Сімейні відносини

Вітаю!
Перше що помічаю, ви спочатку пишете, що «в загальному у вас все добре», а потім перераховуєте низку ситуацій, які вас турбують. Це виглядає так, ніби ви намагаєтесь заперечити власні почуття або уникнути усвідомлення того що у вас насправді є проблеми у стосунках. Тоді як ви визначаєте, що все добре? Це тому, що ви змирилися з деякими проблемами, чи насправді вам важко прийняти, що є речі, які вас засмучують?

Далі ви описуєте ситуацію, де чоловік регулярно порушує ваші кордони – підвищує голос, вживає неприємні для вас слова, ігнорує ваші прохання, а потім веде себе так, ніби нічого не сталося, при цьому ви намагаєтесь згладити конфлікти, не вступати у відкриту конфронтацію, але накопичуєте образу і розчарування, що призводить до віддалення та напруги у стосунках.

Якщо ви не ставите чітких меж і не виявляєте активності в тому, щоб змінити динаміку стосунків, то ваш вклад в те що ситуація залишається може бути в тому, що ви не даєте зрозуміти чоловікові, що така поведінка для вас неприпустима. Ви можете миритися з його агресією, сподіваючись, що він сам зміниться, або ігнорувати свої почуття і намагатися залагодити ситуацію, не пропрацьовуючи проблему, це дає йому можливість не змінюватися, оскільки він не відчуває реальних наслідків своєї поведінки.

Відредаговано автором 03-03-2025 04:26:03

Доброго ранку!
Думаю, що знайдеться дуже мало жінок, яким сподобається такий спосіб ставлення до себе, як мат. Та і перегляд сторінок з "мадам" а тому числі.
А як Ваш чоловік спілкувався з Вами на початку ваших відносин? Він був ідеально вихований, чи все ж "пролітали" в розмові нецензурні слова?
Ваш чоловік використовує мат завжди, чи є якісь певні моменти, коли він себе не стримує? І що це за моменти?
Окрім того, привертає увагу Ваша реакція на таку його поведінку. Ви пишете "в основному більшість негативу йде від нього,в той час коли я усіма можливими способами стараюся залагодити сварку, я не можу дозволити таке відношення до нього чисто із поваги...". Те, що Ви собі такої ж поведінки не можете дозволити стосовно чоловіка, говорить про Вас, як про людину дуже тактовну та виховану. Але... Що означає "більшість негативу йде від нього..."? Тобто, якась частина іде і від Вас? Наведіть, будь ласка, хоча б один приклад такої сварки. З чого, як правило, вона починається? Ваш чоловік мат використовує лише під час сварок, чи і у повсякденному житті?
І ще. Чи відбувалися сварки в родині Ваших батьків? І якщо відбувалися, як поводили вони себе? Хто з батьків намагався залагодити конфлікт, а потім дуже сильно переживав і, можливо, плакав?

Доброго дня. Неприйнятна для Вас поведінка чоловіка на регулярній основі може виснажувати, викликати розчарування, розпач і зневіру, та ніби перекреслювати те, що є для Вас цінним у стосунках.

Ви не можете наполягти на тому, щоб чоловік враховував Ваші потреби, бо почуваєтесь неспроможною відстоювати себе. Це в свою чергу змушує Вас залагоджувати сварки, терпіти і замовчувати проблеми. Але Ваше невдоволення при цьому не розчиняється — воно продовжує накопичуватися і доставляти душевний біль.

Чоловік має певний склад характеру, звички, потреби, та поводиться так, як може. Він може змінити свою поведінку, тільки якщо Він сам цього захоче.

Чому так стається.
Порадьте ,що можна в такій ситуації чим зарадити
Бо я люблю його дуже сильно і хочу зберегти сім'ю

Так стається, тому що Ви боїтеся втратити чоловіка і терпите те, що не подобається. В поведінці чоловіка є те, що Вас зачіпає, з чим Вам важко миритися. Ви реагуєте на це так, як можете, і, як результат — проблеми не вирішуються, і Вам болить.

