Як перестати боятися що мене покинуть?

Ваш стан зрозумілий. Був негативний досвід, і тепер Ви узагальнюєте, вважаєте, що він знову повториться.
Але ж це може і не повторитися.
Все що не робиться, все на краще. Ви можете зустріти більш гідного чоловіка.
Але, щоб допомогти собі, попрацюйте з негативними переконаннями.
Сформулюйте своє переконання. Наприклад, «всі чоловіки ненадійні», «всі чоловіки рано чи пізно зраджують» «я не можу нікому довіряти».
Переформулюйте негативне переконання на позитивне. Наприклад, «є чоловіки, яким можна довіряти», «існують відповідальні чоловіки». І шукайте підтвердження цим позитивним переконанням у реальному світі. Спостерігайте за друзями та родичами, читайте позитивні історії.
Важливо не формулювати нереальні твердження на кшталт «усім чоловікам можна довіряти». Це неправда і Ви не знайдете цьому підтверджень – адже чоловіки бувають різні, комусь варто довіряти, а комусь і ні.
Страх покинутості майже завжди поєднується з низькою, нестабільною самооцінкою. Адже самодостатня людина навряд чи боятиметься, що її «кинуть». Кінець стосунків для неї – не кінець життя.
Якщо ж самооцінка не дуже стійка, то вона залежить від чужих вчинків. Звичайно, якщо Ви самі не можете себе оцінити, то вдалі стосунки роблять Вас впевненішою в собі, а розрив може знецінити. І страх цього – скоріше не страх втратити стосунки, а страх втратити себе, свою впевненість у собі. Це не про стосунки з чоловіками, це про Вас.
Є сенс звернутися до психолога, щоб попрацювати з Вашою проблемою.

Непростая ситуация. После резкого и болезненного разрыва ваш мозг пытается защитить вас от повторения боли и поэтому рисует страшные сценарии: "меня снова бросят, я опять буду страдать". По моему предположению, у вас активизировался тревожный тип привязанности.
То есть вы опираетесь на опыт прошлого и автоматически интерпретируете будущее через его призму. Ваши страхи исходят не из реальности настоящего момента, а из воспоминаний о том, что уже произошло.
Очень важно научиться разговаривать со своей тревогой. Когда она накрывает, напомните себе: "Это всего лишь чувства в моём теле и мысли в голове. Они не являются предсказанием будущего". Такой внутренний диалог помогает не принимать тревогу за абсолютную истину. А в реальности знакомьтесь с человеком шаг за шагом, наблюдайте его поступки, реакции, историю, как советует психолог выше.
Вы можете спросить: "А если партнёр не захочет давать мне больше ясности?". Да, это его право. И тогда важно ответить себе: "Хочу ли я строить отношения с человеком, рядом с которым моя тревога только усиливается?". Ключевое здесь не ждать, пока тревога сама пройдёт, а постепенно учиться работать с ней: самостоятельно или с помощью специалиста.

Доброго ранку!
Згоден з колегами - уникнення зустрічей покликане захистити вас від повторення тієї болісної ситуації, що сталася пів року тому, адже вам

досі трохи боляче з цього приводу, і образливо

Тому, аби розібратись із складною проблемою -

я ніби й хочу, бо це логічний наступний крок у спілкуванні але у мене активізуються думки що це все призведе до болю у перспективі, мене знову покинуть, я буду страждати, і краще навіть не починати

, я би радив підійти до її вирішення ГРУНТОВНО і КОМПЛЕКСНО.
Для цього виокремив би декілька аспектів.

Перший - пропрацювання почуттів болю і образи, к якими ви продовжуєте жити сьогодні. Ті почуття варто прожити у супроводі і за підтримки психолога, щоби прожити екологічно. Також тим почуттям треба дати змогу вийти назовні, тобто виразити їх якщо не тому чоловікові безпосередньо, то хоча б символічно його образу.
Цей крок розчистить шлях для просування вперед.

Другий аспект. Він стосується ваших поглядів на взаємини як такі і вашого почуття самоцінності(!) До речі, їх можна вважати наріжним каменем, від якого залежить здійснення бажань і реалізація потреб в дорослому житті.
Принагідно хочу запитати, як раніше складались ваші стосунки з хлопцями? Які настанови щодо майбутнього чули від батьків в дитинстві? Який приклад вони самі демонстрували?
Наскільки ви впенені в собі?

