Не можу себе відчути як раніше. Не можу нормально жити далі.

З цього часу я перестала відчувати себе так як раніше, перестала відчувати щастя і любов як раніше. Я не можу відчути себе бажаною як раніше. Що б чоловік не робив, що б мені не говорив, я не можу відчути себе як раніше. Я почала дивитись на жінок на вулиці, на пляжі, в рекламах, я почала їх помічати більше ніж раніше, я почала постійно пильнувати, куди і скільки часу чоловік дивиться на вулиці, чи затримує на клмусь погляд. В мені все стискається від будь яких тригерах, що нагадують ті відео. Почала слідкувати, які пісні він слухає, чи не дивиться кліпи про жінок. Контролювати історію перегляду. Щоразу в мені щось стискається, коли є в полі зору зображення чи жінка.
І навіть якщо він не дивиться, то я, знаючи що хотів би, не можу з цим. Тобто факт того, що він вже це не робить мене не заспокоює. Наявність бажання для мене трагедія. Я не можу не думати про це. Я не можу не порівнювати себе. Одна думка, що чоловіку це сподобалось би, викликає у мене біль. Спогади, що казав не буде дивитись, а подивився, викликає біль.
Я передивлялась історію ютуб разів 10, щоразу намагаючись зрозуміти, що він в них бачив, що в них такого, чого йому в мені не було достатньо. І в мене немає відповідей. Раціонально я бачу інакше, що це норм дивитись на інших і норм знаходити ще когось гарним окрім мене, але эмоційно я з цим жити не можу. Були навіть думки "якщо я помру, тоді він зрозуміє наскільки мені боляче?"

Питання до психологів наступні:
Що саме може викликати такий сильний біль?
В мене відчуття, що мені зрадили, хоч я і розумію що це не так. Відчуття, що я недостатньо для нього класна, раз йому хочеться дивитись на інших.
Чому в мені не може одночасно ужитись раціональне бачення і ось ця чуттєва частинка?
Чому прошло вже 1.5 роки, а мені ще боляче?

↩ Реакція на відповідь № 384162 для Ирина Константиновна

Добрий вечір! Дякую за відповідь.
"Але чому Вас турбує, якщо замість картинки Ваш чоловік дивиться на інших жінок, адже дивитися не означає шукати іншого партнера."

В мене є впевненість, що він має цінності, які не допускають зради. І в мене немає страху, що він шукає іншого партнера. Мені боляче, що йому хочеться дивитись на інших. Для мене одна ступінь інтересу це побачити, коли проходить мимо жінка і подумки визнати, що гарна, а інше діло відкривати відео, щоб побачити більше, довше. Це вже щось робити спеціально, щоб це бачити більше. Задіває мої почуття саме ось це милування не мною, а іншою. Мене б не так засмутило, якби я дізналась про маструбацію і перегляд порно эпізодично(коли я не можу закрити фізіологічну потребу) Бо це мною сприймається як заради збудження, а ось це милування - це наче якась конкуренція мені. Що він обрав не мною захоплюватись і милуватись, а іншими. На них час витратив, а не на мене.
Що він не знайшов шлях задоволтнити свою потребу в сім'ї, а добрав цих эмоцій на стороні. Направив цю сексуальну енергію не на покращення нашої інтимної сфери, а поза шлюбом.
Я питаю, що чому ти мені не купував прозорий одяг чи білизну, якщо тобі це подобається? На що він сказав, що не думав про це. Мені і це образливо. Що йому не мене у цій білизні хотілось бачити, а саме інших. Хоча він ніколи мені ні в чому не відмовляв, якщо я хотіла щось купити. Машину мені купив, про яку я мріяла, за цей рік в Карпати тричі возив, бо мені там сподобалось. На діях він усе робить для мене, навіть потреби мої для нього важливіші за власні, я так бачу і відчуваю. Але це все мене не повертає в стан "до".
Якесь розчарування. Я сама собі придумала ілюзію "що я така класна, що йому навіть дивитись ні на кого не може хотітись" і тепер я без цієї ілюзії не можу жити.


"І тоді є привід поміркувати над тим, що Ви думаєте про себе."

