Я не хочу жити
Друзів немає, спілкуюсь тільки зі своєю собакою і іноді з дівчатами з тренування. Проблеми з харчуванням: їм не від голоду, а просто, щоб їсти. Мені стає легше від цього.
Я більшу частину дня проводжу в своєму світі, який я створила. Де в мене багато друзів, я щаслива та відкрита для всього світу. Кожну хвилину, як я щось дивлюсь чи слухаю музику, уявляю себе в тому світі. На тренуваннях, в дорозі, дома; коли дивлюсь фільм, ставлю на паузу, вдягаю навушники, включаю музику та уявляю себе там, в тому світі. Під час фільму чи якогось ролику в ютюб, можу зупинити безліч разів. Без цього я відчуваю себе погано, відчуваю апатію та не бажання жити.
Я не можу спілкуватися з однолітками. З людьми старшого віку - так, з молодшими дітьми теж, а з однолітками ніяк. Якщо я находжусь в великій шумній компанії, я хочу плакати та втікати звідти. Дискотеки, коледж, просто велика компанія - все воно викликає в мене паніку та бажання втекти.
В мене немає друзів, я не люблю себе, я просто знаю, що я не гарна, але в якісь моменти я дивлюсь на себе в дзеркало і бачу неймовірно гарну дівчину, виходжу з дому та йду в хорошому настрої, а потім я бачу себе в якомусь відображенні і все, я просто хочу розревітись, я знову не гарна. Із-за того що я їм, тільки для того щоб поїсть, я товста, мені потрібно схуднути для спорту, тренер постійно це говорить.
Спорт для мене єдине реальне місце, не в моїй голові, де я відчуваю хоч трохи радості. Але коли я починаю збиратись на тренування, я не розумію навіщо я взагалі туди йду, але йду, дисципліна. В мене часто перепади настрою під час тренування. Щось довго не виходить- хочеться плакати, але якщо до мене підійде якась дівчина та почне зі мною розмовляти, в той же час я вже сміюсь з жартів, вона відходить - знову хочут плакати.
Постійно якась різка мотивація. В один день можу хотіти записатись на ще якийсь гурток, годинами шукаю кращий, находжу, відкладаю на потім, щоб обговорити це з батьками, на наступний день не розумію навіщо я взагалі це шукала. І так зі всим. Можу навіть кудись записатись, а потім їхати туди зі сльозами на очах та не розуміти, навіщо я взагалі туди їду.
Мені дуже складно, бітьки говорять, що це все моя лінь та те що я не виходжу гуляти. А в мене просто немає моральних сил цього зробити, я просто не можу. Мене можливо будуть відраховувати з коледжу, а я нічого не можу з цим зробити, не можу зробити щось для цього, просто немає сили. Якщо можете, порадьте, будьласка щось, я вже просто не можу так жити, прото не можу
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.