Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 1 година тому: «Здравствуйте. Похоже, ваша психика сейчас перегружена, потому что внутри очень много всего- схем, защит, реакций, внутренних голосов. И похоже, что вы сами как будто убегаете от св»
Наталия Горская
Наталия Горская 3 години тому: «Вы очень глубоко умеете "видеть" себя, и, что очень важно- умеете говорить открыто о том, что "видите ". "Скрытый/уязвимый нарциссизм" по сути является защитной стратегией, котор»
Наталия Горская
Наталия Горская 3 години тому: «За жизнь в плане биологии у нас отвечает тело. За взаимодействие в социуме- личность (такая себе "надстройка " для взаимодействия с миром). Основа личности формируется до 12 ле»
Питання від: Tassie Вік: 20

Не могу найти покоя после предательства подруги

Здравствуйте. Не нахожу себе места уже несколько месяцев. Все началось с того, что в начале зимы я заболела новой для меня болезнью, и переживала по этому поводу, и ждала поддержки от одной из своих подруг, потому что считала ее самой близкой. Я была в шоке из-за отсутствия заботы, поддержки или хотя бы даже интереса с ее стороны, потому что в дружбе с ней я, как могла, о ней заботилась. В итоге я перестала отвечать на ее сообщения на какое-то время, около недели. В свое оправдание скажу, что пыталась обдумать что делать дальше, потому что у меня глаза открылись в этот момент, я увидела наконец как она ко мне относится и это было... потрясением. Она за это время отправила мне пару сообщений, но они никак не были тем что я хотела услышать - фото ноготочков которые она хотела сделать в этом месяце, например. В итоге она перестала писать совсем, и, как оказалось, я сильно ошиблась когда решила ее игнорировать, потому что моя приявязанность к ней - не шутка, и мое эго так само. Как только мы поменялись ролями и она перестала отвечать мне совсем, началась эта тяжелая фаза, в которой я, частично, нахожусь по сегодняшний день - я, помню, писала ей слёзные сообщения, забрасывала ее звонками, даже раз ходила к ней домой (ее не оказалось дома). Наверное, я не могла смириться с мыслью о том что она сделала больно мне, но ведет себя как будто жертва - она. Опять же, в свое оправдание, когда я немного подлатала свое здоровье и первые эмоции улеглись, я сказала ей, что хочу обсудить ситуацию и ее отношение ко мне - это было до того как она закрылась от меня окончательно. В итоге, вот уже пару месяцев мы не общаемся совсем, потому что раз мы с общей подругой таки до нее достучались и она написала (ей, не мне) что пока не готова со мной говорить, потому что ей самой слишком тяжело сейчас, и она не хочет оказаться виноватой (в ответ на слова о том что я не ем не сплю и плачу каждый день).

Я не знаю что делать, сейчас чувствую себя так, как будто на меня давит не то что камень на душе, а целая скала.
Я прекрасно понимаю что и сама тоже виновата, потому что нужно было не обижаться и не отдаляться в первую очередь, а поговорить с ней нормально - но просто для меня забота и поддержка это что-то что должно быть само собой, что-то, о чем не нужно просить, и эта ситуация открыла мне глаза на ее отношение. Кроме того, мы не раз до этого обсуждали ее отношение ко мне, я говорила, что не хочу выпрашивать хорошее отношение.

Я понимаю что виновата сама тоже, понимаю что она - не тот человек, который мне нужен, но никак не могу перестать о ней думать, тут слишком сильный триггер моих детских травм и мое задетое эго. Я пробовала занять себя делом, медитировать, хожу на спорт, читаю книжки, но легче не становится. Для меня привычное дело тяжело переносить разрыв с кем-то из друзей, но настолько тяжело в первый раз - думаю, потому что я была с ней ближе чем с кем-угодно до этого, и привязана тоже намного сильнее. Подскажите пожалуйста что делать, как успокоиться?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доброго дня.
Сподіваюся, ваше здоровʼя вже краще.
Щодо подруги, то читаючи ваше повідомлення, складається враження, що ви пишете про романтичні стосунки з чоловіком. Вам так не виглядає?

Скажіть, буд ласка, кого з близьких людей ви маєте, окрім подруги? Хто піклувався про вас, поки ви хворіли?

Припускаю, що у стосунках з людьми, ви намагаєтесь ставитись до них так, як би хотіли, щоб вони ставилися до вас. Багато їм даєте, а потім не отримуючи такого ж ставлення до себе, відчуваєте себе зрадженою, відкинутою, страждаєте від несправедливості. Може так вийшло і цього разу з подругою.

Я зрозуміла, що вам би хотілося, щоб подруга визнала цю несправедливість. Що ви про неї піклувалися, а вона про вас ні, що вона так поводитись не мала. Мабуть, змусити її визнати, якщо вона не хоче навіть розмовляти, не вийде.

Про які саме дитячі травми ви говорите? Можливо, у стосунках з друзями, які потім так важко розривати, ви намагаєтесь отримати якраз те, чого не було в дитинстві і вилікувати ці дитячі травми? Якщо в цьому є доля правди, то вам потрібно зрозуміти, що друзі - не психотерапевт. Так, вони близькі люди, але не можуть виплавити те, що відбулося у стосунках батьками. Проте, це можливо в процесі психотерапії.

