Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 4 години тому: «Вам коллеги уже многое написали. Хочу добавить, что Вашу проблему можно решить с помощью психолога, работающего в интегративном подходе. Главное, чтобы с ним установился психолог»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 11 годин тому: «Доброго вечора. Згодна з колегою. Тому починаю одразу з того, що, як на мене, може допомогти зосередитися на основному у Вашому запиті. Ви пишете "Я замечаю у себя паттерны скрыт»
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 14 годин тому: «Что для себя вы бы хотели в данной ситуации? Есть ли у вас свое жилье, поддержка чья-то, помощь? Послеродовая депрессия это вам поставили диагноз и вы принимаете АД?»
Питання від: Twilight Вік: 39

Як попрощатися з мрією про коханого чоловіка?

Скільки себе памятаю, мріяла про це.
А саме - про взаємну любов, підтримку, взаєморозуміння, емоційну близькість. З добрим, надійним чоловіком.
Нажаль, цього не сталося.
Випереджаючи питання про батьківську сім'ю: виросла в абьюзивній сім'ї, зазнала багато емоційного, психологічного, фізичного насильства.
І так, я розумію причинно-наслідковий звязок. Що оскільки я пішла в світ з прекрасними знаннями про те, як виглядає любов, і зі своєю тривожною прив'язанністю, то...
І знайшла я точно не те, що можна назвати взаємною любов'ю.
Зараз я переживаю розлучення з чоловіком. Ми прожили разом 9 років, стосунки точно не можна назвати хорошими. Він був холодний зі мною, майже не розмовляв, іноді висміював. Видавав іноді коментарі типу "ти як всі баби". А при розлученні показав всю красу: виставив рахунок за ремонт в моїй квартирі (де ми жили, років 7), назвав "прошм8ндой", забрав білизну яку дарував, тощо.
Потім тут же каже, що любе мене, розлучення не хоче, проходу не дає, не відпускає, наполягає, щоб повернулась, каже - давай другу дитину.
До чоловіка був серйозний роман, 6 років. Теж з абьюзером, який критикуквав, принижував, 1 раз навіть вдарив.
Зрозуміла, що мої серйозні стосунки відчувалися, як дім. І зараз я хочу "піти з дому". Іронія в тому, що я цього хотіла ще років з 12 (чи раніше), але мої травми, знання про себе, як недостойної любові, висока толерантність до насилля, привели мене знов туди.
Хорошого теплого чоловіка, про якого я мріяла, з яким можливі надійні стосунки, у мене не було. Не можу сказати, що зовсім не цікавились. Але часто симпатія була лише поверхнева, і не робили кроків. Або було щось таке, що я не могла прийняти. Наприклад - хороший, але дуже бідний. Або - добрий, спокійний, надійний, робить кроки - але 20 років різниці >_
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доповнення від автора питання ·
Чомусь не все помістилось. Доповню:
Мені б ок =_10 років, 20 забагато.
Такого чоловіка, щоб теплий, надійний, стабільний, працює, підходить за віком, у мене не було. Такі чоловіки мене не обирали.
Не так давно, 2 роки тому, я отримала трохи цього досвіду. Зустріла такого чоловіка, з ним відчула взаєморозуміння, емоційну близькість, підтримку, увагу. Він цікавився мною, ми досить близько спілкувалися, та лише як приятель, друг. Зараз майже не спілкуємось.
Наразі я зрозуміла, що з мене досить. Я хочу відпустити цю мрію.
Тобто, не те щоб я в монастир вирішила податися. Але перестати надіятися на це, чекати, жити цією мрією.
Але це боляче. Зараз прямо накрило, реву навзрид 2 дні.
Як пережити втрату мрії?
До мене прийшло розуміння: не всі приходять в цей світ пізнати любов, інші, і схоже я до них відношусь - з іншими задачами. Але, як же це болить.

Скажу ще - стосунки це далеко не все, що є в моєму житті. У мене багато чого є, і я взагалі вважаю себе успішною людиною, навіть не зважаючи на невдалий шлюб, багато втрат і розчарувань.
Я зробила список, чим буде наповнене моє життя, якщо в ньому не буде любові чоловіка, і там аж 11! пунктів.
Тобто, є як жити, є для чого, є з ким. І так далі.
І все одно - як же важко відпустити... те, чим я жила років, мабуть з 15.
Доброго дня!

