Моя самооценка: неопределенность

Доброго дня, Дарино

Схоже, ваша самооцінка тісно повʼязана з досягненнями. Щось типу концепції: «я тоді чогось вартую, коли чогось досягаю». Таким чином ви сприймаєте в інших людей. З даним переконанням може бути справді складно жити, бо ми не маємо сприймати себе залежно від успіху в моменті. А невдач у житті не уникнути.

Досягнення - це добре, але важливо цінувати себе безумовно, просто тому, що ви є. Гідною людину роблять гуманні цінності та вчинки, а не досягнення.

Это скорее признак низкой самооценки. Потому что самооценка это то, как вы себя воспринимаете, а не про то, насколько вы успешны. Признак крепкой самооценки -когда независимо от успехов, вы знаете, что с вами все ок и никакие неудачи вас не делают хуже.

Как вы решили, что вы уверенный в себе человек?

Дарина, неуверенность – это другая сторона гордыни.
У гордыни всегда две крайности - больная самоуверенность и попытка показать всем, какой вы успешный, сильный человек.
Но рано или поздно человек ошибается и возникает другая крайность : неуверенность и различные комплексы. Подавляющее количество неуверенных в себе людей – большие гордецы внутри, имеющие много страхов.
Утверждать, что у Вас низкая самооценка было бы не совсем правильно. То, что часто принимают за низкую (заниженную) самооценку , на самом деле может быть, напротив, самооценкой завышенной.
.

Відредаговано автором 15-02-2025 23:24:18

Вітаю, Дарина!
Те, що Ви описуєте, схоже за ознаками нестабільної самооцінки. Людина з нестабільною самооцінкою ставлення себе, до свого життя, до свого оточення, до своїх досягнень постійно змінює, залежно від подій зовнішнього світу.
Це може бути пов’язано з внутрішньою невпевненістю або залежністю від зовнішніх обставин у визначенні власної цінності. Якщо Ваші успіхи чи невдачі напряму впливають на те, як ви себе оцінюєте, це означає, що немає стабільної внутрішньої опори.
Варто звертати увагу на моменти, коли змінюється ваша самооцінка. Запитуйте себе: "Чому я зараз так думаю про себе?"
Успіхи та невдачі є частиною життя, вони не визначають Вашу цінність як особистості.
Замість того щоб оцінювати себе лише через досягнення чи помилки, варто спиратися на власні цінності, характер і зусилля.
Якщо Ви помічаєте зверхність або, навпаки, звинувачення, варто працювати над емпатією та розумінням, що всі люди мають свої труднощі.
Якщо ці коливання заважають вашому життю, варто звернутися до спеціаліста, який допоможе знайти глибші причини цього стану.

Гордыня - это вера в свою исключительность и уникальность и в это же время - это защита личности, "маска", внутренний страх. Поисследуйте, какая потребность стоит за этими чувствами.
Попробуйте переводить гордыню - в гордость собой, а свою самооценку - в свою самоценность.

Здравствуйте!
Да, это однозначно признак нестабильной самооценки, которая в свою очередь является одним из признаков нарциссизма.
В моей статье: КАК ОПРЕДЕЛИТЬ У СЕБЯ НАЛИЧИЕ НАРЦИССИЧЕСКОЙ ЧАСТИ?
https://upsihologa.com.ua/lng/yak-viznachiti-u-sebe-nayavnist-narcisichno-05-02pavelbasan
он идет под номером 31 (понятно, что нумерация условна) и звучит так:
"Нестабильная самооценка: качели с размахом от "Я ВЕЛИК(-А)!" до "я – полное ничтожество". Если перефразировать известную поговорку "Из князей – в грязи", а затем снова, уже по поговорке "Из грязи – в князи"".

Доброе утро, Дарина!

Это признак нестабильной самооценки?

Я бы предложил смотреть на вопрос шире. Насколько сформирована ваша идентичность. Пока же в ней усматривается наличие полярностей - идеал и ничтожество(хуже всех).
В состоянии гордыни, когда все идет по плану, вы упиваетесь собой настолько, что ваши "ноги отрываются от земли". Вы БЕЗОСНОВАТЕЛЬНО возвышаетесь, точнее сказать, возвышаете себя над простыми смертными, что естественно приводит к искушению

веду себя нагло по отношению к другим, так как начинаю считать, что мне все должны.

Любопытно и познавательно для вас уточнить - с какой стати все должны и что именно должны? Слагать оды в вашу честь и славить на весь мир? Или ...?

И, наоборот, когда

что-то необходимое не получается

, вы проваливаетесь в болото самоуничижения, снова ВЫПАДАЯ из реальности.
То есть пока еще не знаете себя. Преимущественно живете в своей голове.
А какая вы в действительности?
Можете себя описать 20-ю прилагательными, расположив их в столбик?

Похоже, что ваше восприятие успехов и неудач носит личностный, а не ситуационный характер. То есть вы не рассматриваете трудности как задачи, которые можно решить, а воспринимаете их как подтверждение своей ценности или несостоятельности. Когда же все складывается удачно, возникает эйфория и чувство превосходства, как будто теперь « я достаточно хороша». Это может быть защитой от страха неудачи или потребностью в признании. Но такой подъём нестабилен — при малейшей неудаче самооценка может резко рухнуть.

Доброго ранку Дарино!
На мою думку, є одна причина, яка може суттєво впливати на такі перепади настрою та поведінки - це відсутність "золотої середини" в сприйнятті себе та оточуючого світу. Це такий собі поділ всього лише на "добре" і "погано". А так, зачасти, буває, коли в дитинстві батьки приймали дитину лише тоді, коли у неї все вдавалося: хвалили її, звертали на неї увагу, можливо, щось дарували в такі моменти...
А от у випадках помилок та невдач, або знецінювали та нехтували нею, не звертаючи зовсім уваги, або сварили її як "дуже погану дівчинку".
Але, що в першому випадку, що в другому випадку, акцент батьківського виховання ставився не на розкриття душевних якостей, таких як взаєморозуміння, підтримка, тепло, співчуття, а на суто егоїстичне, оціночне, а отже, дуже категоричне: або краще всіх, або гірше за всіх.
Ви подорослішали, почали самостійне життя, але сформоване в дитинстві сприйняття себе та світу, залишилося. Бо те, що формується в дитинстві, стає базовим і потім керує нами несвідомо.
Але це все не є остаточним, а отже, може коригуватися, відповідно тим внутрішнім трансформаціям, які відбуватимуться в дорослому житті вже свідомо. Тим паче, що у Вас є, як на мене, унікальна здатність відслідковувати певні закономірності та робити певні висновки. А, як правило, саме такі люди здатні до швидкого саморозвитку.
Як батьки реагували в дитинстві на Ваші успіхи та невдачі? В які моменти приділяли Вам більше уваги, посміхалися Вам, розмовляли з Вами? В які моменти відсторонювалися, можливо проявляли холодність, байдужість, або ж, навіть, сильно сварили, ображали, знецінювали?

Відредаговано автором 17-02-2025 09:44:11

То, что вы описали не дает понимания, какая у вас самооценка.
Это все может быть, как у человека с низкой самооценкой, так и с адекватной