І третій аспект.

Як набратися сміливості і допустити думку що мені можуть не робити боляче?

Сміливість народиться разом із відновлення впевненості(!) А до неї ще варто додати навичку усвідомлювати себе і потенційних партнерів в моменти спілкування, аби ви мали змогу і рішучість брати в деяких ситуаціях ініціативу на себе - припиняти стосунки, відмовляти чоловікам, якщо їх поведінка, цінності і ставлення до вас буде негативним.

Отже, як бачимо, попереду лежить шлях змістовних і цікавих перетворень. Власне, його і можна вважати відповіддю на

ЯК ПЕРЕСТАТИ БОЯТИСЯ, ЩО МЕНЕ ПОКИНУТЬ?

Сейчас психотерапия продвинулась очень далеко. Это уже давно не просто разговор, а конкретные и проверенные инструменты с научно доказанной базой, которые помогают стабилизировать эмоциональное состояние. Например, Техники работы с тревогой учат замечать момент её появления и снижать интенсивность через дыхание, работу с вниманием, телесные практики. Когнитивно-поведенческая терапия ( КПТ) помогает менять автоматические мысли (меня бросят) на более реалистичные и поддерживающие, майндфулнес.
Хорошая новость в том, что тревога поддаётся коррекции. С ней можно научиться жить так, чтобы она не управляла вами, а вы ею.

Я багато разів проговорювала свої почуття з цього приводу подругам і психологу, з колишнім розмовляла ще один раз (він привіз мені мої речі), розмова не вийшла тому що мені було боляче і я почала плакати. Ми більше не контактували, хоча інколи мені дуже хотілося подзвонити йому і поділитися враженнями від його особистості. Я боюся що знову розплачуюсь, та й не хочу його радувати що він вчинив як свиня а я досі переживаю.

Добре, що були спроби і намагання, однак, напевно, до кінця не вдалося вивільнити емоційний контейнер, щоби на місце болю і образі прийшли інші почуття.
Це варто робити, насамперед, для себе - усвідомити власну вразливість, побачити, як дії колишнього поранили самоцінність та нагадали до болю знайомі відчуття з дитинтства. Тому терапію варто продовжити(!)

Я дуже довго взагалі не могла наважитися спробувати з кимось зустрічатися, у мене була думка що всі чоловіки поводяться як мій тато, а якщо і є парочка нормальних то вони виберуть не мене.

Ця установка, доки її не позбутись, так і буде стояти перешкодою на шляху до вашого щастя. Сформована ще в дитинтстві, вона продовжує на рівні гіпнозу впливати на ваше сприйняття реальності, спотворюючи її... і, як не дивно, забезпечуючи знайомі з того ж дитинства емоції покинутості і непотрібності татові.
Цей аспект можна вважати, по суті, стартовим у основі вашого сприйняття себе. Все інше, напевно, похідні від нього. Таким чином терапія має узятись за лікування тих давніх дитячих травм непотрібності і покинутості та відродити віру в себе і можливість довіряти тим, кому довіряти можна без остраху.

До речі, не так вже й важливі методи та підходи терапії. Головне, аби ви знайшли і звернулись до СВОГО психолога. Досвідченого і чуйного, з ким виникне довіра і міцний терапевтичний альянс.

У Вас є бажання підвищити самооцінку.
Загальні рекомендації Ви зможете знайти в книгах і в Інтернеті.
Але кожна людина індивідуальна і треба почати з пізнання себе.
Одним із важливих компонентів самооцінки є почуття власної гідності. Наша переконаність у тому, що ми гідні любові, поваги та успіху, — це фундамент, на якому будується наше ставлення до себе.
Важливо проаналізувати та зрозуміти, у чому причина зневажливого ставлення до себе, знецінення своїх успіхів та досягнень, отже, зробити перший крок до покращення самосприйняття.

Доброго дня!

"Я не можу перебороти цей страх, як його позбавитися?
Колишній кинув мене дуже різко, просто приїхав і сказав що не відчуває себе готовим до стосунків." - нужно конкретно разбирать этот ваш страх - баръер - вы сильно обожглись на предыдущем парне.
Он видимо вам морочил голову, говорил одно, а делал и думал явно другое.
Пока не проработаете - это страх - пока так и будет - ищите психолога.

