Втрата контакту з собою

Question

Доброго дня.
Раніше я зверталася на сайт, але, на жаль, в тій самій темі не можу продовжити писати, бо зламався старий телефон, а свій логін, пароль і пошту я не запам'ятала і не зберегла. 
Ось посилання на тему з моїм попереднім запитанням: https://upsihologa.com.ua/ask/ask.php?id=62362.
Дуже вдячна всім вам за вашу увагу і допомогу.

В мене на жаль зараз немає можливості звернутися індивідуально, якщо нічого не змінювати (за стіною 24/7 свекруха плюс її ще один син, тобто навіть якщо я знайду можливість чи безкоштовно, чи за доступну ціну зараз почати онлайн працювати з психологом, я не зможу нічого суттєвого проговорювати, бо вони мене будуть чути, є така імовірність, і, відповідно, про безпеку та конфіденційність тут не йдеться, варіанти звернутися офлайн в кабінеті є в іншому місті, куди можна було б їздити, але це для мене справді дорого буде зараз і додаткова складність через доїзд).

Моя проблема не вирішується перепискою на форумі, але я і не сподіваюся все вирішити перепискою. Я прошу про увагу, присутність, діалог, фідбек, рекомендації, психоедукацію де це можливо. І я сподіваюся що це дасть мені підтримку чи поштовх до змін, щоб рухатися далі.

Хочу поділитися тим, що в мене зараз відбувається. Важко це описати, пояснити. Зараз мене перестало суттєвого турбувати по суті все, з чим я звернулася. Я не відчуваю, чи то не розпізнаю, не розумію своїх емоцій. Я пам'ятаю всі моменти, що було, що хвилювало, але це все тепер просто ніби незаряджене, порожнє, сіре. І я не розумію себе. Просто пусто. 

В моєму розумінні це ніби відбулося переключення, якщо можна так сказати — між моїми 'режимами'. 
В мене це відбувається не перший раз. Я почала це відслідковувати, помічати, усвідомлювати, коли стала багато уваги приділяти вивченню психології і самоаналізу. Але я не зовсім розумію чому і як це відбувається і що це по суті. Можливо ви могли б пояснити що це? 

Мені здається що саме це 'переключення' заважає мені щось змінити насправді, бо коли я 'підігріваюсь' до змін, мене в якийсь рандомний момент 'переключає' в режим нечутливості, я ніби обнуляюсь і далі ніби все з початку.

Павел Леонидович Басанский · Accepted Answer

Некоторым людям (особенно нарциссичным) очень привычно и выгодно выставлять себя невинной жертвой (наивной, доверчивой, деликатной «хорошей» девочкой и т.п.) других, так как это помогает снять с себя ответственность и представить окружающим другого человека (в том числе и психолога, но и не только) злым, агрессивным, ч&#235;рствым, малоэмпатичным, манипулирующим или подганяющим других под свою схему.
Но вот только мне совсем не хочется участвовать в подобных манипулятивных играх.
Так как себя ценю и уважаю. 
А потому за сим общение здесь и прекращаю.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго дня Нато!
Насправді, достатньо складно визначитись з тим, що відбувається з Вами. Бо не вистачає необхідної інформації щодо Ваших "обнулень".
От Ви пишете "коли я 'підігріваюсь' до змін, мене в якийсь рандомний момент 'переключає' в режим нечутливості, я ніби обнуляюсь і далі ніби все з початку".
Яких саме змін? Особистісних? Змін складу сім'ї? Змін в професійному сенсі? Змін щодо життєвих сценаріїв? І так далі...
В таких випадках, можуть бути лише припущенні, і ті, приблизні.
От, наприклад, декілька варіантів того, що з Вами відбувається.
Перший. "Обнулення" відбувається, бо живете в режимі психо-емоційного виснаження. Тобто, "обнулення" - захисна реакція організму, коли обмаль сил та енергії. І це несвідомий механізм збереження життя. 
Другий. "Обнулення" можуть відбуватися тоді, коли перш, ніж кудись там рухатися і щось в житті змінювати, ми повинні вирішити ще ті питання, для яких, власне, і склалася така ситуація.
Тобто, знову ж таки несвідомо, ми "якоримося" на ситуації, коли якісь "уроки" ще не засвоїли, чомусь ще не навчилися, і щось важливе ще не вирішили. 
А є ще третій, четвертий, можливо, п'ятий ... І це потребує детальнішого розкриття Вашої ситуації та повної довіри між Вами та психологом.
Без цього навіть співчуття та підтримка не можуть бути повними....

