові стосунки, в яких, до речі, теж трапляються напруження і суперечки, однак вже напрацьоване бажання обох партнерів шукати цивілізовано прийнятне рішення, говорити не доводиться(!) При цьому, щоби у Вас не було зайвих ілюзій, за те, що відбувається, відповідальні ви обоє, адже внесок, напевно, рівноцінний. Хтось переступає межу, а хтось дозволяє. Хтось ображає, а хтось дозволяє себе ображати.

Я би радив звернутись вашій парі до психолога, що працює з парами та сім'ями. Так буде шанс багато чого виправити зараз, аби сильно не шкодувати потім.

Ната, в стосунках дійсно важливо чути "думку" іншого, але й свою "думку"ніхто не відміняв.
І тут вже питання не стільки в різних бажаннях, скільки в самому способі з'ясування цих думок.
Чи є в ваших стосунках баланс в тому, "чиє бажання виконується"?
Чи є хтось, хто частіше приймає рішення?
Кожна пара має свої особливості, але важливо розуміти їх глибину.
Кожен з нас несе в стосунки свій попередній досвід.
Нажаль, і травматичний також.
Дуже важливо відокремити реальність від "привидів минулого".
Можливо, ваш чоловік має певний травматичний досвід, коли його не чули, або ж у вашому житті були приклади, коли все доводилось вирішувати самій- ми не знаємо.
Але можна розібратись і знайти корені того, що заважає будувати стосунки.
Поведінка чоловіка в цій ситуації , звісно його не красить, але така поведінка є захисною реакцією, яка , можливо, колись допомогла йому "вижити" в психологічному сенсі.
Так, доросла людина "сама має вирішувати свої психологічні проблеми ", і можна було б просто порадити чоловікові розібратись зі своїми травмами за допомогою фахівця.
Але в парі завжди існує певне взаємодоповнення - ваші вчинки викликають його реакції, а його вчинки- вашу "відповідь". Тому було б корисно розібратись разом з тими моментами, які триггерять вас обох і викликають активацію захисної поведінки, та з тими способами, якими ви обоє врегульовуєте конфліктні ситуації.

Мысли такие, что если мужчина не в состоянии спокойно отреагировать на отказ и обсудить что-то, то с таким не построить нормальных, счастливых отношений. Оскорблять недопустимо никого.
Вопрос в том, почему вы терпите такое отношение к себе?
И тут не про пельмешки речь, а в целом, про то, что нет коммуникации в паре уважительной, нет навыка владения эмоциями.
Но оно и не появится, если 1) подобное терпеть 2) мужчина не будет работать с этой темой, а для этого ему нужно признать, что у него есть проблема.

Згодна із колегою вище, що поведінка чоловіка схожа з поведінкою дитини, яка влаштувує істерику, іноді агресивну, якщо щось не так, як хочеться їй. Однак питання не в чоловіко-дитині, а в Вас, бо зрозуміти і змінити щось на багато легше в собі, аніж іншому.

Ви можете спробувати відповісти на питання нижче чи хоча б прислухатися до почуттів, які з'являються, коли Ви їх собі задаєте.

1. Що в мені недостатньо чи не так, що я маю терпіти агресію і ігнор моїх проявлень людиною поруч?
2. Що позитивного я отримую від відносин з такою людиною?

І бонусне питання №3: чи можу я отримувати схожі позитивні речі від інших, можливо декількох людей?