Раніше вважала себе дуже гарною та привабливою. Дивилась у дзеркало захоплено, маю довге доглянуте волосся, спортивне підтягнуте тіло, в нас різниця 12 років, і я раніше вважала себе для нього наче нагородою і трофеем, що я така молода красива, що йому завжди буду надзвичайно цінною і гарною.
А тепер я дивлюсь у дзеркало і плачу постійно, і думки "що йому не вистачало"
Також відчайдушно намагалась відчути себе бажаною через покупку нового одягу, білизни, і в моменті мені це піднімає настрій, надихає, але завжди закінчується розчаруванням, що це все не те, це все не працює, і новою хвилею відчаю.


Ось це все, що Ви пишете про чоловіків, що це нормально дивитись - я це все саме так і розумію з раціональної точки зору, але я рік намагалась собі це пояснювати, було відчуття що я ось-ось знайду "ключик", що я ще трохи і зрозумію щось таке, що принесе полегшення. Але цей момент не наступав. І далі я за допомогою психолога зрозуміла, що ніякі пояснення мені не допоможуть, ніякі пояснення не повернуть стан "до" бо я жила у ілюзії. І ось в той момент я відчула таке горе, наче хтось помер. В моєму житті я втрачала найріднішу бабусю, але і тоді я так сильно не плакала.

"
Але в цьому місці Ви завжди будете провалюватись у відчуття «якщо він дивиться на інших — я недостатньо хороша для нього» або «він недостатньо хороший для мене, якщо йому недостатньо дивитися тільки на мене»."
Ось це саме так і відчуваю, і те що мене не достатньо, і те що я в ньому розчарована, що він мене не вартий, не оцінив по достоїнству, раз дивився.

Я бачу у собі ознаки тривожно типу прив'язаності, а також деякі ознаки співзалежності.
Але це загострилось саме після цих відео.

↩ Реакція на відповідь № 384166 для Володимир Анатолійович

Добрий вечір! Дякую Вам за відповідь.
"Зрозуміло, чому - проблема ж не була вирішена: вами на психологічному рівні, чоловіком на рівні виконання обіцяного(!)
З його боку вже виконається обіцяне. Але в мене залишився біль від" непочутості" з першого разу. З одного боку я усвідомлюю 50% відповідальності за те, що саме я йому говорила. Але так само 50% він був недостатньо чуйним до мене, щоб зрозуміти і не робити більше цього.
Там ситуація не однозначна. Бо були відео більш відверті, а були просто про жінок. І він так зрозумів, що мене засмутили саме ті відверті. (але чим далі, тим більше мене непокоїли усі відео про жінок, чим далі, тим ця категорія, яка тригерить, ставала більш обширною)
І коли він дивився знов, то це були якісь короткі відео по 5-10 секунд, де жінки чи прости гарні, чи з декольте, чи в купальнику. І цих відео було 18 за 3 місяці. З одного боку я його виправдовую, з іншого це була не білизна і прозорий одяг. Тобто я допускаю, що він не до кінця мене зрозумів, що саме мене непокоїть.

А зі своїм психологічним станом я розбиралась з психологом, дуже йому вдячна, але він припинив співпрацю частково через власні обставини, а частково, бо не зміг допомогти з основним моїм запитом "сильні переживання щодо тих відео"
І я зараз відчуваю себе розібраною на частинки, ми дуже багато розбирались з тим, що може стояти за відео, що з дитинством, що у відносинах вцілому. Багато працювала, щоб чути себе, але саме переживання через відео не пройшли. І вони сильні, в мене іноді тремор від думки, наприклад "раптом чоловік тепер на аліэкспрес дивиться еротичну білизну, бо це такий спосіб подивитись, який ми не обговорювали."
Бо як він дивився сети діджеєк, то я вирішила, що він таким чином" легалізував "перегляд жінок. Що він дивиться тепер на жінку під виглядом музики.

І я хочу знайти спеціаліста, який мені жопомоєе, але боюсь, що ми знов будемо розбиратись з різними сферами, але саме через відео переживання залишаться.

