Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Чоловік має бути як Карлсон: добрий, з гарним апетитом, у розквіті сил, ...»
Питання від: Владислав Вік: 15

Страх і тривожність через інвалідність брата

Доброго часу доби. Я Влад, мені 15 років. Наприкінці травня цього року мій старший брат Максим, якому 20 років, потрапив в автокатастрофу і став інвалідом, втратив здатність ходити, став інвалідом на візку. Лікарі сказали, що він ніколи тепер не зможе ходити. Відтепер батькам і мені дуже тяжко, а мені так особливо. Майже все літо, поки батьки знаходилися на роботі, мені доводилось доглядати за братом. Треба було допомагати йому одягатися, ходити до туалету, готувати їжу, вивозити брата на прогулянку. Я не був готовий до таких випробувань. Все літо через цю ситуацію майже не спілкувався з друзями. Особливо важко дивитися на Максима, у якого після виходу з лікарні погаснув вогник в очах, він перестав бачити сенс свого життя. Всі мої спроби та спроби батьків якось його підбадьорити та розважити не увінчувалися успіхом. З 1 вересня коли я пішов до школи, на період моєї відсутності вдома з братом стала сидіти наша бабуся, яка приїздить з іншого кінця міста. Потім я приходжу зі школи і сиджу з братом поки батьки не повернуться з роботи. Лише на вихідних, коли батьки вдома я можу трішки сходити погуляти. Лише трішки, тому що потрібно вчити уроки, наздогняти те, чого я не встигаю вивчити у будні дні поки сиджу з Максимом. Останнім часом у Максима стала загострюватися депресія, почали виникати суїцидальні думки. Батьки відвезли його до психіатра, який посадив його на антидепресанти. Думки про самогубство зникли, але радості в очах не додалось. Але разом з тим у мене почала зростати тривожність за брата, став погіршуватись сон. Почались нічні жахи, мені почав снитись один і той же сон, де мій брат намагається скоїти самогубство, а його рятую в останній момент. Або буває довго заснути не можу, постійно дивлюсь чи все добре з братом. Мені дуже важко на душі, але я не можу про це розповісти батькам, їм і без мене погано. А де знайти сили, щоб витримати ці випробування - я не знаю. Хоча я знаю, що не повинен жалітися, брату зараз набагато тяжче, ніж мені. Все це розумію, але іноді хочеться просто криком кричати. Підкажіть, будь-ласка, як це все пережити?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Краща відповідь
Ірина Миколенко — психолог
Ірина Миколенко психолог
"Я вчора дослухався до порад Володимира Анатолійовича, поділився своїми почуттями з батьками про те, як мені важко і морально, і фізично."
Очень хорошо, что вы услышали Владимира Анатольевича - он вам очень верные советы дал!

"Вони сказали, що чудово мене розуміють, не засуджують мене і цінують мою допомогу. " - видите как хорошо, все получилось.
А вы переживали - боялись им открыться.
Хорошо что родители - вас услышали и поняли!

"Сьогодні мама зателефонувала директору школи, пояснила усю ситуацію і домовилась про те, щоб вчителі не ставили мені поганих оцінок за несвоєчасно виконані завдання, а давали можливість, за необхідності, доздати пізніше."
И это хорошая новость - что в школе учителя и директор поняли ситуацию, и пошли вашей семье, и вам навстречу!
Уже вам будет полегче - хотя бы с учебой.

"Так, я молодий хлопець, якому хочеться гуляти. Але я також не забуваю про те, що і мій брат також молодий хлопець, якому хочеться гуляти. Але зробити це у нього нема тепер фізичної можливості. Можливо пізніше моя думка зміниться, але поки я не уявляю, з якою совістю я піду гуляти."
Понимаю вас...
Очень понимаю... вам стыдно, теперь жить обычной и веселой жизнью... когда видите как брат страдает, и в каком он положении оказался... больно да.
И конечно, брату тоже хочется гулять и жить полноценной жизнью...
Но он пока этого сделать не может да...

" По вихідним я трішки ходжу гуляти, але не з друзями, як раніше, а на самоті, щоб подихати свіжим повітрям і трішки заспокоїти свої розшатані нерви, або навпаки наревтись і виплакатись."
Вы нашли для себя выход эмоциям, и одиночество вас сейчас лечит да...
Пока никто не видит по плакать... именно то, что вам сейчас нужно.

"Ми і так максимально підлаштували наш побут під потреби брата. Всі необхідні речі на доступній для нього відстані і в кімнаті, і в кухні." - молодцы!