Павел Леонидович Басанский · Answer

Здравствуйте!
Поломка телефона со всеми логинами-паролями на сайт - это ТО ЖЕ "обнуление", не находите?
Первая и главная версия, которую легко и быстро можно проверить на психотерапии - через отслеживание ощущений в теле - это СОПРОТИВЛЕНИЕ (самая распространенная вещь в терапии, мешающая ей более всего), в основе которого лежит СТРАХ.
Каких последствий боитесь? Станете самостоятельной и независимой, переедете... - и?!
Откажетесь от ожиданий "хорошего выхода" из ситуации - и что?! 
Каковы последствия и первого, и второго?

Вторая версия (могут быть, кстати, и две причины сразу!) - это внутренняя программа на избегание изменений, поставленная кем-то извне. Чаще всего это родственники. Но могут быть и другие люди - муж, например. Кстати, нарциссичные люди искусно умеют ставить подобную программу.
Прочитали статью, ссылку на которую я давал в Вашем прежнем вопросе?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Работа с психологом это всего 1 час в неделю!
И на этот час можно уйти в кафе, попросить к подруге, уйти на улицу. Терапия не обязывает клиента сидеть дома в этот час сессии.
Говорю это в том числе со своего опыта клиента в терапии на улице с января по июнь.
И найти себе терапевта и организовать возможность этого часа в неделю и будет вашим первым шагом к изменениям.

По поводу вашего состояния, то возможно, вы подходите к каким-то сильно болезненным переживаниям и ваша чувствительность отключается. По сути псих.защита срабатывает и вот вас уже не особо что-то волнует и пустота
 Відредаговано автором 07-02-2025 16:11:19

Алла Григорівна Веленко · Answer

Я напишу лише одне
Коли ми хочемо реально щось змінити в своєму житті - ми шукаємо можливості. А коли тільки думаємо, що хочемо - шукаємо пояснення своїй бездії.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Если вам сложно выйти в онлайн контакт, то это и может стать началом беседы на первой сессии - поделиться тем, как вы себя чувствуете, почему и что вам важно от психолога, чтобы стало чуть легче. Вот и забота о себе, прояснение про свои переживания и возврат к контакту с собой. 
В любом случае, хоть в помещении, хоть нет, но первые встречи это знакомство, прислушивание к себе, как вам рядом с человеком. Делиться чем-то личным и важным не стоит торопиться, чтобы не пожалеть потом про это.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго дня!
[quote]Зараз мене перестало суттєвого турбувати по суті все, з чим я звернулася. Я не відчуваю, чи то не розпізнаю, не розумію своїх емоцій.[/quote]
Ймовірно, щоби уникнути контакту з болісною реальністю, потрібно виключити власну чуттєву сферу. А як інакше?! 
Хтось приймає психо-активні речовини, поринає в марення, а вам і цього не потрібно - несвідомо знеживлюєте свою особистість. Схоже, цей механізм народився не сьогодні. Радше тягнеться з дитинства.

[quote]Мені здається що саме це 'переключення' заважає мені щось змінити насправді, бо коли я 'підігріваюсь' до змін, мене в якийсь рандомний момент 'переключає' в режим нечутливості, я ніби обнуляюсь і далі ніби все з початку.[/quote]
Таке трапляється, коли в голові багато думання і малесенька краплина дій або їх зовсім нема. Очевидно, поки що звичні наївні сподівання, мовляв, ситуація має покращитись сама по собі, беруть гору над рішучістю до дій(!) 
І, звісно, що тут маємо справу з багатьма аспектами, як от: віра в себе, відповідальність, наявність/відсутність практичного досвіду самостійного вирішення нагальних проблем, на який можна спертися, сумніви щодо результату рішень і дій...