↩ Реакція на відповідь № 384168 для Оксана Юрьевна

Добрий вечір! Дякую дуже за відповідь.
Мені відгукується Ваше бачення, що потрібно пережити новий емоційний досвід.
Я зараз працюю над налагодженням емоційного контакту з чоловіком. Це виснажує, він емоційно не такий відкритий як я. А мені здається, що саме чуйність до мене, дасть мені відчуття безпеки, яка необхідна

↩ Реакція на відповідь № 384176 для Володимир Анатолійович

Добрий день!
Відкриття справді сталось випадково. Він підключився випадково до трансляції на телевізор свого акаунту з телефону, будучи в цей момент в іншій кімнаті. я в цей час шукала мультик дітям в історії, який дивились напередодні.
До цього в мене не було жодної думки знаходити таким чином якісь пояснення. Чи перевіряти історію перегляду. В мене була 100% впевненість, що його просто не можуть цікавити інші таким чином, щоб дивитись відео про інших жінок. І коли я це дізналась, то я не могла це взагалі вмістити це у свою голову. Наче сталось щось таке, з чим я не зможу жити,усвідомити.
Мене у відносинах все влаштовувало, навіть аспект недостатньої емоційної близькості раніше сприймався так, що ми різні у нас різне сприйняття всього,це було для мене не критично. А саме після ось цих відео і неможливості "достукатися" в мене виникла більш гостро проблема нечуйності до мене.
Тобто такий пошук, що зі стосунками не так, він відбувся як наслідок, коля я дізналась про відео.
З одного боку в мене є переконання, що якби у відносинах все було добре і все його влаштовувало, то він не дивився б. З іншого, що дивитись на жінок норм для чоловіка. Де ця межа, коли це норм, а коли це свідчить, що чогось бракувало?
Адже з його слів, все було добре і всього вистачало. І взагалі зі мною наче не пов'язано.




А він дійсно не може сказати, чому дивився, він каже, що це так само як відео про машини, але це ж не означає, що йому масла в моторі не вистачає. Що його перегляд не означає, що йому в мені щось не так. І що він по-іншому це спиймає. Дивився і дивився, нічого не запам'ятовуючи і не аналізуючи.

Ви зазначаєте, що він не був щирим. Але він у свою чергу вважає, що його все влаштовувало. А я в свою чергу, що якби так, то він би не дивився на інших.


"важко уявити собі успішний результат. Ви наче не вірите, що наявні і тривалі переживання щодо відео зміняться на якісь інші."

Я дуже хочу, щоб це змінилось. Іноді здається, що якби він щиро визнав, що йому шкода, що це мене ранило, то це могло б усе змінити. А йому шкода, але тільки як я його питаю.
Він не вибачився, що знов дивився. Це я в своїй уяві йому наче другий шанс дала.
На словах цього всього немає. Хоча на діях він дуже уважний до мене. Але стосовно вирішення тієї проблеми у нього наче ресурс вичерпаний. Він дуже багато зі мною розмовляв, але його терпіння завжди менше, ніж того, що мені було б досить, щоб заспокоїтись. До того ж, коли мені ще боляче, я іноді стикалась з тим, що він говорив "ну скільки вже можна?" він наче не здатен зрозуміти, що це все для мене.

↩ Реакція на відповідь № 384176 для Володимир Анатолійович

Також він казав, що йому простіше цього не робити(не дивитись), чим розбиратись, що як і чому він дивився, йому не цікаво з цим розбиратись і він не бачить сенсу.

↩ Реакція на відповідь № 384184 для Володимир Анатолійович

"Схоже на те, що він вибірково щось не бачить або не хоче бачити, бо тоді доведеться, розібравшись, щось важливе визнавати."
Так, я це бачу так, що проблеми у інтимі були, але йому це складно визнати, бо тоді доведеться зняти маску "все добре, ти в усьому мене задовільняєш" і реально щиро мені сказати, що йому не вистачало сексу, не вистачало моєї ініціативи, щоб почувати себе бажаним і тд. А далі стикнутись з тим, що моя реакція на це може бути різною від "Давай щось змінювати" до образи, що я йому не така. А також довелося б розбиратись, чему у мене немає такого бажання, як раніше, і можливо визнавати, що він в свою чергу також на це впливає. Даді розбиратись, як покращити відносини, щоб це бажання з моєї сторони збільшилось.