В цілому, постарайтеся самі для себе стати тією подругою, до якої ви так привʼязані і давати собі все те, що так хочете отримати від інших людей.
Доброго ранку Tassie!
Друг - це "другий "Я". І певне, коли відбувається розрив з близькою подругою, виникає відчуття, що в середині все розривається навпіл. Насправді, найважче, коли руйнуються наші прив'язаності та наші сподівання. І чим сильніші прив'язки, тим болючіше розставання. Адже, руйнується цілий внутрішній світ так ретельно нами вибудований...
Тому мені Ваше бажання дуже зрозуміле: "Подскажите пожалуйста что делать, как успокоиться?", бо немає більшої болі, аніж біль душі, яка невимовно страждає.
Та щоб спробувати Вам допомогти, на моє глибоке переконання, необхідно знайти те, що так "чіпляє", що не дає можливості прийняти ситуацію і жити далі своїм життям. А це змушує задати Вам, можливо, не самі приємні запитання і вести розмову про те, що за інших обставин, не прийшлося б в діалозі з незнайомою людиною обговорювати... А питань, які потребують уваги, як на мене, достатньо багато. Тому наважуся одразу деякі з них озвучити.
От Ви пишете "тут слишком сильный триггер моих детских травм и мое задетое эго". Отже, надмірна прив'язаність до найближчої подруги може бути лише наслідком нестачі любові та тепла в Вашому дитинстві від батьків. А це потребує серйозної психотерапевтичної роботи з дитячими травмами. Які одними порадами на сайті, на превеликий жаль, не "лікуються".
Окрім того, така дуже болюча прив'язаність, може мати ідеалізоване "коріння". Коли ми дивимося на людей через призму "рожевих окулярів", приписуючи несвідомо цим людям ті якості та риси, яких у них ніколи просто не було.
А, отже, необхідно розібратися зі схильністю до ідеалізацій... Що може потягнути за собою і необхідність зміни або до формування цілого світогляду. Щоб, поступово змінюючи його, сформувати вміння бачити людей такими, якими вони є насправді і з часом навчитися, як мінімум, максимально безболісно контактувати з ними, зв'язуючи стосунки вже зовсім на іншому, більш прозорому, а отже, здоровому рівні....
Пишу це все, бо є відчуття, що Ви з цим всім впораєтеся. Адже, судячи з того, як Ви активно реагуєте на ситуацію, яка склалася: медитації, намагання себе відволікти якимись захопленнями... Ви та особистість, яка рухається наполегливо в бік само розвитку. А в таких випадках, інколи, достатньо досить незначної щирої підтримки та допомоги наставника, психолога, психотерапевта, щоб все дуже швидко змінилося на краще і те, що було болісними переживаннями перетворилося на дуже корисний і важливий життєвий досвід, стало Вашим потужним ресурсом, в тому числі, і в побудові сімейних стосунків.
Певне, самий найправильніший та найкоротший шлях до самозцілення - це почати одразу індивідуальну терапію.
Але, розуміючи, що це рішення потребує певних роздумів, задаю логічне питання про Ваше дитинство. Які стосунки були між батьками? І як вони ставилися до Вас?

Відредаговано автором 04-02-2025 10:53:48

...
Доброе утро, Tassie!
цитата:
Подскажите пожалуйста что делать, как успокоиться?

Вы, пожалуй, удивитесь моему ответу - чтобы успокоиться, нужно отбросить мысль побыстрее успокоиться(!)
Успокоиться в большинтсве случаев означает для людей то же самое, что и для вас
цитата:
пробовала занять себя делом, медитировать, хожу на спорт, читаю книжки, но легче не становится
То есть, по сути, людьми движет желание поскорее переключиться, отвлечься, забыть, вырвать из сознания болезненные переживания. Однако эти попытки НЕ ВЕДУТ к разрешению проблемы. А проблема, как видно, накрыла серьезная. Поэтому выход и решение находятся не где-то снаружи, а внутри вас(!)

Насколько во мне откликается ваша история, корни проблемы заложены здесь -
цитата:
Для меня привычное дело тяжело переносить разрыв с кем-то из друзей, но настолько тяжело в первый раз - думаю, потому что я была с ней ближе чем с кем-угодно до этого, и привязана тоже намного сильнее.

Раскройте для себя, на чем построена ПОВЫШЕННАЯ ее значимость и, как оказалось, даже чрезмерная ваша привязанность к ней? Особенно на фоне того, что в начале своего поста вы ее относили к разряду всего лишь
цитата:
одной из своих подруг


Этот момент тоже весьма важен и показателен -
цитата:
Я не знаю что делать, сейчас чувствую себя так, как будто на меня давит не то что камень на душе, а целая скала.

Попробуйте раскрыть содержание этого символического образа - СКАЛА. Что в нем внутри? Тяжесть скалы, которую не удается сдвинуть - это про какие чувства?

цитата:
Я понимаю что виновата сама тоже, понимаю что она - не тот человек, который мне нужен, но никак не могу перестать о ней думать, тут слишком сильный триггер моих детских травм и мое задетое эго.

Хочу вас попросить - пересмотрите свое отношение к чувству вины. На мой взгляд, в том, что произошло, нет никакой вашей вины. А что есть? Наверное, встреча с новой реальностью. И не столько в подруге, а в себе самой - в своих представлениях об отношениях с близким человеком, в своих ограничениях и возможностях.
И, что, определенно, важнее всего, в своем ТИПЕ привязанности. Поэтому оправдано говорить не о вине, а об ответственности, содержание которой вы учитесь постигать.

Не проявление подругой заботы и последующие события, наверное, вызвали у вас какие-то очень сильные чувства, весьма похожие и, скорее всего, привычные из тех, что испытывали в детстве. Нынешняя история с подругой чьим отношениям к вам в детстве созвучна?
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.