"Зараз щодня займаюсь з братом тренуванням. Намагаюсь навчити його самостійно пересідати з ліжка на інвалідне крісло, а також у туалеті пересідати з крісла на унітаз і навпаки (вибачте за деталі). Поки виходить не дуже, але тренуємось кожен день. "
Очень круто что вы его стимулируете заниматься и тренироваться!
Ему это жизненно необходимо да!
И когда он, уже сам научится ( самым необходимым действиям) он будет автономнее - и ему будет легче, и вам.
А сейчас да, ему в этом нужна помощь.
Он может через какоето время и отказываться от тренировок - типо все зря... устанет и морально и физически...( вероятность)

Но вы не сдавайтесь!
Вы команда! Даже если он будет сдаваться - вы не сдавайтесь!
Он будет смотреть на вас и равняться!
Но и отдыхать ему тоже давайте время - от тренировок.
И сам тоже на чтото переключайтесь!
Переключайте внимание - так вам будет легче ( психика от нагруза будет отдыхать)
Может вместе с братом посмотрите какойто его любимый фильм. Или новый фильм.
Или купите то, о чем он давно мечтал - вместе с родителями - может так, хоть чучуть скрасить его состояние.
Самые простые, но милые вещи или моменты - будут радовать и его, и вас.
Чтоб не только негатив у вас был - но и хоть чучуть радости.
( потому что, путь еще предстоит не простой - вам и ему и вашей семье)

"Якщо брат цьому хоча б навчиться - у мене з'явиться можливість піти погуляти з друзями (якщо вони не забудуть про мене до того часу), хоча знову виникає питання "з якою совістю?"." - да и вам станет в разы легче!
Скинете хоть чучуть нагрузки.
Насчет друзей - то тут сильных ожиданий не держите.
Поразному может быть - время покажет.
Кто друг, а кто нет.
( не спешите тут с выводами)
Настоящие друзья останутся с вами. А не настоящие - уйдут. Но оно и к лучшему - фильтр такой.
К тому же, у людей могут быть и свои жизненные обстоятельства.

" А от, наприклад, таке завдання як залізти і вилізти з ванної - це я поки навіть не уявляю як цьому навчити, можливо відео з інтернету підкажуть щось. Поки у цьому брату допомагаю або я, або батьки."
Не спешите - все поэтапно стабилизируеться!
Понимаю вы хотите побыстрее... все решить.
Но тут, именно поэтапно - гдето через год все стабилизируется.
И брат адаптируется и физически и морально, и вы тоже, и родители.

"Постараюсь дослухатись до Ваших порад і не запускати себе." - это очень важно.

"Стосовно безкоштовних консультацій - то дякую за пропозицію, обов'язково обговорю це з батьками!"
Хорошо. Сил вам!)
...
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко — психолог
Володимир Анатолійович Тарасенко психолог
Львів ·
Доброго ранку, Владиславе!
цитата:
Підкажіть, будь-ласка, як це все пережити?

Спочатку почуйте мої слова великої поваги і симпатії до вас. Так як ви себе поводите, говорить про вашу стійкість, любов до брата, справжні душевні якості людини.

Тепер давайте по змісту деяких аспектів.
цитата:
Мені дуже важко на душі, але я не можу про це розповісти батькам, їм і без мене погано. А де знайти сили, щоб витримати ці випробування - я не знаю. Хоча я знаю, що не повинен жалітися, брату зараз набагато тяжче, ніж мені.

Насправді не про жалість йдеться. Так проявляє себе глибинна і цілком природна потреба ділитись емоціями і почуттями. Коли людині важко, коли її накривають складні переживання, варто не замикатись в собі. Потрібно ділитись з тими, хто може вислухати, просто почути і зрозуміти, хто здатний узяти на себе бодай частину емоційного навантаження. От чому вам здається, ніби з батьками не можна бути відкритим? Та й не тільки з батьками. Можливо, у вашому навчальному закладі є психолог, до кого можна звернутись. Можливо, добра і щира вчителька.
Таке зверення буде украй доречним, особливо враховуючи
цитата:
Але разом з тим у мене почала зростати тривожність за брата, став погіршуватись сон. Почались нічні жахи, мені почав снитись один і той же сон, де мій брат намагається скоїти самогубство, а його рятую в останній момент.


Ви точно не можете бути на самоті із тим викликом, що завдала автотроща вашому братові, і, як наслідок, вам самому(!)

Сподіваюсь, згодом емоційний стан брата покращиться. А дорослі знайдуть прийнятну модель догляду за ним. Вірте у це і попри усі складнощі дбайте про себе.