↩ Реакція на відповідь № 384184 для Володимир Анатолійович

"До речі, на вашу думку, обіцяти і не робтити обіцяного теж простіше?"

Якщо брати до уваги усі інші обставини нашого життя, то він людина, яка завжди тримає слово і виконую обіцяне.
Але саме у цій ситуації, я так думаю, що він настільки не хоче себе почувати винним, що знайшов виправдання свєму вчинку. А також, якщо визнати, що він зробив щось не те, то це визнати щось, що протиріччіть його поглядам на перегляд відео. А саме, що нічого в цьому такого не було.

↩ Реакція на відповідь № 384184 для Володимир Анатолійович

"Куди, питається, ось цю вашу "знахідку" діти"

Я йому пояснювала, що якщо ти мені не можеш пояснити свої мотиви перегляду, то це залишає мені простір для здогадок, припущень, інтерпретацій, фантазій. І мені від цього боляче, бо я з ними залишаюсь одна. І мені досі неясно, чому ти це робив.
На що він каже, що я б з задоволенням тобі відповів, якби я сам розумів, що мені давали ті відео.


І ще зараз проблема для мене у тому, що я коли питаю, чи хотів би він і зараз дивитись? Він відповідає, що ні. Але я думаю, що це саме через мою таку реакцію. Що тепер, якби він і хотів, але не робив, то він би мені у цьому не зізнався. Бо простіше сказати, що ні, чим розбиратись, що за цим бажанням стоїть. Я надто багато і довго намагалась про це говорити і з'ясовувати

↩ Реакція на відповідь № 384184 для Володимир Анатолійович

"я в своїх обдумуваннях прийшла до висновку, що причиною цих переглядів була моя холодність, безініціативність і здебільшого відсутність інтересу до сексу з чоловіком.

?
Невже робити вигляд, що цієї обставини вашої реальності чималий час не існувало?"

Але ж це мої припущення і пояснення. Коли я говорю про це чоловіку - він не згоден. Бо каже, що його все влаштовувало. І він не думав раніше, що щось йому не так

↩ Реакція на відповідь № 384176 для Володимир Анатолійович

"Дуже болючу втрату, яка підштовхнула зайти на підступний грунт зибучих пісків власної уяви
цитата:
в мене іноді тремор від думки, наприклад "раптом чоловік тепер на аліэкспрес дивиться еротичну білизну, бо це такий спосіб подивитись, який ми не обговорювали."
Бо як він дивився сети діджеєк, то я вирішила, що він таким чином" легалізував "перегляд жінок. Що він дивиться тепер на жінку під виглядом музики."

Саме так. У мене є переконання, що якщо просто прибрати відео і нічим це не компенсувати, то ця потреба так і буде не закритою і буде знаходити" вихід" через щось інше, чи то сети діджеєк, чи то розглядання білизни на сайті, чи ще чимось. Тому ось те, що ми не розібрались у потребах, мене залишає у страхі, що вона буде реалізованою несвідомо ще чимось, що може мене ранити.

Добрий вечір! Дякую за відповідь!
"А як на рахунок інших пропозицій ( обмежити тригери та зосередитись на собі)?"

Обмежити тригери мені чомусь складно. Я сама не знаю, навіщо себе раню.
Приведу Вам приклади:
1) Спочатку я думаю, знайду в усій цій ситуації якийсь ресурс, щось позитивне. Передивлась вкотре всю історію, заскрінила дівчат у гарному одязі. Далі передивилась з чоловіком разом, щоб він сказав, де саме одяг його увагу привернув. (цим я вже себе ранила, бо як він казав "далі", я робила висновок, що йому не одяг сподобався, а сама дівчина) далі знайшла таку саму сукню, купила. Але носити її не можу, бо це все нагадує. Тобто спочатку я думаю, що роблю зось краще для себе, а виходить ще більше раню.

"Мені здається логічним, коли в тебе болить, не сипати туди сіль.Але, то мені. Чому вам потрібно знову й знову робити собі боляче?"

Я сама хочу це зрозуміти. Я дійсно помічаю, що я сама більше і більше розглядаю, помічаю жінок, переглядаю історію, наче щочь ще не додивилась, щось не помітила, щось не зрозуміла, від чого стане легше.

