«Тебе никто не скажет правды кроме меня»
- Ты же понимаешь что начинаешь набирать вес...
И просто началась лекция на эту тему. Я ей объясняю - я не хочу разговаривать на эту тему. Слова «не хочу» уже является поводом не продолжать. Но это мою мать мало волновало. Во время разговора, она начала объяснять что «тебе кроме меня правды никто не скажет, потому что всем по**й на тебя». Только я не просила этой «правды» и разговора такого в принципе.
После разговора остался неприятный осадок, после чего я пошла в ванну, а она работать. Через время, она ко мне забегает и говорит «не обязательно рассказывать бабушке о чем мы разговариваем». Я стою просто в шоке, я к бабушке даже не заходила чтобы что-то рассказать, но мать уже себе что-то надумала.
Потом вышла сама бабушка, спрашивает что случилось. И начался скандал, в котором я с бабушкой виновати. Хотя мы ее никак не провоцировали и не трогали.
Мне очень неприятно и за себя, и за бабушку. У моей матери словно глубокая обида и озлобленость, особенно на мать. Но причём здесь я? Вроде взрослый человек, но видет себя... не знаю как это описать. Помогите, что мне делать в такой ситуации? Как уживатся с такими людьми (тем более родными) и возможно ли это вообще? Буду рада Вашим ответам. Спасибо.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.