Відредаговано автором 07-10-2025 10:51:14

...
Ірина Миколенко
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 385949 для Володимир Анатолійович

Доброго дня, Володимире Анатолійовичу. Дякую Вам, що відгукнулися.
От чому вам здається, ніби з батьками не можна бути відкритим?
З батьками-то можна бути відкритим. Але чи доречно у даній ситуації. Адже батьки плачуть кожен вечір, хоча стараються робити так, щоб ані я, ані, тим паче, брат, цього не помічали. Але я знаю, що плачуть. Я і сам щоночі плачу. Тому мені і здається, що якщо почну ще жалітися на те, як мені погано, то батьки почнуть мене засуджувати за це, скажуть мовляв "на що ти жалієшся, Максиму он набагато гірше, ніж тобі".
Що стосується психолога, то він так, є у моїй школі, але ця жіночка мені завжди не дуже подобалась, вона періодично проводила зустрічі з моїм класом, але у розмові з нами була якоюсь нещирою, таке враження, що свою роботу робить виключно для того, щоб від неї відстали. Тому розкривати їй свою душу якось не дуже хочеться. А на платного психолога мені батьки грошей не дадуть, ясна річ.
Єдиною людиною, з якою я це можу обговорити, є моя класна керівниця. Вона сама часто запитує як там брат, як він себе почуває і я дещо ділюсь з нею своїми переживаннями.
Шкода, що я ще не можу заробляти. Якби я міг заробляти - то я би у першу чергу проплатив би психолога своєму братові, щоб йому стало краще на душі. Бо таблетки, які йому прописав психіатр - не сильно допомагають. А ще б почав збирати гроші, щоб зробити брату операцію, щоб він міг ходити. Хоч наші лікарі і сказали, що він ніколи більше не зможе ходити, але я чомусь впевнений, що десь за кордоном його зможуть поставити на ноги. Це тепер моя найбільша мрія
Володимир Анатолійович Тарасенко — психолог
Володимир Анатолійович Тарасенко психолог
Львів ·
цитата:
З батьками-то можна бути відкритим. Але чи доречно у даній ситуації.

Ще й як доречно. Саме поділитись емоціями і думками, відчути їх розуміння і отримати необхідну підтримку.

цитата:
Тому мені і здається, що якщо почну ще жалітися на те, як мені погано, то батьки почнуть мене засуджувати за це, скажуть мовляв "на що ти жалієшся, Максиму он набагато гірше, ніж тобі".

Вважаю, що подібні проблеми через порівнння не вирішуються. У батьків набагато більше стійкості та міцності, ніж у вас. На те вони і батьки. А те, що вони плачуть - ознака виходу емоцій назовні. Саме так відбувається полегшення виского напруження зсередини, через що більш потрохи згасає.

цитата:
А на платного психолога мені батьки грошей не дадуть, ясна річ.

Психолога треба шукати. Є чимало варіантів. Наприклад, існують телефони довіри, безкоштовно приймають психологи у центрах соціальної підтримки по справах сім'ї, дітей та молоді. Є психологи волонтери, спеціалісти кризових центрів.
А щодо можливої реакції батьків, то поки що ви керуєтесь власними припущеннями. Реальність, упевнений, буде іншою. Проте, щоби її перевірити, треба спробувати відкритись батькам. Кому, як не їм, має бути небайдужою ваша доля?!

цитата:
Хоч наші лікарі і сказали, що він ніколи більше не зможе ходити, але я чомусь впевнений, що десь за кордоном його зможуть поставити на ноги. Це тепер моя найбільша мрія

Гарні наміри! При цьому, аби їх реалізувати, варто спочатку подбати про себе. Ви згодні? А як інакше може бути. По-справжньому може допомогти той, хто має силу, бажання і можливості(!)
...
Ірина Миколенко
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 385957 для Володимир Анатолійович

Я Вас почув, Володимире Анатолійовичу! Дуже дякую Вам за поради!
Ірина Миколенко — психолог
Ірина Миколенко психолог
Доброго Утра!

Сочувствую вашей ситуации...
К такому никто не готов... и к такому повороту Судьбы никто не готовит.
Вашему брату конечно сложнее всего - ему теперь надо время, чтоб адаптироваться к новым реалиям своей жизни.
Да она теперь вот такая...
И ему, и вам, и вашей семье в целом.
Но зато вы вместе! Вы семья!
И путь будет не простым - вы уже очень устали - сильное напряжение и морально и физически.
Плюс вы молодой парень - хочется ж и по гулять, и вот даже уроки не успеваете учить.

Но вы зато настоящая личность - вы не отвернулись от брата, вы наоборот пытаетесь ему помочь - решить все его проблемы.

Но надо вам понимать - что проблемы надо решать поэтапно.
А не браться за все сразу!
Чем структурирование ваше пространство тем лучше - и силы будете экономить и время.
План нужен - на день, и на неделю, и на год.
( так психики легче) и меньше хаоса.