[quote]я ніби обнуляюсь і далі ніби все з початку.[/quote]
Після деякого часу, проведеного у "емоційній сплячці/перепочинку", настає пробудження. І реальність з її викликами постає в повний зріст.
Ви озирнулись навкруги, а змін не відбулося. 
Далі маховик роздумів і пошуків оптимального рішення наганяє критичну масу переживань на тлі так і не знайденого остаточного варіанту... і оп - тумблер переключає на режим "обнулення", бо напруження зашкалює і стає нестерпним.
Поділився з вами своїми припущеннями.

А щодо кроку вперед, то завчасно ніхто не упевнений на 100%, що все буде гаразд. Усі люди ризикують. Отримують перші результати, помічають, чи відхиляються від обраного напрямку, а іноді усвідомлюють, що напрямок варто корегувати.
Колись Емерсон сказав: "Починайте діяти і сили з'являться".

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]*это внутренняя программа на избегание изменений*
Теж відгукується, і як аргумент — дуже багато своїх починань закидувала. Навіть в тих справах, до яких поверталась знову і знову — і далі закидувала.
Тут ще спадає на думку, що це інерція нестабільності змушує рухатися таким рваним шляхом і постійно 'падати' — ніколи зовні не було тривалого стабільного благополуччя, чогось надійного, на що можна покластися, як в батьківській сім'ї, так і в сім'ї, яку створила з чоловіком[/quote]
Это именно оно! Значит все таки стоит программа "На неуспех". Подобную программу ВСЕГДА ставят нарциссичные родственники. Из зависти! Чтобы у Вас НЕ получилось, чтобы Вы их НЕ обскакали и НЕ стали лучше. Иначе они будут чувствовать себя неудачниками. А этого они ужас как боятся.
Редкостная нарциссическая хрень. Прошу прощения, но по-иному назвать трудно. Из-за степени разрушительности для человека. 
По это причине в подобной ситуации я всегда говорю клиентам: НИКОГДА НЕ рассказывайте своей нарциссичной родне о своих планах и своих достижениях! На это жесткое табу. Иначе затем почувствуете на себе действие этой программы "На неуспех". Бессознательно будете подтверждать ожидания токсичной родни. 
[quote]*Прочитали статью, ссылку на которую я давал в Вашем прежнем вопросе?*
Так, перечитувала, спостерігаю в себе більшість ознак, проявлених значною мірою(1,2,3, 5,6, 14,16, 17, 19,21,23, 24, 26, 27, 30,31, 35, 41), а щодо деяких — не знаю.[/quote]
Это НЕ большинство. Это 18 из 45! То есть меньше половины. Пусть даже они сильно проявлены.
А это говорит в пользу наличия у Вас именно нарциссического радикала, не более. Как результата нарциссического травмирования родителями. Точнее одного из результатов. Так как последствий в разы больше.
Об этом как раз будет моя следующая статья. Нарциссическая травма излечивается и это ответ на данный Ваш абзац:
[quote]До речі, щодо батьків в мене немає сумнівів, що вони були, якщо коротко — токсичними. Щодо чоловіка, я досі не розібралася, чи він справді токсична людина, чи він просто також травмований, чи він насправді адекватна людина, яка так реагує на мою токсичність. І відповідно чи я можу щось 'поремонтувати' в собі і буде все ок, чи все насправді безнадійно.[/quote]
Радикал можно корректировать, в отличие от целой структуры - и я писал об этом в статье.
А что касаемо родителей, сестры и мужа. То ведь можно и их прогнать по всем этим 45 пунктам, чтобы понять их степень токсичности. Я подумал, что Вы это сделаете по своей инициативе. Интересно, почему не сделали?
[quote]В минулій темі ви писали:
*Боль - это хороший стимул для изменений себя. И толчок для активности.*
Мені це дуже відгукується. І є таке бажання дати собі можливість дійти до краю, щоб ступити за край, не відвертатись від того що є, щоб чесно зустрітися з необхідністю діяти, там де це дійсно потрібно. Ось тільки чому я 'вимикаюсь', питання в тому, чи можу я цим якось керувати[/quote]
Управлять сможете, НО лишь после! того, как постепенно подойдете к зоне МАКСИМАЛЬНОЙ боли в процессе терапии.