Вы по моему - недавно писали на сайте - мы разбирали ваш вопрос. ( если я нечего не путаю)
Повторюсь - вам надо, четко для себя решить чего вы хотите?
Потому что, вас штормит - то вы хотите уйти от мужа, то начинаете сомневаться - (слушая его уговоры).
И таким способом ваша ситуация - так и зависает.

Решительные действия нужны и четкость плана действий.
У вас муж который, на вас давит морально ( вы его боитесь) он этим пользуется - но так же, у вас есть какието свои вторичные выгоды - иначе бы не сомневались бы уже.

А найти надежного мужчину, соглашусь в наше время - не так то просто.
Ну и вам, очень нужно проработать свои раны - от родителей, и от мужа.
На психотерапии причем длительной - а только потом строить новые отношения - но уже с другим виденьем и себя, и ситуации, и отношений.
Иначе, есть вероятность, что уже и в третий раз - попадете в тот, же сценарий.
У вас тема созависимых больных отношений - ее надо разбирать детально, и не на форуме - а конкретно в работе с психологом - шаг за шагом.

Відредаговано автором 12-09-2025 14:23:15

...
добавлю -
"Тобто, не те щоб я в монастир вирішила податися. Але перестати надіятися на це, чекати, жити цією мрією."
Это больно да... когда мечта рушиться... причем давняя мечта.

Но знаете, может есть в этом и плюс - у вас хотя бы будет сохранятся энергия - она не будет расходываться в никуда - на далекую мечту - которую все не как не взять, и не приблизить.
И вот эта энергия вам поможет идти дальше - а не стоять на месте!
И чегото бесконечно ожидать - может уже начнете сами свою жизнь налаживать - а не ждать, что именно мужчина все стороны вам прикроет, или както компенсирует.

Но это только вот после катарсиса - который вы сейчас проходите - разрушения прежнего взгляда на отношения.

"До мене прийшло розуміння: не всі приходять в цей світ пізнати любов, інші, і схоже я до них відношусь - з іншими задачами. Але, як же це болить." - да вы верно говорите, что не все... увы.
У каждого свои задачи в этом мире. Главное их осознать и принять.
И достойно пройти путь - даже если это путь одиночества.
Но зато одиночество - дает возможность, лучше узнать себя - настоящую.
Может это, как раз то, что вам сейчас нужно - побыть наедине с собой.
( а не в очередных больных отношениях)
И может пройдя этот путь - вы самоисцелитесь - и уже найдете свой личный путь.
А уже потом, вам и встретиться ваш мужчина - чего вам желаю!)
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 385080 для Ірина Миколенко

" Повторюсь - вам надо, четко для себя решить чего вы хотите?
Потому что, вас штормит - то вы хотите уйти от мужа, то начинаете сомневаться - (слушая его уговоры).
И таким способом ваша ситуация - так и зависает."
Так, то моя тема.
Я дію. Не буду тут описувати, але процес іде.
Це не дуже просто, бо чоловік періодично "нападає", і потрібно це вистоювати, і відстоювати себе.

"а только потом строить новые отношения - но уже с другим виденьем и себя, и ситуации, и отношений."
Я наразі відносин нових не прагну, не шукаю їх.
Повторити сценарій - ух, тут мені відразу якось легше стало.
Великий плюс відпустити надію стосунків, і не мати стосунки більше - це те, що такого жаху більше не буде в житті.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 385081 для Ірина Миколенко

цитата:

Но знаете, может есть в этом и плюс - у вас хотя бы будет сохранятся энергия - она не будет расходываться в никуда - на далекую мечту - которую все не как не взять, и не приблизить.
И вот эта энергия вам поможет идти дальше - а не стоять на месте!
И чегото бесконечно ожидать - может уже начнете сами свою жизнь налаживать - а не ждать, что именно мужчина все стороны вам прикроет, или както компенсирует.


Я теж про це думала. Стараюсь тримати в фокусі подібні думки
Бо саме зараз це все болить.

цитата:
Но это только вот после катарсиса - который вы сейчас проходите - разрушения прежнего взгляда на отношения.