" Це ж ілюзія, що якщо ваш чоловік повністю розкається, відмовиться від інтернету та купить собі кнопковий телефон , ви заспокоїтесь."

Виходить, що мене не заспокоїло те, що він вже не дивиться. Якщо уявити, що я маю 100% гарантію, що і не буде - це теж не заспокоює. Наразі для мене також проблема у тому, як ми ділі розмовляли з приводу цього всього. Він був недостатньо чуйним до мене. І тепер кожне непорозуміння у якихось інших питаннях для мене гагадування того болю, коли я не могла "достукатись"

"Бо, проблема не зовні, а в середині вас. Так, ваш чоловік дивився відео, так, це відбувалося в дуже незручний час, він своїми діями зробив вам боляче. Але, ви обговорювали ситуацію, він зрозумів, що вам це не приємно й намагається більше вас не засмучувати. Здається, інцидент вичерпаний, But, no."

Виходить, що не зовсім вичерпаний. Бо мені необхідно, щоб він розказав мені, навіщо він це дивився(а він не знає), також визнав, що неправий і вибачився через те, що дивився знов. Також був не достатньо чуйним до мене, коли мене щось турбує. Бо ця нечуйність в інших ситуаціях, нагадує як я не могла достукатись до нього з приводу відео.


"Ви повертаєтеся до цієї теми й робите боляче собі самі, своїми фантазіями, ходите по колу, з кожним разом звужуючи його. Ви не тільки намагаєтесь контролювати поведінку чоловіка, а й його думки та бажання."

Так, я бачу це бажання контролювати не тільки дії, а й думки, я розумію що це не нормально і що це неможливо.
Я складала список із усіх моїх" не можна", не з точки зору логіки, а з внутрішніх установок і своїх відчуттів зараз, то це читати страшно. Це просто абсурд, я це визнаю і розумію. Там є, наприклад, такий пункти "не можна згадувати з інтересом жінку", "не можна хотіти дивитись будь-які відео чи зображення, якщо їх ціль демонстрація жіночої краси та сексуальності"
Я розумію, що це брєд, але на рівні почуттів це так. І я хочу відчувати по-іншому. Не тільки розумом думати логічно, раціонально і по-дорослому, а щоб це було моє відчуття відповідне зсередини.

" Нібито від цього залежить ваш спокій та щастя. А , насправді, це залежить в більшій мірі від вас, ніж від чоловіка. Коли людина не має стійкої емоційної бази всередині себе, вона цілком покладається на увагу партнера, як єдине джерело своєї унікальності та власної цінності. Тому, будь- яке зменшенні цієї уваги, сприймається як втрата себе, бо немає інших джерел підтвердження своєї значущості.
А якщо цінність базувалася на:,
« я раніше вважала себе для нього наче нагородою і трофеем, що я така молода красива, що йому завжди буду надзвичайно цінною і гарною.»
Тоді мова йде не просто про «крах ілюзій «, а про втрату себе. Це вже про інший рівень « трагедії « й відповідно, інший рівень почуттів. Тому й не дивно, ваше бажання повернути все як було « до», бо це про можливість знов стати собою."


Так, відчуваю, що світ рухнув. Неможливо словами описати, який масштаб проблеми для мене.

«Тому ось те, що ми не розібрались у потребах, мене залишає у страхі, що вона буде реалізованою несвідомо ще чимось, що може мене ранити.»
Ранити вас може не те, що ви не розібралися в потребах та їхня несвідома реалізація, а те, що ваша внутрішня емоційна нестабільність викликає емоційну залежність від чоловіка . Тому, будь яка « неувага» з його боку , буде вас ранити.
Щоб позбутися цієї проблеми необхідна серйозна робота над собою, а не над чоловіком.

"В чому ваша цінність для чоловіка, крім того, що ви молода та вродлива?
В чому Ваша цінність для себе?
В чому ваша цінність для дітей?"

В тому, що я гарна дружина, любляча, уважна, турботлива, гарно виконую свої обов'язки у нашій родині.

В тому, що я цікава, маю свої хоббі, в моєму вмінню досягати цілі, в тому що я мала багато років булімію і власними силами з нею справилась 6 років назад, прийшла до здорового харчування, спорту та здорового тіла, яким задоволена.