Для вирішення Вашої проблеми важливо нарощувати любляче і поважне ставлення до себе, з яким Ви не будете допускати неналежного ставлення оточуючих до Вас, і будете вкладатися в ті стосунки, які приносять більше радості, задоволення та взаємопідтримки.

Зараз з Вами партнер, який ставиться до Вас так, як Ви самі — йдеться про нехтування Вашими потребами, ігнорування Ваших почуттів, тощо.

Ви не відповідаєте за поведінку партнера — від веде себе так, як він хоче, може і вибирає. Але коли зміниться Ваше ставлення до себе — тоді змінитися ставлення партнера до Вас, бо не залишиться місця для неповаги, знецінення, нехтування.

Зміна ставлення до себе, це глибинна робота, яку безпечно і ефективно виконувати у співпраці з психологом, цей процес може бути тривалим, та в результаті дасть Вам можливість побудувати адекватну самооцінку, спокійну впевненість в собі, вміння відстоювати свої межі, відчуття самодостатності, навичку побудови відкритого чесного діалогу з іншим, щоб в стосунках відноситися з повагою до партнера і при цьому залишатися в контакті з собою і не відмовлятися від своїх потреб.

Деякі дії в сторону покращення ставлення до себе і усвідомленості можна зробити самостійно. Можу запропонувати кілька вправ і технік для самостійного виконання:
1. Щодня ввечері записуйте 3 речі, які сьогодні вдалися добре, і чому вони вдалися добре.
2. Беріть впродовж дня тайм-аут кілька разів по кілька хвилин. Відкладіть всі справи. Побудьте в тиші і прислухайтеся до себе: що Ви відчуваєте, що Ви думаєте, чого Ви хочете.
3. Випишіть в деталях, що для Вас означає добре, тепле, любляче, поважне та розуміюче ставлення до себе.
4. Складіть повний список Ваших досягнень і успіхів.
5. Складіть повний список всього, що Вам в собі подобається.
6. Складіть повний список Ваших ресурсів, все що Ви маєте і на що можете спиратися.
7. Складіть список Ваших цінностей: що для Вас важливо в житті, що є Вашими пріоритетами, від чого Ви ніколи не відступите.
8. Ставте свої цілі, складайте план і рухайтеся до їх досягнення.
9. Приділяйте увагу різним переживанням, в тому числі негативним. Прислухайтеся, що Ви відчуваєте, відстежуйте, яка подія і яка думка спричинила ці переживання.
10. Ведіть щоденник, в якому записуйте події з Вашого життя, Ваші думки, переживання, мрії і бажання.
...

Що Вам з цього списку відгукнулося найбільше?

Расскажите, пожалуйста, что у вас хорошо в отношениях?
Вы начали с этого рассказ, но дальше ничего хорошего не написали. Наоборот, про неуважение и грубое обращение с вами.
По поводу чего у вас ссоры?
Всегда ли муж вел себя так?
Как вы ведете себя после ссор и подобного поведения мужа?
Вы пишите, что он как ни в чем не бывало себя ведет. А как вы показываете ему, что подобное поведение с его стороны недопустимо?

Доброго дня!

Загалом у нас з чоловіком все добре .

Після такого оптимістичного початку розповіді, наскільки я помітив, ви перейшли до заперечення власній тезі про все добре.
Виявляється, далеко не все добре. А дещо так, прямо кажучи, жахливо. З мого боку жахливо, не з вашого. Хоча станом справом у власній смі'ї, насправді, незадоволені ви.

Ба більше, ви

часто сумна нервова депресивна

А ще

ці такі його справи тільки час від часу відштовхують мене від нього і змушують часом дуже сильно приводити у стан неврозу і розпачу

Отже, виходить, що ви страждаєте, але продовжуєте вважати сімейне життя біль-менш благополучним. Парадокс, чи не правда?