Катарсис - ок, підходить мабуть це слово.
Я бачу в цьому трагічність свого життя. Скільки всього було зроблено для того, щоб втілити мрію в реальність.
Скільки пошуку, надій, потім розчарувань, потім знов пошук надії.
Зараз я хочу звільнитися від цього. Тільки капець як це болісно.

цитата:

У каждого свои задачи в этом мире. Главное их осознать и принять.
И достойно пройти путь - даже если это путь одиночества.
Но зато одиночество - дает возможность, лучше узнать себя - настоящую.
Может это, как раз то, что вам сейчас нужно - побыть наедине с собой.
( а не в очередных больных отношениях)
И может пройдя этот путь - вы самоисцелитесь - и уже найдете свой личный путь.

Саме так, я іду зараз в самотність.

цитата:
У вас тема созависимых больных отношений - ее надо разбирать детально, и не на форуме - а конкретно в работе с психологом - шаг за шагом.

Я була в терапії, до речі.
Мала 30 сессій з психологом. Не берусь судити багато, чи мало.
Деякі зміни, покращення я побачила. Та скільки, щоб було достатньо для зміни сценарію?
(це питання не саме до вас, просто в голос)
Наразі, у мене є відчуття, що я настіки зламана, переламана, що здорові стосунки - це дужо важко. І що потрібно багато сил, і грошей на психолога, неймовірні зусилля, щоб побудувати новий сценарій. І то не факт, що спрацює.
І зрозуміла - що мабуть, я не готова. Ітак забагато вкладено в стосунки.
"Я дію. Не буду тут описувати, але процес іде.
Це не дуже просто, бо чоловік періодично "нападає", і потрібно це вистоювати, і відстоювати себе." - ну вот вы умничка)
Зато представьте, какой вы станете сильной - когда все это пройдете!
Вас уже не запугать никому не удастся или сманипулировать вами - не одному мужчине!
Представьте, какую колоссальную СИЛУ вы наработаете в результате - проходя этот сложный путь.
Вы как алмаз становитесь!

От манипуляторов очень сложно уходить...
но ВОЗМОЖНО! Освободиться - уже навсегда от подобной зависимости.

Главное действуйте - не останавливайтесь!
Ваше оружие - это действие!
Так вы, сильнее морально будете становиться, и самооценка будет расти - (которая и так разрушена сначала родителями, потом мужчинами).
"і потрібно це вистоювати, і відстоювати себе." - да именно учитесь так - отстаивать себя, и свои интересы, и желания!
Это не просто - но это колоссально важно - вообще по жизни!

"Повторити сценарій - ух, тут мені відразу якось легше стало.
Великий плюс відпустити надію стосунків, і не мати стосунки більше - це те, що такого жаху більше не буде в житті." - вот именно!
Вы сейчас проходите - ПЕРЕЗАГРУЗКУ - ВАМ НАДО НАУЧИТЬСЯ НЕ ПОВОРАЧИВАТЬ НАЗАД - А ТОЛЬКО ВПЕРЕД!
Вырабатать новую модель поведения нужно вам - новые привычки поведения - а это именно, через новые действия - которые никогда раньше не делали. ( это и про мелочи - перекрасить волосы к примеру - и до масштабного - подать на развод и т д )

Вас же, потому и окружают манипуляторы мужчины - потому что, у манипулятора шаблонная модель поведения - сценарий - манипулятор по шаблону действует.
А чтоб его сбить с толку - надо действовать неожиданно и нестандартно - не по сценарию. ( подсказка вам про мужа)
...
Сочувствую, что вы ни в родительской семье, ни в своих отношениях не нашли тепла, любви и принятия.
И для такого опыта, как вы описываете, 30 сессий мало. Увы, слишком долго вы жили в плохих отношениях.
Как давно вы работали с психологом?
Какие изменения для себя заметили?