Для дітей у тому, займаюсь їх розвитком, уважна до їх емоцій та потреб

↩ Реакція на відповідь № 384212 для Володимир Анатолійович

"Через, це ви, здається, займаєтесь самопрогармуванням з нетагивним змістом. На жаль, ані логіки, ані здорового глузду в цьому занятті нема. Ні, не зовсім так. Логіка болю, якому доступна лише зовнішня сторона, там, безперечно, є.
Та що, зрештою, викликає біль? Чому реальність, що вийшла назовні, відбирає спокій?
Частково через шок, спричинений крахом ілюзій, про які вже йшлося. А ще через неможливість сприйняти чоловіка з його болісною для вас правдою -
цитата:
Після певної розмови я запитала "ну тобі вцілому хочеться дивитись на оголених жінок?" на що він відповів "Так. Не так що прям хочется, але подивився б, якби я включила"

Виявилось, що він такий(!) Не такий, яким його було зручно бачити тривалий час. Та, думаю, ви і раніше щось помічали, відчували, проте воліли якось обходити ті нюанси."


Так, я не можу тепер його прийняти. Як це змінити?
З минулого була одна ситуація, яка вплинула на довіру, він переписувався з дівчиною, коли ми вже були у відносинах, це було 11 років назад, він вибачився і змінив свої кордони у даному питанні. З того часу видалився з соц. мереж і не давав жодного приводу для ревнощів, ні з ким більше не спілкувався. Я досі його не пробачила. Чи може це посилювати біль через те, що ці відео для мене це інтерес до протилежної статі? Чт може я щоб пережити тоді ситуацію, як раз в той момент створила собі ілюзію моєї унікальності для нього, щоб продовжити відносини не зважаючи на переписку?

"цитата:
НЕ МОЖУ СЕБЕ ВІДЧУТИ ЯК РАНІШЕ.

Мудрий Геракліт наголошував, що не можна увійти в одну й ту саму воду двічі. На сьогодні ви розумієте, які сили формують ваше бажання відчути себе як раніше? Можливо, причина в тому, що надто важко опанувати себе і визначить у реальності, що змінилась?"

Якщо я зрозуміла правильно, то відчути себе як раніше я хотіла, бо з цією ілюзією я втратила частину себе. А цю частину я сформувала не з власних опор, а із залежності від чоловіка. Тому вона хитка і не вічна. І тепер я не маю достатньо власних опор, щоб відчути себе цілісною, цінною, унікальною і тд. Але хибний шлях, створювати їх через іншу людину.

"цитата:
НЕ МОЖУ НОРМАЛЬНО ЖИТИ ДАЛІ.

Спробуйте навести хоча б три найважливіх умови, яку відкриють вам шлях для життя далі?
Жити далі - поняття розпливчасте. Цінно уявляти ЯК жити далі. Щодо цього, який образ для вас буде бажаний?"

У голову відразу приходять думки" щоб чоловік робив/не робив чогось "
Розумію, що це все той же шлях залежності.
1) я хочу жити у відносинах, де я буду відчувати цілковитий спокій, довіру,прийняття. Хочу відносини, де я буду отримувати достатній для мене емоційний зв'язок. Де я відчуваю, що чоловік в контакті зі мною не тільки коли все добре, а особливо, коли мені важко і тривожно. Де я можу розраховувати на підтримку і чуйність від чоловіка. Де ми змогли б краще чути один одного, з повагою і розумінням вирішувати конфлікти.
2) хочу знайти опори, щоб витримувати реалтність, щоб в реальності знайти спокій, а не в ілюзіях. Щоб не створювати нових.
3) хочу відчувати щастя і любов такої інтенсивності як раніше. З розумінням, що в той стан повернутися неможливо, хочу знайти новий, достатній для мене зараз.

