Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 25 хвилин тому: «Добрій день! цитата: «Очень сильное выгорание ,проблема с рутиной» Эх, знать бы истинные причины выгорания(!) Но как это сделать? В Вашем посте идет речь о многих фигурах, нагруж»
Анна Автонділова
Анна Автонділова 2 години тому: «Добрый день! Если вы уже длительное время не можете стабилизировать свое состояние и самостоятельно это не выравнивается, имеет смысл рассмотреть работу с психологом. Сейчас есть »
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 1 день тому: «Доброго дня Романе. Дуже співчуваю Вашому стану. Адже, коли так себе почуваєш, здається, саме життя зупинилося. Те, як Ви описуєте свій стан, дуже схоже на втрату сенсу життя і п»
Питання від: Денис Вік: 31

Чи маю я право вимагати гроші за написану дисертацію?

Добрий день. Я неодноразово писав на цей сайт. Я захистив дисертацію 3,5 роки тому з бухгалтерського обліку, але потім вирішив, що не буду працювати за професією, оскільки відразу захисту дисертації у мене виникло почуття, що я недостатньо компетентний у своїй професії, що мені ще вчитися і вчитися треба, а вчитися вже не було сил і мене ця сфера одразу перестала цікавити. Я ще хотів викладати після захисту, але у мене виникло почуття, що я не гідний даної роботи, було враження ніби всі студенти розумніші за мене. Знайшов себе у сфері колекшену, тут у мене немає синдрому самозванця, я почуваю себе на своєму місці. Хоча раніше мені здавалося, що ця робота точно не для мене, а коли спробував - одразу зрозумів, що це моє. Але питання у мене зараз в іншому. Після захисту дисертацію, я почав писати дисертацію одній жінці, яка вже давно викладала у коледжі, а хотіла викладати в університеті. Вона є гарним викладачем, але в науці і в написанні дисертації не розуміла нічого. Я не скажу, що я один повністю написав її дисертацію, у написанні також брав участь її керівник. Але десь половину дисертації, можливо навіть більше, написав я, тобто я виконав всю брудну роботу за дисертацією та провів усі розрахунки. Коли я починав писати її роботу, я сподівався, що мені заплатять хоч щось після захисту. Але сьогодні я цю жіночку привітав з захистом, вона мені подякувала за допомогу. Сказала, що має ще накрити стіл своєму науковому керівнику, який їй допомагав. А щоб заплатити щось мені - не було жодного натяку. Чи маю я моральне право вимагати з цієї жіночки якусь винагороду? І друге питання: коли вона захистилась, я чомусь почав їй заздрити, хоч я сам захистився 3,5 роки тому. Став сам собі казати: от їй щастить, вона ще до захисту почала працювати в університеті, тепер отримає ступінь доктора філософії, потім вчене звання доцента, а я так і буду колектором. Не знаю, чому виникає ця заздрість, адже в університеті я працювати не хочу, я вважаю, що не впораюсь з такою роботою (у мене ще недостатньо компетенцій) і робота колектором мені подобається. Як позбутися цих заздрощів?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Если не было изначально договоренности, что женщина вам что-то должна заплатить за вашу помощь, то теперь ваши требования будут не совсем уместны.
Из каких соображений вы ей помогали?
Если ожидали оплату, то по какой причине не озвучили это и не договорились?
Если речь не о деньгах, то какая была ваша мотивация?
По поводу зависти, то возможно это зависть к тому, что она не считает себя недостойной работы в университете и не переживает, что студенты умнее ее. А вы в свое время столкнулись с этими переживаниями и не справились с ними.
А для чего вам избавляться от зависти? Сама по себе зависть это просто показатель, что я хочу того, что есть у другого человека.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 381479 для Валентина Михайловна

Одразу після захисту я хотів працювати в університеті, але не знав як туди влаштуватись. Я вирішив сам запропонувати допомогу за дисертацією цієї жіночки своєму науковому керівнику, сподіваючись, що вона мене влаштує в університет після цього. Я почав допомагати, хоч я і не казав, що хочу працювати в університеті, проте науковий керівник сама зрештою запропонувала це, сказала, що як тільки я дізнаюсь про якусь вакансію, допоможу влаштуватись, порекомендую тебе, ти вже дозрів до того, щоб працювати в університеті. Ще сказала, що коли ця жіночка захиститься, вона попросить її мені заплатити якусь суму, що зрештою і не відбулося. Через 1,5 роки процесу написання чужої дисертації мені нарешті запропонували працювати в університеті аж на 1,5 ставки. Мене попросили наліслати резюме. Але вже у процесі його написання на мене знову нахлинув синдром самозванця. Став себе відчувати тупим, некомпетентним, став уявляти, що про мене скажуть студенти, якщо дізнаються, що у мене немає досвіду практичної роботи за спеціальністю, що я до цього працював колектором. Але врешті-решт резюме я склав, відправив, але на наступний день мене замучила тривога + згадав, що в університеті мало платять і що я не виживу на цю мізерну зарплату. Краще мені і далі працювати колектором. Через півроку я дізнався, що на те місце, що мені пропонували взяли цю жінку, якій я писав дисертацію. Взяли її старшим викоадачем. Своєму науковому керівнику я висловив своє незадоволення тим, що ця жінка, по-перше, не захистилась, по-друге, нічого не розуміє у науці. Як її могли взяти? А я вже давно захищений, ніяк не можу потрапити у сферу освіти. Вона знову пообіцяла допомогти мені у працевлаштуванні. Я у травні минулого року відправив резюме, все літо провів у тривожному очікуванні, хоча чесно скажу, мені знову стало хотітись, щоб мене не взяли (знову заїв синдром самозванця), хоча я напряму відмовлятись не став. Але мене і не взяли з тої причини, що перед початком навчального року змінилася зав. кафедри, я прилаштувала всіх своїх, а цю жіночку, яка нічого не вміє в науці, залишила. Кілька днів тому вона захистилась. Робота в неї вийшла дуже гарна, на захисті її дуже похвалила, хоча вона там ані слова не написала, писав я та її науковий керівник. І я відчуваю себе чимось обділеним, я з дитинства мріяв працювати в освіті, а тепер коли випадає така можливість, я від неї відмовляюсь. Чому так?
Жаль, что так сложилось, но похоже, что та женщина хорошо пользуется возможностями и шансами, которые ей предоставляются.
В вас слышатся много сомнений, страхов и ожиданий, что кто-то догадается, позаботиться о вас, поблагодарит. Но во взрослой жизни нужно не ждать, а действовать, иначе велика вероятность, что останетесь ни с чем.
Я бы вам советовала обратиться к психотерапевту и работать со своими страхами и тревогой, синдромом самозванца, поскольку уверена, что и в других вопросах это негативно влияет на вашу жизнь и отношения с людьми.
...
Доброго дня, Денисе!
цитата:
Як позбутися цих заздрощів?

В теорії дуже просто - зосередитись на тому, що любите і що подобається вам. І перестати заглядати в чужі тарілки(!)

На практиці, зрозуміло, що набагато складніше. Разом з психологом потрібно дослідити витоки ваших заздрощів? На чому вони побудовані? Якій несвідомій потребі слугують? Це для початку.
А далі працювати із вашим ставленням до самого себе, відновлювати почуття самоцінності і самодостатності.
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.