А она находится в периоде детства и в отношениях с родителями. Пока Вы ее НЕ выдерживаете - вот защитный "предохранитель" и вырубает чувствительность.
[quote]*Кстати, так должно быть и на терапии. Если на терапии Вы расслабляетесь, успокаиваетесь и т.п., то это ВРЕДНАЯ для Вас терапия, направленная лишь на зализывание ран, а не на АКТИВИЗАЦИЮ психолог. иммунитета.*
Я цікавлюсь психотерапією, в мене є незакінчена психологічна освіта +деякі курси +книги, лекції, це одна з тих сфер, до яких я постійно повертаюся і закидаю (дотримати освіту, пройти свою терапію, щоб також працювати), і в мене є свої погляди на психотерапію — я думаю що критично важливо оцінити ситуацію, щоб зрозуміти, що для якого клієнта буде найбільш вдалим. Наприклад, в моїй ситуації 'класична' терапія, напевно, не спрацює, по-перше — для неї просто немає можливості (гроші, час, сміливість стільки вкладати в себе тривалий час, з моєю нинішньою психікою це неможливо, я не вірю в себе і зливаюся з усього, що потребує тривалої віри в себе). Поки я буду 'розпаковуватися', залишаючись там, де є, стану вразливою і впаду в сумування, мене нинішнє оточення просто 'зжере' (перевірено результатами деяких тренінгів). Можу помилятися. Думаю, що зараз потрібно щось таке, що допомогло б мені все-таки фізично вирватися з нинішнього оточення (переїхати), а вже потім, коли вже більш-менш буде порядок в голові, можна буде вирішувати, чи спілкуватися надалі з такими людьми (моя родина, чоловікова родина, також щодо самого чоловіка сумніви, але так як було коли я з ним жила на квартирі я точно більше не хочу)[/quote]
Я именно про это и сказал. Сожрут, когда расслабитесь, потому что НЕЛЬЗЯ расслабляться, пока рядом находятся хищники.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote] *Поломка телефона со всеми логинами-паролями на сайт - это ТО ЖЕ "обнуление", не находите?*
Важко сказати) бо той телефон був в поганому стані і я це знала. А те що не зберегла авторизаційні дані від акаунту, де були для мене важливі запитання це про моє несерйозне, невідповідальне ставлення до свого внутрішнього світу, і також до можливості підтримати контакт з тими, хто допомагає [/quote]
Случайностей НЕ бывает. И эта ситуация на самом деле знаковая, символическая.
Можно, разумеется, говорить и про собственную безответственность, халатность и пр. Но в этом есть и элемент сопротивления. Как бы «объективные» обстоятельства – для САМОоправдания. Я с подобным уже сталкивался.
[quote] *Каких последствий боитесь? Станете самостоятельной и независимой, переедете... - и?!*
Перше що спадає на думку — що і буде так само погано, що нічого не зміниться по відчуттях і виявиться, що справді все погано тільки через мене саму [/quote]
А разве сейчас не так? Плохо именно потому, что тех внутренних изменений, что сделаны Вами, явно не достаточно для того, чтобы кардинально изменить свою жизнь. А это и есть Ваша ответственность. Но! Со взятия ответственности на саму себя и НАЧИНАЕТСЯ настоящее выздоровление и изменения. БЕЗ этого имеется только иллюзия движения.
То есть одного УХОДА из токсичной среды однозначно! мало и недостаточно. Но это необходимый шаг, так как продолжая отравляться ТРУДНО, а бывает и невозможно!!! исцелиться.  
[quote] *Откажетесь от ожиданий "хорошего выхода" из ситуации - и что?!*
Не зовсім зрозуміла, що ви маєте на увазі. Якщо це про очікування того, що все само налагодиться, то в першу чергу буде дуже шкода, що, виявиться, дуже багато часу втратила даремно в очікуванні [/quote]
Да, именно это я и имею в виду. И я Вам уже сейчас скажу, еще БЕЗ Вашего отказа от ожиданий. Вы потратили СЛИШКОМ много времени на это иллюзорное ожидание. Это факт. И Вы об этом УЖЕ знаете. В глубине души. Иначе не смогли бы даже сделать данное предположение. 
А раз ЗНАЕТЕ, что время потеряно и много, то что?! Продолжаем терять его и дальше?! «Згорів сарай, гори і хата»?!

