Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 2 години тому: «Нет, с детьми недопустимы поцелуи в губы, трогания за попу, и другие подобные проявления. И вы вполне можете достаточно жестко пресечь это, сказав четко про то, что вам такое не н»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 5 годин тому: «Доброго вечора. Насправді, адекватність в стосунках з рідними людьми цілком залежить від сприйняття самих стосунків. Те, що нормально для одних, для інших може сприйматися як неад»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 8 годин тому: «Добрій день! цитата: «Очень сильное выгорание ,проблема с рутиной» Эх, знать бы истинные причины выгорания(!) Но как это сделать? В Вашем посте идет речь о многих фигурах, нагруж»
Питання від: Сойка Вік: 17

Ненависть до алкоголю

Добрий день. Мої батьки дуже вплинули на мій світогляд. А саме той факт, що вони багато пили. І п'ють.

Ще з раннього віку, десь з п'яти років, я пам'ятаю запої. Частіше - матір, але сильніше - батько. Це могло бути десь раз на два місяці, іноді з більшим інтервалом, але рази два на рік - це стовідсотково. По тривалості мінімум тиждень, максимум - два тижні.
Коли я була маленькою, то мені було легше. У мене була бабуся та дідусь, які з початком кожного запою забирали мене до себе. Були і інші люди, у яких я жила, але більше все таки у них. Чим старшою я ставала, тим мені було важче.
Я сприймала їхню залежність як тягар. Рано подорослішала, мислення у мене було 'не дитяче' (зі слів інших). Я була більш відповідальною і скованішою за моїх однолітків.
Були моменти, коли я жила з ними під час запоїв від початку до кінця. Варто зазначити, що мене у нетверезому стані ніхто не бив, але від цього не було краще. Я слухала їхні сварки, настільки сильні, що бувало від відчаю молилася, щоб вони зупинилися. Це були постійні звинувачення у зрадах, ненависть до поведінки одне одного, прикріплене напів безсвідомим станом. Батько не бив матір, але вона могла вдарити його.
Будучи чутливою дитиною, я ревіла, слідкувала, щоб вони не вдарились і не впали, ловила їх, хоча вони були дуже важкими, намагалася дотащити до ліжка, клала подушки під голови...
Замість повноцінної їжі купувала чипси і інші смаколики на гроші, які брала з їхнього гаманця, коли бабусі не було поряд, щоб нагодувати. Уся відповідальність була на мені і мені було дуже соромно за них, бо я знала, що їх бачили наші сусіди, родичі, знайомі... Мені не хотілося, щоб про мене говорили, що я донька алкоголіків.

У підлітковому віці я стала проявляти до них агресію. Розуміючи, що вони не відчувають провини і продовжують (проте набагато рідше) періодично йти у запої, я стала більш часто використовувати лайку, не поважати їх, бити їх по обличчю, коли вони п'яні. Я стала істерити при згадках про те, що вони хочуть випити...

І це, на жаль, вплинуло на моє ставлення до людей, які п'ють, у цілому. Я не почуваюсь з ними добре, мені хочеться від них піти, образити чимось...
Розмови з батьками не принесли плодів. Їм все одно, і вони вважають себе правими, жодного разу не вибачившись, не стримавши обіцянок.

Як мені бути? Моє ставлення до алкоголю скалічене. І я не знаю, чи зможу коли небудь пробачити батькам за те, що вони зробили. Я відчуваю тільки злість та розчарування у всьому, що цього стосується...
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Грустно, когда детство проходит так, как вы описываете. В нем мало детской радости, легкости и беззаботности.
Вы росли в созависимых отношений и это правда очень сильно влияет на вас, ваше отношение к себе и другим. Тут дело не столько в алкоголе, сколько в том, что вы на людей, которые пьют, скорее всего, проецируете всю обиду и боль, которые есть. И эмоционально не получается различать, где родители и их опыт, и где другие люди.
У вас запрос на длительную психотерапию. И тут глобальная задача - сепарироваться психологически от родителей, прожить и разобрать свой детский опыт и начать жить свою жизнь. Выйти из созависимых отношений очень сложно. Тут реально без терапии не обойтись. И это важно, чтобы не попасть в эмоционально зависимые отношения с мужчинами.
Поскольку вам нет 18 лет, то нужно согласие кого-то из родителей.
...
Ганна Валеріївна Ткаченко — психолог
м Світловодськ ·
Ви маєте абсолютне право ставитися до вживання алкоголю негативно. І в цьому вам не варто себе засуджувати.
Що стосовно поведінки ваших батьків - вони дорослі люди, вони відповідають за свої вчинки. На жаль, змінити їх ви не зможете без їх зусиль та усвідомлення.
Ви їх донька, перш за все, варто розуміти - у вас своє життя: ви отримуєте необхідний досвід, освіту, працюєте, будуєте особисті стосунки.

