Чи не занадто я відверта?

Аліна, якщо я правильно Вас зрозуміла, Вас непокоїть питання - Як правильно розкриватися перед хлопцем? Чи потрібно повністю розкриватися або зовсім не потрібно цього робити?
Обговоримо.
.Якщо ми говоримо з Вами про близькі стосунки, то як їх встановлювати, якщо не ділитися тим, що Вас непокоїть, що для Вас важливо?
.Проте повна відкритість перед партнером (відсутність кордонів) шкідлива, як і вигадана таємничість.
Якщо багато приховувати, то можна прийти до того, що партнер не бачитиме, що Ви хворієте, втомлюєтеся,, що Ваша краса коштує грошей, що у Вас поганий настрій не через партнера, а через розмову з мамою, наприклад.
Про які стосунки тут взагалі можна говорити, якщо кожна людина в парі живе своїм життям?
Але є теми, які я б не рекомендувала обговорювати.
Стосунки з колишніми. Були й були, цієї інформації достатньо.
Кількість сексуальних партнерів. Навіщо провокувати ревнощі?
.Речі, які Вас знецінюють, наприклад, "ось погладшала" та ін. Не варто закладати в голову партнера негативний образ себе.
.Загадковість жінки створюється її внутрішнім світом - те, над чим вона розмірковує, до яких висновків приходить, чим захоплюється, як світ сприймає, що відчуває.
А якщо жінка проста за своєю суттю, погано освічена, з низьким рівнем інтелекту, скільки не крути, ніякої таємниці не проявиться.

Відредаговано автором 26-03-2025 01:31:19

Доброго ранку, Аліно!

Можливо через те, що в попередніх стосунках я не була настільки відкритою?

Можливо, й так. Хоча спершу потрібно трохи дослідити природу ваших проявів. Наприклад, пошукати відповідь на такі питання:
- яка потреба була в тому, аби не сильно відкриватись?
- чи відчували безпеку у стосунках з тим партнером?
- будучи достатньо закритою, що відчували до себе і думали про стосунки, про партнера?

Підкажіть, чому може виникати таке відчуття, ніби то я картаю себе за те, що забагато говорила і розказала?

Як припущення - вірогідно, таку реакцію викликають несвідомі побоювання стати вразливою через "зайву" розкритість, мовляв, вами можуть скористатись, як, наприклад, у дитинстві чи у більш дорослому віці. До речі, щось подібне зі свого минулого пригадати можете?

На мою думку, ступінь відкритості належить до рішень людини, яка сама через відчуття ОБИРАЄ, коли, де і наскільки їй варто розкриватись. Зрозуміло, що на неї впливатиме контекст ситуації та "налаштування" партнера. Тобто його позиція, яка заохочує відкритість, нейтральна або закрита чи навіть ворожа.

Мене інколи хвилює відчуття того, після розмови з ним, або після спільного проведеного часу, я відчуваю ніби я забагато говорила, ніби забагато про себе розказала, ніби те чи інше не потрібно було розказувати.

Якщо піти далі, за межу незручності і нарікань на себе, то що малює ваша уява з приводу наслідків власної ніби надмірної відкритості?

Відредаговано автором 26-03-2025 09:32:07

Что значит в вашем понимании быть слишком откровенной?
Про что вы рассказываете МЧ, что потом переживаете, как о лишней откровенности?
О чем вы думаете, переживаете, когда говорите про свою открытость и откровенность? Чего опасаетесь?

Привіт
Читаючи твоє повідомлення, я помітила, скільки в тобі відкритості й готовності бути в контакті. Це дуже цінно. Мені відгукується те, як ти описуєш свої відчуття після спілкування — ніби стає "забагато". Можливо, в цих переживаннях є щось знайоме з минулого, як ти сама припускаєш.
Я хочу трохи уточнити, щоб краще тебе зрозуміти:
Коли ти ділишся з ним — це більше про те, що тобі хочеться бути поруч, ділитися думками, хвилюваннями, щоб бути ближче?
Чи це буває так, що ти говориш багато, а потім уже "після" осмислюєш і розумієш, що, можливо, щось не варто було казати?
І ще цікаво — а він сам ділиться з тобою? Як тобі здається, вистачає йому місця в цих розмовах?
Твоє запитання дуже живе, і мені здається, в ньому багато турботи про стосунки

Доброго дня.

А що поганого в тому щоб говорити багато? Чи багато розказувати для себе? Як Ви це відчуваєте і бачите?

Можна припустити питання із довірою, і в моменті відвертість сприймається зайвою чи небезпечною. Але Ви кажете, що довіряєте йому. Тоді інший фокус в тому - а як Вам взагалі проявляти себе так активно в розмовах?? Чи буває таке в спілкуванні з іншими людьми? Чи тільки з хлопцем?
Чи є ще справи чи дії, де у Вас виникає схоже відчуття?

Для того щоб зрозуміти, треба детальніше подивитись на те як це відбувається, як Ви себе почуваєте, які думки приходять. Чи, наприклад, було у Вас раніше стільки ж місця і простору про себе говорити? Чи звично це? Чи можливо, була звичка стримувати себе більше?

Доброго дня Аліно.
Ви пишете "Підкажіть, чому може виникати таке відчуття, ніби то я картаю себе за те, що забагато говорила і розказала?"
Я правильно Вас зрозуміла, в попередніх стосунках Ви не були на стільки відкритою та відвертою?
А що саме Вам не давало можливості відкритися тоді, і чому зараз Ви почуваєтеся себе більш розслабленою?
Окрім того, у мене чомусь виникає думка, що от те саме картання себе може бути якось пов'язане з Вашою самооцінкою. А як, зазвичай, Ви реагували після спілкування з оточуючими, наприклад, в школі, або з батьками?