↩ Реакція на відповідь № 384175 для Ирина Константиновна

Добрий день! Дуже дякую Вам за відповідь. Дякую за таку аналогію з казкою. Я бачу, що таке моє ставлення до всього погано впливає на відносини. Я бачу по вчинках чоловіка, що він робить усе і навіть більше, щоб чимось мені допомогти. Можливо не все, але точно те, на що здатен і що вміє.
"У Вашому випадку зацікавлений погляд чоловіка на «іншу» подібний до неприємного повідомлення чарівного дзеркала, про те. шо Царівна найміліша. Усвідомте, що Ви любите в ньому – саме Його чи його захоплення? Підступність Вашої внутрішньої Мачухи в тому, що вона приписує чоловікові властивість дзеркальця – об'єктивність. А йому подобаєтеся саме Ви, хоча він може оцінити красу і десятків сторонніх жінок."
Так, виходить, що чоловіку я віддада вирішальну роль у цьому. Бо його" слово"(а насправді інтерес до розгляжання жінок) стало більш вагомим, ніж моя власна думка про себе. В мене таке враєення, що так було не завжди у наших відносинах, і в попередніх відносинах не було подібного. Про що це може свідчити?
Чоловік це єдиний, хто для мене став авторітетом, раніше у відносинах я хлопців не могла поважати. Чи може бути так, що коли я визнала чоловіка як "достатньо" хорошим, розумним, авторітетним, то я тоді з радістю "приліпилась" до нього, сформувавши залежність? Чи з якої причини нічого подібного в попередніх відносинах не було. Я раніше взагалі не думала навіть, чи дивиться хлопець на інших і все таке.


" Те, що робить нас для когось єдиними, не виводиться з наших переваг — це взагалі не нам належить. І найголовніше — прямо вплинути на цю увагу ми не можемо. Ніякі наші досконалості та недоліки не мають прямої дії на душу і тіло іншої людини, яка бачить нас саме так, а не інакше."

Розумію про що Ви. Що любов неможливо" заслужити " гарною зовнішністю чи ще чимось. І його прихильність жо мене не визначається тим, на кого він ще подивився.



" Пам'ятаєте, що зробила Мачуха? Розбила дзеркальце і вирішила знищити Царівну.
Отже, у вас є підстави для занепокоєння — про стосунки, контакт, взаєморозуміння, але не про параметри «ідеально доглянутої жінки». Доглянута зовнішність – це чудово, але вона не впливає на глибину прихильності до нас, що робить люблячий погляд таким чарівно необ'єктивним. "

На Вашу думку причина мого болю 100% в мені? Чи все ж таки є відсоток, над яким треба працювати разом? Бо в мене є образа на чоловіка, що він не достатньо чуйно віднісся жо мого болю, часом не розумів чи згецінював мої почуття. Я розумію, що він надав ту підтримку, на яку здатен, але мені її виявилось недостатньо.
Яка терапія буде більш корисною для нашої сім'ї? Моя особиста чи звертатися як пара?
Він не проти піти разом. Але я хочу розуміти, що краще

↩ Реакція на відповідь № 384239 для Ирина Константиновна

Дякую за відповідь.
Мій чоловік взагалі далекий від психології і вона йому не цікава. Тож сам він від себе не буде звертатись.
В цей час у парі звертатись він не проти, бо готовий таким чином мене підтримувати і бути поряд.
Чи є у такому випадку сенс нам звертатись обом чи краще тоді мені самій? (але у другому випадку в мене враження, що це тільки я працюю на покращення відносин)

↩ Реакція на відповідь № 384239 для Ирина Константиновна

Не дуже зрозуміла формат. Маєте на увазі, що найбільше эфективно, якщо кожен з нас окремо звернеться до різних психолгів? Чи це може бути одна людина, яка буде працювати одночасно з одним і другим, але розділяючи їх?

↩ Реакція на відповідь № 384256 для Оксана Юрьевна

"

Можете надати більше інформації з цього приводу:
в якому віці почалася?
діагноз ставив психіатр? Який був основний діагноз? Чи була медикаментозна терапія?
скільки років хворіли ?
Як Вам вдалося подолати булімію?
Скільки разів на тиждень ви займаєтеся спортом зараз?
Зможете спокійно зʼїсти тістечко без відчуття провини?

