як спілкуватися і поводити себе

Насправді непросте питання про те, як поводити. Змінити поведінку родичів Ви точно не зможете, бо вони вже такі, які є. І їхня поведінка більше не про Вас, а про їхні власні психологічні проблеми, що вони на Вас виміщують.
Можна дистанціюватися і виходити з діалогу, коли на Вас починають агресувати, бо агресія у відповідть лише підживлює сварку. Можна діяти за "методом сірого каменю", максимально нейтрально і не цікаво реагуючи на провокації родичів, на кшталт "це твоя думка", "це твоє бачення ситуації", "це твоя точка зору, але я з тобою не згоден", "ти хочеш посваритися, але у мене нема бажання це робити зараз". Бо людині в агресивному стані нема сенсу щось доводити, вона це не сприйме через свій емоційний стан.
І те, що Ви зараз відчуваєте свій неуспіх і, можливо, депресивний стан, є одним з наслідком того, що Ваші емоційні потреби в минулому не задовільнялися батьками, а ймовірні досягнення - знецінювались, тому Ви тепер не вірите у себе.

Щодо здоров'я і можливості знайти роботу. Сколіоз 3 ступеня - це серйозно. Тут треба обов'язково сходити до лікаря (спочатку сімейного, потім вже більш вузьких фахівців, куди Вас спрямують, наприклад, до вертебролога і ортопеда, а також на реабілітацію та лікувальну фізкультуру). Огляди багатьох фахівців (ортопед є в деяких державних поліклініках) безкоштовні, якщо вони працюють в державних лікарнях, і якщо у Вас є направлення від сімейного лікаря. Тому як мінімум первинну медичну допомогу Ви можете отримати безкоштовно.
Стосовно можливості роботи або навчання. Це було б хорошим стартом, щоб стати незалежним від сім'ї, бо у Вас з часом з'явиться фінансова стабільність і, можливо, власна професія. Можна поступити у ВИШ або коледж на бютжет і отримувати стипендію. Можна пошукати навчальний заклад з гуртожитком, щоб жити не вдома і не взаємодіяти з родичами.
Якщо хочете одразу піти працювати - то можна спочатку пройти якісь курси по темі, яка Вам цікава, чи обрати професію, що не потребує особливої підготовки чи серйозних фізичних навантажень. Можна буде більшу частину часу проводити на роботі і накопичувати на свій переїзд і своє лікування. Також можна працювати з дому, якщо у Вас погане самопочуття чи обмежена мобільність. І бажано працювати індивідуально з психологом, щоб відновлювати своє почуття самоцінності та спроможності справлятись з життєвими труднощами.

Будь ласка. Маріуполь - це прифронтове місто, в якому досить небезпечно жити. Ви думали про переїзд до іншого міста України, з більш спокійною обстановкою? Тоді буде легше знайти і лікаря, і роботу.

як мені спілкуватися з ними??

Никак. Не нужно с ними общаться вообще никак. Вообще старайтесь их не трогать. Как не трогают хищника, чтобы не сожрал (а неадекватные психопаты - все те же хищники).
Ведь только идиоты дразнят тигров и прочих хищных созданий, а потом бывают съедены.
Старайтесь взаимодействовать с ними ТОЛЬКО, когда инициативу проявляют они сами!!! И то, общение должно быть сугубо формальным! и БЕЗэмоциональным!
Если Вы сами себе не враг, разумеется.

щодня думаю, навіть не йду нікуди вчитися, тому що знаю як вони тут вчать, вже б давно поїхав якщо б мені було до кого та куди їхати…в мене скоро закінчиться паспорт і я не знаю якщо що, зможу чи я заїхати на територію україни, та не буде в мене проблем якщо в мене є російський паспорт (в мене не було вибору так я мене змусили)..

