Розчарування в подругах, людях

Доброго вечора.

У Вас доволі радикальний запит "як налаштуватись на життя без подруг". Тобто, розчарувавшись в людях один раз, Ви плануєте не підпускати їх до себе більш ніколи. А це психологічний захист, а не стратегія вирішення Вашої проблеми.

Проблему я тут бачу в тому, що Ви намагалися допомогти людям, які до Ваших проблем були байдужі. Можливо, це відображення Вашого раннього досвіду, коли намагались заслужити любов когось з батьків чи інших значущих людей, роблячи себе для них доступною та зручною. Але люди не завжди потребують Вашої допомоги там, де можуть самі впоратися, і не завжди бувають вдячними за допомогу. Плюс, дружба і прихильність людей до Вас в ідеалі повинні бути безумовними і не залежати від того, скільки користі Ви можете їм принести.

Рекомендую опрацювати з психологом тему своїх особистих кордонів і тему підірваної довіри до світу і людей, бо дружба будується на довірі і взаємній підтримці, але без здорових кордонів вона неможлива.

Вітаю!
На мою думку, Ви маєте очікування стосовно своїх близьких, а вони не виправдовують їх і ви розчаровуєтесь в них.
Ви говорили про це з подругами?
Коли Ви допомагали, Вас про це просили, чи це була Ваша ініціатива?

Вітаю!

Співчуваю вашому розчаруванню, проте це дає змогу усвідомити що ви хочете і що вас не влаштовує. Всім людям подобається, коли їм допомагають. Ви це робили і були дуже зручні, надійні, разом з тим, у вашій дружбі не відбувалось обміну і ви просто його очікували…
Треба зрозуміти як саме ви будуєте стосунки? З описаного склалась картинка, що ви віддаєте більше ніж отримуєте. А як ви просите про допомогу? Як заявляєте про свої потреби? Чи висловлюєте ви свої почуття подругам? У вас присутня образа, самотність, відчай, розчарування і з такими почуттями важко взагалі взаємодіяти з людьми, я вже не кажу про дружбу…

Ваша задача не відгородитись від людей, а обробити свої очікування та почуття. І саме головне питання: «А ви сама собі друг?».
Дружба - це великий дар як і сім’я і діти. Я би не відмовлялась від нього, а осмисляла ваші патерни, установки та бажання. В цій темі теж можна зростати.

Обидно осознать, что вы помогали, а вам в ответ не было помощи и поддержки.
СтОит, помимо обиды и разочарования, задуматься над тем, как вы выбираете подруг, как строите отношения. И исходя уже из понимания, что и как происходит, строить с новыми людьми отношения по другому. И в зрелом возрасте вполне реально найти друзей хороших. Не стоит ставить крест на дружбе

Здравствуйте!
Я бы не спешил делать такие обобщающие и радикальные выводы обо всех людях.
Тут важно другое.
Почему-то раньше Вы не замечали эгоистичный характер подруг.
Как считаете, почему?
Часто это бывает связано с особенностями родительской семьи.

Доброго дня Meme!
Співчуваю Вам, адже, дуже важко раптово усвідомити, що люди,яких вважаєш друзями, виявляються просто споживачами, які користуються твоєю добротою.
"Як тепер з цим бути, як налаштуватись на життя без подруг?"
Найперше, усвідомити, що вони ніколи і не були подругами. Просто Ви жили в своїй певній ілюзії про них, яку Вам так хотілося уявляти. Інша справа, чому саме з такими людьми Вас зводила доля? І, як на мене - це невипадково. Адже, випадковостей в житті не буває. Тобто, є якась глибинна серйозна причина, що "підвела" їх до Вас.
Певне, турбота про інших людей - це найвищий прояв людської природи. Але... Питання в тому, що нами рухає, коли ми хочемо всім навколо допомагати?
Якщо ми допомагаємо, бо у нас є надлишок часу, ресурсів, здоров'я, грошей і не чекаємо нічого навзаєм - це прекрасно і тоді не руйнує нас зсередини... Але якщо допомагаємо за
рахунок себе, своїх потреб, своїх інтересів, сил, часу... При цьому ідеалізуємо людей,яким допомагаємо, долаємо їм несвідомо тих якостей,тяеих вони не мають,І при цьому є внутрішнє очікування, що нас за це похвалять, або більше будуть цінувати та любити - це зовсім інше, і воно руйнує нас. Адже, рано чи пізно, ми болісно в них розчаруємося. Як те, що, як на мене, і трапилося з вами...
Певне, це лише мої припущення з того, що Ви написали про себе.
Але моду сказати, що на мою думку, проблема набагато глибша і може сягати Вашого дитинства, стосунків з Вашими найближчими людьми...
Адже, коли ми так прагнемо для всіх бути "гарною дівчинко" і чекаємо схвалення, швидше за все, в дитинстві недоотримали тепла та любові від батьків.
Тому я б почала саме з цього.
Як до Вас батьки ставилися в дитинстві?