Вам нужно продолжать работу либо с тем же психологом, либо с другим.
Тут не только про проживание вашего опыта с родителями. Но и проживание ваших отношений с мужчинами, проживание развода. Какие б не были отношения, но это все равно тяжело, потому что это утрата многого - привычной жизни, пусть и не очень хорошей, статуса, утраченных надежд и планов на будущее.
И я бы предложила вам не мечту про отношения отпускать и оплакивать, а прожить и оплакать то, что ПОКА не удалось построить те отношения, которые хотите. Но вы на пути изменений, не все везет сразу (скажу больше, единицам везет). И вы, проработав свои отношения, изменив отношения к себе, точно сможете по другому начать выбирать мужчин и строить отношения.
Как там - в 40 лет жизнь только начинается)
Это не про то, чтобы отношения начинать с мужчинами. Но начните другие отношения с собой для начала. А мужчина потом подтянется и тот, с кем построите отношения совсем другие.
Просто пока время анализировать свой опыт, оплакивать что не случилось, менять отношение к себе.
И это все на психотерапии нужно делать
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 385098 для Валентина Михайловна

цитата:
для такого опыта, как вы описываете, 30 сессий мало. Увы, слишком долго вы жили в плохих отношениях.
Как давно вы работали с психологом?
Какие изменения для себя заметили?


Скільки має бути достатньо?

Остання сесія була в січні. Після того ще 3 консультації з іншим спеціалістом.

Також, я багато рефлексую, веду щоденник.

Зміни: почала фокусуватися на собі, шукати відповіді в собі. Деякі моменти сприймати не так критично, не так болісно.

Останні десь 10 сесій було відчуття- що просто ходимо по колу, щось обговорюємо, часто одне й те саме.

цитата:
Вам нужно продолжать работу либо с тем же психологом, либо с другим.

Тут не только про проживание вашего опыта с родителями. Но и проживание ваших отношений с мужчинами, проживание развода.


Для себе бачу великий мінус в терапії, що це може затягнутися на роки, десятки сесій. І результат ніякої гарантії.

Наразі проживаю все в рефлексії. Виписую емоції. Шукаю інформацію в книгах, подкастах, тощо.

На рахунок розлучення якось дивно. Я думала, це було боляче. Але ні. Поки ні. Навпаки - відчуваю полегшення.

Але горювання відчуваю, з приводу розбитих сподівань, наприклад. З приводу, що так і не пізнала взаємної любові. Тепла, прийняття, ніжності - хіба що зовсім трохи, самі крихти.

цитата:
Но начните другие отношения с собой для начала. А мужчина потом подтянется и тот, с кем построите отношения совсем другие.

Просто пока время анализировать свой опыт, оплакивать что не случилось, менять отношение к себе.
И это все на психотерапии нужно делать


Я саме на відносини з собою зараз і орієнтуюсь.

Іноді накриває з приводу того, що я тут описала.
Никто не скажет, сколько сессий нужно. У каждого свой темп, психологические защиты, время на то, что почувствовать доверие к психологу и начали складываться отношения.
Тем более, вы прожили 39 лет в плохих отношениях - в начале с родителями, потом с мужчинами. Это огромный срок и тут точно терапия на пару лет. Это не значит, что ничего меняться не будет, но и ждать, что полгода терапии сотворит чудеса не стоит.
Вы пишите, что боитесь, что затянется на годы. А что тогда будет? Ну походите вы на терапию 2-3, пусть даже 4-5 лет. В разрезе всей вашей жизни это мелочи, правда. Да и какая альтернатива? Ничего не менять и так и жить дальше?
По поводу нет гарантий, то честно, я не видела, чтобы вообще ничего не менялось. Это только у тех, кто в жестком обесценивании и кто быстро уходит и начинается поиск идеального психолога по десятому кругу.

Поэтому вам нужна терапия и дальше. Увы, насилие в родительской семье это всегда про огромное количество травм и много времени на их проживание, чтобы из ран остались просто шрамы, но уже не болели так сильно
...
Доповнення від автора питання ·
цитата:
вы прожили 39 лет в плохих отношениях - в начале с родителями, потом с мужчинами. Это огромный срок и тут точно терапия на пару лет. Это не значит, что ничего меняться не будет, но и ждать, что полгода терапии сотворит чудеса не стоит.

Так. Це дійсно так.

цитата:
Вы пишите, что боитесь, что затянется на годы. А что тогда будет? Ну походите вы на терапию 2-3, пусть даже 4-5 лет. В разрезе всей вашей жизни это мелочи, правда. Да и какая альтернатива? Ничего не менять и так и жить дальше?

Наразі бачу альтернативу в тому, щоб жити одна, без партнера.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.