Відредаговано автором 01-04-2025 20:26:04

...
Ірина Василівна Гуральчук — психолог
Ірина Василівна Гуральчук психолог

Психолог більше не активний на сайті

Доброго дня. Ви пережили дуже важкий досвід і справляєтесь з цим як можете. На жаль, Ви не можете суттєво вплинути на батьків, щоб вони не випивали і поводилися інакше. Проте у Вас, як у вже майже повнолітньої людини, мабуть, є можливість жити окремо від них (до прикладу, це може бути гуртожиток Вашого навчального закладу в іншому місті, де Вам не доведеться з ними перетинатися), щоб більше не страждати від безпосередніх негативних впливів, дбати про своє фізичне і психологічне благополуччя і будувати життя, яке Вам хочеться. Ви не несете за них відповідальність, але з моменту повноліття, до якого вже небагато часу, несете відповідальність за себе, за своє життя.
...
Доброго дня.
Дуже прикро, що у Вас був такий досвід, і згіршив таку важливу частину життя як дитинство. Ви пишете про ненависть до алкоголю, але чи саме і просто до алкоголю вона? Більше того, Ви маєте повне право непримати ні людей які п*ють, у своєму оточенні, ні сам алкоголь. Це абсолютно зрозуміло і закономірно. Але Ви і самі в кінці вказуєте, що справа не така загальна, а більше центрується на батьках, і їх Вам важко пробачити. І це не дивно.
Добре, що Ви на них злились і протестували, що у Вас знайшлося місце для агресії, тому ще це допомогало Вам тоді ці ситуації переживати, бо злість дуже мобілізуюче почуття.

Але як Вам бути зараз? Наскільки і чому Вам важливо пробачити батьків? Чого б Ви, по відношенню до них і свого теперішнього життя хотіли б?? Звісно, достукатись до них може бути складно і може не вийти взагалі, але поки благополуччя Вашого самопочуття і життя буде пов*язане і залежатиме від того, зрозуміють вони свої помилки і Вас, чи ні - складно жити щасливе і гармонічне життя.

З цим дуже не просто, і дуже не просто самотужки. Тому правда рекомендую звернутись до психолога, Ви не мусите справлятись і тут самотужки. І так як Вам поки, нажаль, немає 18, щоб зробити це самостійно, треба отримати дозвіл одного з батьків - і тут Ви не мусите пояснювати їм для чого Вам терапія. Можливо, батьків вийде переконати заручившись підтримкою когось із родичів, кого Ви могли б долучити?
...
Дарія Андріївна Рудь — психолог
Івано-Франківськ ·
Доброго дня.
Ви пройшли через дуже травматичний досвід. Алкогольна залежність батьків — це не просто «складне дитинство», а постійне життя в напрузі, страху й самотності. Те, що ви відчуваєте злість, розчарування, небажання пробачати — абсолютно нормальна і здорова реакція на тривалий біль.
Ваше ставлення до алкоголю не скалічене — воно сформоване як захист, щоб більше не опинятись у тому жахітті.
Ваша агресія в підлітковому віці — це був єдиний спосіб хоч якось дати вихід накопиченій безпорадності й болю.
Важливо: зараз ви доросла, і це дає вам силу будувати своє життя не з цієї болі, а попри неї. І так, пробачення — не обов’язкове. Спочатку — турбота про себе, свої кордони, свій спокій.
Робота з психотерапевтом може допомогти повернути вам себе — не «дитину з минулого», а дорослу, сильну, стійку.
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.