Напевно, у такої вашої позиції є звичка і своя "вигода". Ну як вигода? Це такий спосіб уникати прояву власної здорової агресії, яка по факту не дозволяє будь-кому, в тому числі і тому, кого кохаєте, вас ЗНЕЦІНЮВАТИ.
Що з вашою спроможністю відстоювати свої психологчні межі - поки що невідомо. Ймовірно, в досвіді виховання і ставлення до вас батьків, на жаль, бракувало підтримки та сприяння у розвитку навички захищати себе. Навпаки, резервуару терпіння вистачає на десяток людей. Тепер же уся ця комбінація дається взнаки.

Хоча не один раз обговорювала з чоловіком наболіле ,він наче як все зрозумів , але потім подібні ситуації знову повторюються.

Історія людства, как само, як історія сімей, доводять, що одних висловлювань замало для змін на краще. Якщо той, до кого ви звертаєтесь, вас вислуховує, а згодом продовжує вчиняти погано, то ви або миритесь з долею, або робите більш рішучі кроки(!)

Спитайте себе, ви готові миритись надалі з тим, що є зараз?
І на які кроки можете піти, аби поставити край образам з боку чоловіка?
На тлі таких роздумів обов'язково виникнуть думки про наслідки. Про страхи не впоратись з почуттями, про опасіння втратити шлюб тощо. Ці думки мають сенс. Тому і до них варто поставитись обережно і водночас відповідально.

Бо я люблю його дуже сильно і хочу зберегти сім'ю

Вважаю, що вам допоможе співпраця з психологом. Там зможете виправити порушений баланс між почуттям любові і схильністю приности себе в жертву на вівтар збереження сім'ї ціною дозволу на знецінення себе(!)

Відредаговано автором 03-03-2025 11:24:37

Схоже на те, що Вам важко побачити реальність такою, як вона є, тому є потреба вберегти себе заспокоєнням " у нас все добре ".
Квіти і компліменти- це поверхневі речі.
Стосунки характеризуються тим, як в них "всередині ", а не "кольоровому фото родини".
Вам -явно не дуже добре.
І це нормально- адже Вас не чують, ваші бажання не вважають важливими.
Ніхто не зможе вплинути на вашого чоловіка.
Але.
Ви можете розібратися з Собою.
Наприклад, з тим, чому носите в собі наболіле і не виносите назовні?
Чому намагаєтесь залагодити конфлікти, а не захистити своє право НЕ бути облаяною?

Якісь ваші погляди на Себе та внутрішні переконання про те, "як в цьому світі все влаштоване " та "як треба себе поводити, щоби ...(отримати те, що Вам важливо)" заважають Вам побачити ситуацію справжньою, без зменшення негативу, заважають відстояти своє право на гідне ставлення.
Всі ці погляди формувались не зараз, тому важливо глибоко розібратися в ситуації.
Схоже на те, що Ви вважаєте бажання та потреби інших людей важливішими, ніж свої, до цього ще й бажання мати родину сильніше, ніж внутрішній голос "зі мною так не можна ".

Зберігати родину дійсно дуже важливо. Але справжню родину, в якій є дійсно глибоке розуміння один одного та повага до всіх її членів.
А не "образ родини ", за красивим фасадом якого криється пристосування більш ранимого та тонкого до грубості та неповаги партнера, якого не дуже цікавлять почуття іншого.

Добрий день.

Потім після сварки я все ношу в собі наболіле ,

Варто починати відновлювати ваші кордони.

В інтимному плані у нас все добре (ну принаймні він так каже ,що я його у всьому влаштовую) хоча часом у нас інтим буває і 1 раз за 2 тижні

А вас все влаштовує?

Загалом ваш запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом. Як ви вважаєте,на скільки ви себе цінуєте?