Зараз можу з'їсти будь що без почуття провини. І спорт це не "відпрацювання" їжі, якщо Вас це цікавило.
Зараз 3 рази на тиждень силові тренування і розтяжка за настроєм.
Останній тиждень пропустила декілька тренувань через емоційнеюу нестабільність у зв' язку зі спілкуванням тут.
Спорт зараз для мене опора, але шукаю баланс між дисципліною і уважним ставленням до себе.
Булімія була з 16-ти до 25-ти років.
Передісторія така, що в дитинстві я ходила на танці і хлопці пожартували "жир-трест" з того часу я себе вважала товстою, хоча такою не була, судячи з фото,зовсім,була звичайна, середня.
Далі у 16 років я почала набирати вагу, десь кг 5, не так щоб критичео, але ми з дівчатами жили у гуртожитку і всі набрали, всі над цим заморочувались і одного дня мені подруга сказала "що ти їси на нічь, ти себе в дзеркало бачила?" і це був перший раз, коли я пішла "повернути" їжу. Далі було довгих 9 років, де початок був жахливий, коли я навіть яблуко і чай повертала, бо був страх потовстіти, зважувалась навіть після випитої води. А закінчилось тим, що я харчуюсь переважно корисним, але можу їсти все.
За ці 9 років була поступова трансформація, перші 4 роки я навіть не знада, що це хвороба, потім випадково дізналася. Далі вважала, що це гарний спосіб життя, де я можу ні в чому собі не відмовляти і залишатись стрункою. Далі в 21 я завагітніла і почала більш відповідально ставитись до здоров'я. Вже почала привчати себе їсти корисне, але окремо продовжувада їсти інше. Далі народилась дитина і мені стало шкода себе, свого часу на планування прийомів їжі і "повернень" стало шкода грошей. З'явилось почуття провини, що дитину могло сипати на шкідливі солодощі, з' явився страх, що я помру молодою, бо не може стільки років знущання над організмом пройти безслідно. І я почала все більше контролювати себе, щоб хочаб зменшити кількість циклів. Далі мені трапилось відео про орпп, і я вирішила обірвати коло на этапі "покарання себе" через те, що я вирішила намагатись "не повертати", я почала старатись їсти обмежено, іноді виходило навіть з'їсти солодке, але небагато. Іноді не виходило, але я не здавалась і не покидала надію звільнитись від цього. Далі я трохи помішалась на дієтичному, маложирному і тд, на підрахунку калорій і на зважуванні іжі. Але потроху почала їсти усе, що вписувалось у денну норму калорій. Зник страх їсти солодке чи калорійне, далі я почала відходити від підрахунку і зважування. І у 25 років я остаточно закінчила з цим(6.5 років тому)
Тепер я харчуюсь переважно корисним, але можу їсти все, і якщо раніше я думала, що солодке в міру, то зараз я можу і 2 шматки торту з'їсти, якщо захочу без почуття провини і без страху поправитись.
Наприклад, якщо я вдома, то я люблю збалансовану їжу, овочі, фрукти. А якщо ми сім' єю їдемо у подорож, то спокійно їм у мак доналдс, і відношення до нього рівне абсолютно.
До лікаря не зверталась, бо я навіть не знала, що це хвороба, а коли вже дізналась що хвороба, то вирішила, що зможу самотужки це подолати, адже на той час це вже було більш менш контрольовано

↩ Реакція на відповідь № 384256 для Оксана Юрьевна

Скажіть, будь ласка, як це може пов'язано бути з контролем над чоловіком, хочу це зрозуміти краще

↩ Реакція на відповідь № 384307 для Оксана Юрьевна

Я зрозуміла.
І може бути так, що з 25-ти до 30-ти років цей контроль не був спрямований ні на що?
Адже до ситуації, коли я дізналась про відео, я не бажала контролювати чоловіка і булімії вже 5 років, як не було. Чи це може про те, що була, наприклад, реміссія, а далі тригер, який призвів до загострення тривоги?

Якщо я справилась з симптомом булімії, то далі неодмінно знайшлось би ще щось, що я б прагнула контролювати?

Взагалі, якщо брати моє відношення до життя, то я спокійно реагую на те, що щось може піти не за планом. Загалом вважаю, що людина мало чого може контролювати. І як стається щось не за планом, то в мене є переконання, що все йде так, як має бути. Тобто на перший погляд, я б не сказала, що я людина, яка любить тримати все під контролем, чи то може мій весь контроль "йде" на чоловіка?)