Вы своими силами временем жертвуете - уже даже перебор... ( отсюда и тревога и сны)
Нужно остановиться Владислав, и теперь подумать про СЕБЯ!
Вам нужна передышка ( иначе истощение будет) чтоб самому не заболеть.
Чучуть снижайте именно свои обязанности - да делайте их - но и брату тоже давайте свою ответственность - пусть потихоньку ( что может - что ему по силам) учиться делать сам.
Так и вам легче будет - и ему будет легче ( он не будет себя так чувствовать зависимым от всех)
Может чтото он сможет и сам уже делать ( просто нужно стараться и время)
И нужно как то быт ваш перестраивать ( там где вы живете ) под потребности брата.
Например - все вещи что ему нужны, пусть будут в его комнате - чтоб он мог сам дотянутся.
Кухню и ванну переделать - тоже под его потребности - шкафы, ящички - чтоб мог сам помыть посуду или взять чтото с холодильника САМ!
Посмотрите в инете есть много видео в ютубе - как живут люди с инвалидностью - как они приспосабливаются и какие трудности в быту преодолевают ( там найдете для себя подсказки)

И теперь про вас - у вас максимально сейчас включена функция Спасателя - помочь брату - хорошую цель поставили заработать денег для его лечения.
И да, может ему еще смогут помочь!
Но для этого нужно хорошо учиться - чтоб потом хорошо зарабатывать - не запускайте учебу - это стратегически для вас важно.
Не только из за брата - но и для самого себя!
У вас и своя жизнь должна быть!
Хотя сейчас вы полностью погрузились в жизнь брата, и живете ею ( обстоятельства такие)
Но пожалуйста не забывайте и про себя! ( силы и ресурсы не бесконечны)
И вы реально очень классный!

Если хотите могу с вами провести ( бесплатно) пару консультаций.
Но только при согласии ваших родителей. ( так как вы еще несовершеннолетний)
Сил вам! Вы очень сильный! Таких людей как вы, еще в мире - не так просто найти!
...
Володимир Анатолійович Тарасенко
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 385965 для Ірина Миколенко

Дуже дякую Вам, Ірино (вибачте, не знаю як Вас по-батькові) за теплі слова підтримки!)))
Я вчора дослухався до порад Володимира Анатолійовича, поділився своїми почуттями з батьками про те, як мені важко і морально, і фізично. Вони сказали, що чудово мене розуміють, не засуджують мене і цінують мою допомогу. Сьогодні мама зателефонувала директору школи, пояснила усю ситуацію і домовилась про те, щоб вчителі не ставили мені поганих оцінок за несвоєчасно виконані завдання, а давали можливість, за необхідності, доздати пізніше.
Так, я молодий хлопець, якому хочеться гуляти. Але я також не забуваю про те, що і мій брат також молодий хлопець, якому хочеться гуляти. Але зробити це у нього нема тепер фізичної можливості. Можливо пізніше моя думка зміниться, але поки я не уявляю, з якою совістю я піду гуляти. По вихідним я трішки ходжу гуляти, але не з друзями, як раніше, а на самоті, щоб подихати свіжим повітрям і трішки заспокоїти свої розшатані нерви, або навпаки наревтись і виплакатись.
Ми і так максимально підлаштували наш побут під потреби брата. Всі необхідні речі на доступній для нього відстані і в кімнаті, і в кухні. Зараз щодня займаюсь з братом тренуванням. Намагаюсь навчити його самостійно пересідати з ліжка на інвалідне крісло, а також у туалеті пересідати з крісла на унітаз і навпаки (вибачте за деталі). Поки виходить не дуже, але тренуємось кожен день. Якщо брат цьому хоча б навчиться - у мене з'явиться можливість піти погуляти з друзями (якщо вони не забудуть про мене до того часу), хоча знову виникає питання "з якою совістю?". А от, наприклад, таке завдання як залізти і вилізти з ванної - це я поки навіть не уявляю як цьому навчити, можливо відео з інтернету підкажуть щось. Поки у цьому брату допомагаю або я, або батьки.
Постараюсь дослухатись до Ваших порад і не запускати себе.
Стосовно безкоштовних консультацій - то дякую за пропозицію, обов'язково обговорю це з батьками!
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386018 для Ірина Миколенко

Я показав батькам це листування, вони сказали, що мені дали дуже корисні поради. Але сказали, що мені поки спробувати самому скористатися порадами, які мені дали і Ви, і Володимир Анатолійович. Вже якщо не вийде і мені далі буде погано - то вони нададуть дозвіл на консультацію з Вами. Дуже дякую всім за те, що вислухали і за надані поради.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.