Як вибратися з стану в'язкого болота... ?

Тепер ближче до суті:
Я ніколи не працювала на роботі в звичайному розумінні: був досвід кілька років фрілансу в сфері маркетингу, кілька років хендмейд і продажів. Але зараз нічого з цього мені не вдається. Ставало складніше поступово, коли змінювалися обставини і змінювалося навантаження сімейними і побутовими справами і психологічно: ковід, чоловік змінив роботу, потім син пішов в школу, переїзд на квартиру, адаптація і облаштування, війна, донька пішла в школу, рік тому повернення з квартири назад до проживання з свекрухою, адаптація після переїзду, знову облаштування і ремонти, і це все по своєму виснажує і лишається мало сил та вцілому якесь таке відчуття що не живу... Справи які раніше давали дохід не виходять зараз. Мені важко зібрати себе і якось дисциплінувати, і бракує віри в себе та сил. І ще коли я вдома, і виконую базові буденні справи: зібрати та відвести дітей в школу і забрати, допомогти з дз, приготувати їжу, мити посуд, прати, прасувати, складати на місця речі, підтримувати порядок, доглядати за кішкою і собачкою, та ще й деякі справи додаткові у зв'язку з ремонтами, я навіть фізично виснажена, і в мене залишається мало часу, щоб зайнятися ще чимось.
Ще коли я вже зрозуміла, що мої попередні справи не працюють (фріланс, продажі, хендмейд), я відкладала рішення щодо пошуку іншого заробітку. Я поставила за мету підготуватися до іспиту, а вже тоді шукати роботу. І ось я вже по суті весь матеріал по підготовці практично досконало пройшла, і дата іспиту призначена, до того часу мені максимум 1 годин в день на додаткову підготовку потрібно... Тобто вже настав час вирішувати та діяти. А я просто не знаю що робити — те, що робила раніше, боюся що вже не вийде, на ''нормальній'' роботі ніколи не працювала і боюся, наче блок якийсь, пробувати щось нове — не знаю що і як... Допоможіть будь-ласка розібратися, як мені діяти в цій ситуації.
В мене відчуття таке, наче я сиджу в купці болота, і в мене немає ніякого стержня, ніякого ясного прагнення, щоб піднятись.
Якщо уявити через 5 років, що я в тому самому становищі: я не буду самій собі цікава, мене не будуть потребувати і поважати діти, вони доростуть до того щоб природно відокремлюватися, мене не цінуватиме чоловік, який, здається, вже давно не цінує, для суспільства я буду шматком г... плюс тиснутиме свекруха яка на своїй території... Якщо я не піднімуся буде ще гірше. Але я не знаю, просто не знаю як і за що взятися зараз.