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Думаю це було раніше, просто я не була такою уважною до себе, і, напевно, більше схильна була назначати відповідальними за свій стан інших людей і обставини.[/quote]
Наприклад, кого назначали відповідальним за свій стан? Також варто прояснити або згадати, яким чином ви це робили на практиці? 

[quote]Коли до мене так говорять, я почуваюся присоромлено, ніби я ненормальна якась через те, що багато думаю.[/quote]
Уточніть, будь ласка, ненормальна - це в сенсі не ідеальна чи як? 

[quote]Але я цю свою особливість не викидатиму в смітник. Так, я людина, яка здебільшого живе в голові. Я багато обдумую.[/quote]
Надавати своїй властивості забарвлення сорому... А як рухатись вперед, розвиватись, набувати досвіду, якщо не знати різних граней своєї особистості?! Своєї Тіні, зрештою, про яку влучно писав К. Г. Юнг? 

[quote]Але я би просила не знецінювати мої дії — ви насправді не знаєте скільки і як я дію.[/quote]
І гадки такої не було. Чи може рентген, роблячи свою роботу, когось знецінювати? Радше він допомагає встановити об'єктивну картину. 

[quote]Мені дуже важко не знецінювати свої зусилля і дії, і хотілося б зрощувати добре підтримуюче ставлення до себе, своїх старань.[/quote]
О це залюбки) На мою думку і відчуття, психологи саме цією справою і займаються у вашій темі.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Батьки, сестри, чоловік, свекруха[/quote]
А вони усі погоджувались брати на себе відповідальність за ваш стан? 

[quote]Ображалась[/quote]
Ображались безпосередньо за що і на кого і більшій мірі?
І от цікаво, до чого доброго ті образи привели? А, може, недоброго...
Я так зрозумів з вашої відповіді, що це раніше вам було притаманно ображатись. А зараз як змінилась ваша реакція?
На кому тепер відповідальність за власний настрій і стан? 