В Украине система образования, как и здравоохранения уже тоже убита за эти 10 лет - различными неадекватными деятелями. Потому, не знаю даже зачем Вам ехать именно сюда. Разве что по окончанию войны сформируется новое правительство, которое затем проведет существенные реформы и изменения... Но это не ранее этой осени (а скорей всего еще позже), после заключения мира - переговоры, Слава Богу, уже стартовали (не в открытом пока информационном пространстве), ждем активной их фазы, а затем и успешного окончания.
По окончании войны, по идее, Вы сможете поехать в любую страну - на заработки. И на поиск адекватной медицины.
Вот в Болгарии, говорят, неплохая и довольно доступная медицина. Кстати и образование там тоже хорошее.
А это совсем близко от Украины.

не буде в мене проблем якщо в мене є російський паспорт (в мене не було вибору так я мене змусили)

З цього питання краще за все порадитися з кимось з українських юристів або помоніторити інформацію в інтернеті, бо ситуація дійсно складна.

Головне, щоб у Вас був український паспорт. Якщо його нема, то потрібно буде зробити його на території України. Але для цього в паспортному столі у Вас затребують ксерокопію повного пакету документів, що у Вас є (ідентифікаційний код, закордонний паспорт якщо є, довідка переселенця якщо є, свідотство про народження, коротше все що є те й запросять), і можливо навіть потрібна буде присутність когось з Ваших родичів для посвідчення особи, але це не точно.
Тобто так, з документами буде багато клопоту, але дуже сподіваюся на адекватність наших державних органів в цьому питанні, бо Ви не були повнолітнім громадянином, коли окупували Маріуполь, відтак наявність у Вас рос. паспорта не говорить нічого про Вашу політичну позицію. Тим паче, що спілкуєтесь українською.
Тому тут тільки вирішувати юридичні питання і шукати підходящу роботу, щоб з усіього цього вибратися.

Стосовно еміграції за кордон по закінченню війни. Це хороша ідея, але наразі нам не відомо, коли саме війна закінчиться (можна очікувати різних поворотів подій, але нагнітати не буду), і в даний конкретний момент чоловіки не виїздні. А мобілізація чоловіків існує як в Україні, так і в РФ та на окупованих нею територіях, тільки це мобілізація в різні війська з неоднаковими умовами. І за Українськими законами, Ви по стану здоров'я не повинні бути придатним до служби, принаймні не на передову. Тобто грубо кажучи, основна небезпека виїзду для Вас в тому, що Ви з окупованої території і чоловічої статі. А чи безпечніше залишатись вдома - кожен вирішує для себе сам.

Щодо якості освіти та медицини мушу не погодитись, вона варіюється від місцевості (у великих обласних центрах, звісно, більше варіантів як отримати медичну допомогу, так і фахову освіту чи просто заробіток), і від конкретного фахівця, до якого Ви звернетеся. Навіть в обласному центрі з хорошою медициною можна натрапити як на не кваліфіковану не якісну допомогу, так і висококласну, при чому не далеко завжди якісна медицина - за всі гроші світу. Але тут, звісно ж, теж вирішуйте самі. Тут треба зважувати, наскільки критичний Ваш стан і скільки Ви готові терпіти як його, так і нарікання з боку родичів.

Щодо того, чи психопати Ваша рідня - хто його зна, бо для постанови діагнозу треба бути психіатром і особисто з ними спілкуватися. Мені радше вбачається, що це люди дуже емоційно черстві через низьку якість життя загалом, що явище набагато більш часте, ніж нарцисизм чи психопатія. Це їх ніяким чином не виправдовує і один фіг показник не спілкуватися з ними без зайвої необхідності. Але низький емоційний інтелект, власні непророблені травми, дуже погані умови життя і народження власних дітей "бо так треба" без будь-якої моральної готовності до батьківства - це часті явища, що плодять аб'юзивних батьків. І радже не клінічних нарцисопсихопатів, а десь на межі цього спектру, бо окремі риси в них можуть бути, в той час як інших немає.