"Як набратися сміливості і допустити думку що мені можуть не робити боляче?" - больно могут сделать все... ( вероятность есть всегда)
Просто ктото больше, а ктото меньше.
Тут вопрос в вашем восприятии людей и ситуации.
Как именно вы выбираете мужчин? На что рассчитываете и т д ?
Потому что, по описанию вашей истории - видно что наткнулись на манипулятора.

И еще, важно повышать стресоустойчивость - не то что бы привыкать к боли от людей.
Но просто понимать, что люди бывают разные - и более реалистично смотреть и на жизнь, и на мужчин.
Ну и осознавать, что мужчины, как и женщины бывают разные ( не все манипуляторы, и вруны ) есть и честные порядочные люди ( таких правда меньше ) но есть!
Задача научится их различать - еще только при раннем знакомстве - четче понимать - кто перед тобой - манипулятор или нет?
Вот когда, этому умению научитесь - вам станет полегче... и станете по увереннее себя чувствовать.
А пока лучше не спешить, да со свиданиями ( не насиловать тут себя)
Ну и обязательно идти на психотерапию.

"Як обираю: мені цікаво та комфортно спілкуватися з чоловіком, схожі погляди на життя та очікування від стосунків, подобається почуття гумору, нормально заробляє, у нього є друзі, співпадають погляди як проводити вільний час, +-ровесник, дотримується своїх слів, проявляє турботу про мене вчинками." - очень хорошие критерии вы перечислили.
Но смотрите - ваш бывший парень - тоже интересовался вами, тоже про будущее рассказывал, про общие планы - а потом что?
Разворот на 180 градусов... и ушел.
Так что, это я к тому, что даже если, хотя бы половина из этого списка - есть у мужчины в его проявлениях - и интересно общаться, и чувство юмора общее, даже общие интересы на жизнь - еще не гарантия отношений в долгую.
А вот как мужчина держит свои слова - это более существенно!
И как именно, он вам своими действиями доказывает, что реально хочет быть с вами - например дарит подарки, знакомит с родственниками и друзьями, предлагает вместе жить, помогает вам в ваших какихто проблемах - в их решениях конкретно.
Вот тогда да, шансы повышаются, что мужчина к вам серьезно относится.

"Хлопчику 9 років він психічно та фізично здоровий, я не розумію навіщо з ним разом спати чи купатися, ми декілька разів через це сварилися, колишній вважав що я ревную до дитини. Я не ревнувала, мені просто було шкода дитину бо це жахливе порушення особистих кордонів."
Да согласна с вами - както, странно очень странно - они себя ведут с ребенком, темболее все вместе - как сговорились.
( ну если там действительно - нет у ребенка проблем с здоровьем, и он не нуждается в особом уходе и домашнем обучении) - то да ситуация очень странная!

" ближче до завершення нашого спілкування я ніби прокинулася і зрозуміла що він палить 3-4 р/день і це залежність, а не просто вживати час від часу. " - хорошо что проснулись!
У него видимо, точно с восприятием реальности, какието проблемы, что уже и на ребенка отражается ( возможно из за наркотиков)
И да, это зависимость! ( и то это только, то что вы узнали про него - но вы ж не знаете какой у него опыт приема наркотиков в прошлом)
А такие вещи, просто так не проходят - и оставляют след - и на организме, и на психики человека.

"Теж почала це озвучувати, він сказав що загадував кинути після нового року/Пасхи тощо але не може, я запропонувала звернутися до лікаря якщо не виходить самостійно зупинитися. Він промовчав." - значит не хочет!
Ему так удобно жить, и это его выбор!
В любом случае это его выбор! ( а вот ребенка жалко да...)

"Я розумію що мені б довелося завершити ці стосунки в будь-якому разі, я не змогла б мовчки спостерігати як він руйнує себе та дитину." - именно так все и есть - вопрос времени был - надо было, чтоб вы проснулись!
Чему вас эти отношения научили?

"Але мені все одно боляче." - может и хорошо, что такой человек ушел с вашей жизни?