[quote]'дуже погано і недостойно багато думати і мало діяти'[/quote]
Це і не погано і не добре. Це всього-на-всього про особливості. А вже вам робити висновок, причому, свій власний - до чого призводить така модель поводження в реальності.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Справа в тому, що відповіді на ті питання, які Ви ставите собі, лежать в площині свідомого та несвідомого.
Насправді, нам лише здається, що ми все вирішуємо лише спираючись на свій розум та логіку. Тоді, як 98% наших дій та реакцій відбуваються під впливом от того самого несвідомого.
І саме від того, що було "записано" раніше, наприклад, в тому ж дитинстві під впливом стосунків батьків та їх ставлення до нас, і буде залежати як і що ми станемо робити та як реагувати на все, що навколо нас відбувається.  Саме тому, нам так важко зрозуміти, чому ми хочемо одного, але чомусь діємо зовсім по іншому. Та і наші відчуття та реакції далеко не завжди нам зрозуміли в тому числі. Тобто, щоб наше життя кардинально змінилося на краще, потрібно, насамперед, розбиратися саме з тим несвідомим, по яке ми і гадки не маємо, але яке нашим життям і керує. Власне, цим і пояснюється, чому переписки на сайті у випадках серйозних питань, потребують індивідуальної роботи. Бо ми самі не можемо зазирнути в глиб своєї підсвідомості, і для цього потрібний той, хто зможе допомогти не лише "прочитати" себе як книгу, але і допомогти пройти певні конструктивні внутрішні трансформації.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]*То есть одного УХОДА из токсичной среды однозначно!*
А якщо насправді найбільш токсичний елемент в цьому середовищі — я сама?
Хоча це може бути і правда, і знову ж таки ось це * в этом есть и элемент сопротивления. Как бы «объективные» обстоятельства – для САМОоправдания.*[/quote]
Может и так. Разубеждать не буду, зачем? Но это же НЕ повод продолжать оставаться в этом гадюшнике и дальше. Хотя по Вашим словам, похоже, что повод.
[quote]*время потеряно и много, то что?!*
Цінувати те, що було, що це дало і що залишилося. Нема інших варіантів[/quote]
Ценить можно и даже НУЖНО в любом случае!!! Все точно было НЕ зря и дало много полезного опыта. Но это НЕ повод продолжать терять время и дальше. В данном случае логическое передергивание на лицо.
Вообще я заметил, что Вы хорошо умеете вырывать слова из контекста - это про манипулятивность. Имеется однозначно. 
Полная моя фраза была:
[quote]А раз ЗНАЕТЕ, что время потеряно и много, то что?! Продолжаем терять его и дальше?! «Згорів сарай, гори і хата»?! [/quote]
Готовы к тому, чтобы сгорело ВСЕ? То есть потерять ВСЕ время, без остатка. И так и НЕ узнать, как можно было бы по-другому...

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]* НИКОГДА НЕ рассказывайте своей нарциссичной родне о своих планах и своих достижениях!*
В мене вже практично немає людей, з ким можу вільно поговорити про важливе (хоч і є така потреба). Бо почуваюся з цим дуже вразливо — отримувала далеко не такі реакції, як потребувала, і також було таке що в результаті таких розмов змінювався мій стан, починала знецінювати те що роблю чи 'бачити', що в мене зрештою нічого не вийде[/quote]
Вот именно эти последствия я и имел в виду - обесценивание, потерю веры в успех и более того - потерю доверия самой себе.
Понятно, что хочется с кем-то поделиться, но если такое окружение на данный период времени и Вы пока!!! НЕ готовы отказаться от данного окружения, то какой смысл рассказывать и делать этим хуже себе?!  
[quote]*Это НЕ большинство. Это 18 из 45! То есть меньше половины. Пусть даже они сильно проявлены.*
Але може бути таке, що в чомусь я сама собі зізнатися не можу, а щось не помічаю[/quote]
Да, такое вполне может быть.
[quote]*А что касаемо родителей, сестры и мужа. То ведь можно и их прогнать по всем этим 45 пунктам, чтобы понять их степень токсичности. Я подумал, что Вы это сделаете по своей инициативе. Интересно, почему не сделали?*
По багатьох пунктах знати правду може лише сама людина. Я не знаю що в кого в голові, які мотиви, яке бачення. Тому я не можу виміряти іншу людину[/quote]
На самом деле можете - по косвенным признакам, по недоговоренностям, "по чтению между строк". Как детектив)
И кстати, это еще одно доказательство, что Вы - НЕ чистый нарцисс. Ядерный нарцисс имеет наглость судить ВСЕХ и ВСЯ, хотя имеет минимальное право на это - по причине собственной поверхностности и псевдоэкспертности.
[quote]І знову ж таки на цьому моменті мені спадає на думку — та не важливо, що являє собою інша людина (адекват, нарцис чи психопат), важливо ЯК мені з цією людиною, як я почуваюся і яка у нас виходить взаємодія. І чесно дивитися саме на це, на свої відчуття. І поважати їх. А не шукати пояснень, гарантій і тд. Нехай інша людина хоч золота буде, що мені з того, якщо мені з нею погано?
По моєму це гарне і здорове бачення, але чому я не можу його дотримуватися?! Може через нестабільність. Або через те що бачу свої недоліки (якщо я поганець, значить інша людина - хороша)[/quote]
На самом деле ВАЖНО знать, с кем имеешь дело - чтобы понимать механизмы влияния данного человека на Вас - ЧЕГО он добивается и ЗАЧЕМ, а также ЧЕГО можно от него ожидать? А также ЧТО ожидать бессмысленно? Чтобы самой НЕ впасть в иллюзию, НЕ подставиться, НЕ дать себя обмануть, а наоборот ПОДГОТОВИТЬСЯ к взаимодействию с данным человеком.
Как пример, с нарциссом бессмысленно и глупо надеяться построить конструктивные отношения, потому как он к этому банально НЕ способен. Совсем. Как инвалид. Он способен лишь играть в разного рода психологические игры. Более того, с нарциссом даже НЕ обсудить отношения - разговора либо не будет! вообще, либо он будет похож на какую-то кашу с вечным пережевыванием одного и того же.
А с адекватным невротиком построить конструктивные отношения вполне возможно. И обсудить тоже.
С психопатом же можно договориться на сугубо деловом!!! уровне, с учетом интересов обоих - они этот язык вполне понимают. 
Вы знали об этом, например? Ваш психолог об этом говорил Вам? Уверен, что нет. Уверен, что все разговоры крутились только!!! вокруг "ЧТО Вы сейчас чувствуете?" и пр. Это безусловно важно, важно что человек чувствует. Но этого НЕДОСТАТОЧНО для решения ситуации - например с нарциссами или психопатами.
Это в том числе и МОЙ (и не только) опыт общения - как с нарциссами, так и с психопатами. В отличие от тех, кто видел как первых, так и вторых, лишь на картинке. 
Что и теперь будете продолжать считать, что НЕ важно с кем, а важно только! что я?
Подобную недальновидную глупость продвигает множество непонимающих сути явления психологов - поэтому их клиенты долго и не могут выйти из деструктивных отношений. Когда-то подобную ошибку совершил и мой учитель, классный тренер по психодраме - НЕ объяснив нам специфики нарциссов и психопатов, о разнице последних с обычными невротиками.
[quote]*лишь после! того, как постепенно подойдете к зоне МАКСИМАЛЬНОЙ боли в процессе терапии.
А она находится в периоде детства и в отношениях с родителями. Пока Вы ее НЕ выдерживаете - вот защитный "предохранитель" и вырубает чувствительность.*
Мені здається що ніби все про батьків вже чітко бачу. Ну не любили, не потрібна їм була, або потрібна для задоволення їхніх потреб, ну були незрілими, травмованими чи психічно нездоровим самі, тому зробили що могли[/quote]
Это Вы говорите не до конца искренне и НЕ про себя, а про них - как бы оправдываете родителей. Действительно, особенности нарциссической природы никуда не убрать и родители таковы, каковы они есть. И есть смысл с этим смириться.
Но я говорил о другом - о Вашей внутренней БОЛИ, связанной с поведением родителей в детстве(!!!) О том, что с ней Вы как раз и НЕ справляетесь - потому уходите в глухую защиту вплоть до ПОТЕРИ контакта с собой.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]*Но это же НЕ повод продолжать оставаться в этом гадюшнике и дальше.*
Коли думаю, що все це через мене, що це я винна, то такий відчай і безнадійність, і не думаю що можу покластися на себе[/quote]
В чем именно Вы виноваты? В том,что находитесь в этом гадюшнике? Или в чем?
Чувство вины, кстати, это одно из тяжелейших последствий нарциссической травмы. 
[quote]*Вы хорошо умеете вырывать слова из контекста - это про манипулятивность.*
Можливо це виглядає як маніпулятивність або так і є. Коли я відповідаю на частину тексту, це означає, що я в себе знаходжу на той момент відповідь саме на ту частину, вона мені найбільше відгукується на моменті, а на решту або не маю відповіді, або не вважаю необхідним відповісти на все, або мені потрібно більше часу, щоб обдумати, відчути. Загалом, коли я фокусуюсь на чомусь конкретному, що мені відгукнулося, то решту можу не помічати, так виходить. В цьому для мене немає злого наміру. Чи здається, що є? Можу відповісти на все, що пропустила, якщо на вашу думку це важливо для нашого діалогу. В мене не було наміру маніпулювати[/quote]
Понимаю. Хорошо, что это НЕ сознательно, но может иметься и бессознательная тенденция.
Чтобы избегать этого, на вопрос лучше отвечать ЦЕЛИКОМ, не дробя его, потому что он же не зря писался именно таким.
[quote]*Готовы к тому, чтобы сгорело ВСЕ? То есть потерять ВСЕ время, без остатка. И так и НЕ узнать, как можно было бы по-другому...*
Не хотілося б і взагалі нестерпно, щоб так було далі...[/quote]
Вот только что Вы себе и ДАЛИ шанс на изменения. Четкой констатацией своего НЕжелания. Здорово!
[quote]І знову ж таки на цьому моменті мені спадає на думку — та не важливо, що являє собою інша людина (адекват, нарцис чи психопат), важливо ЯК мені з цією людиною, як я почуваюся і яка у нас виходить взаємодія. І чесно дивитися саме на це, на свої відчуття. І поважати їх. А не шукати пояснень, гарантій і тд. Нехай інша людина хоч золота буде, що мені з того, якщо мені з нею погано?
По моєму це гарне і здорове бачення, але чому я не можу його дотримуватися?! Може через нестабільність. Або через те що бачу свої недоліки (якщо я поганець, значить інша людина - хороша)[/quote]
Хорошо, можем в виде эксперимента на время отбросить свои знания о специфике нарциссов и психопатов и сконцентрироваться исключительно!!! на СВОИХ чувствах и ощущениях.
Как Вы себя чувствуете рядом:
- со своим мужем?
- со своей свекровью?
- со своими мамой и папой (вместе, если ощущения похожие, по отдельности - если отличаются)?
Ответ постарайтесь сделать предельно кратким - одно-два! описывающих слова. Вспомнили, прислушались к себе - и первое, что приходит на ум, без!!! цензуры.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Вот уж поистине, на этом сайте попадаются такие вопросы, мимо которых психологам лучше проходить, даже не начиная на них отвечать. Иначе себе же будет дороже. (И как же трудно пройти мимо, так и не постаравшись помочь?!) Такие вопросы, в которых даже благодарность будет звучать токсично – как обвинение, вынуждающее тебя оправдываться (но мы ведь не будем этого делать, верно?!) в том, в ч&#235;м ты совсем не виноват и в которых тебя с ног до головы и виртуозно запачкают подозрениями и нам&#235;ками, к которым ты не имеешь ровно никакого отношения. И понятно, что в этом не было совершенно никакого злого умысла, а только лишь неосознанная привычка, не более того.
Вот и этот вопрос такой же.
Существует даже такая притча:
«Человек увидел змею, гибнущую в огне, и решил вытащить её из пламени. Когда он сделал это, змея укусила его, вызвав нестерпимую боль. Мужчина отбросил змею, и она снова упала в огонь.
Мужчина схватил металлический шест, вытащил змею из пламени и спас ей жизнь
Кто-то из наблюдавших приблизился к человеку и сказал:
«Эта змея укусила тебя, почему ты по-прежнему пытаешься спасти её?» 
Человек ответил:
«Натура рептилий — кусать, но это не должно менять мою натуру — помогать».
Не меняйте своей сущности только потому, что кто-то ранил вас.
Не теряйте своего доброго сердца, но научитесь принимать меры предосторожности…»
Потому, согласно этой притче, помогать ВСЁ РАВНО нужно и будем, но и меры предосторожности лишними не будут.

Психолог не должен доказывать, что он не верблюд, потому что он – НЕ верблюд.
А соответственно, ему желательно избегать тех людей, которые его к этому вынуждают. Вот такие два пункта к «Манифесту психолога» получились))
Что же, из всего можно вынести что-нибудь полезное.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Втрата контакту з собою

Відповіді психологів