Плохие отношения с мамой

Сочувствую Вам но пока Вам нет 18 лет, за Вас отвечают родители. Возможно, стоит обратится к отцу для получение психологической помощи от специалистов

Доброго дня, 613.
Дуже Вам співчуваю, адже Вам не вистачає тої любові і прийняття від своєї мами, на яку заслуговуєте + її вчинки є справді образливими. Ви маєте право сумувати і гніватися.

мы с ней разговаривали о том почему я к ней плохо отношусь . Она сказала что теперь мы будем делать всё так как она захочет, я ответила что мы всегда делали всё как она хочет.

Як Ваша мама аргументувала свою думку, що "Ви погано до неї відноситися" (які саме Ваші вчинки, дії, слова)? Що саме Ви і Ваша сестра будете тепер робити "так, як вона захоче"? Що стало попередньою причиною (якийсь конфлікт, подія тощо) початку цієї теми для розмови?

Я недавно бросила учёбу, из-за этого она наговорила много неприятных слов.

Це та причина? Чи раніше Ваша мама так інтенсивно реагувала і говорила такі неприємні слова, чи це було саме після заяви, що Ви кинули навчання? Чому Ви покинули навчання?

Так и хочется сказать ей всё, что не нужны все деньги которые она тратила, я хочу чтобы она нормально ко мне относилась, не хочу слушать эти постоянные крики и какая я плохая.

А чого Ви цього їй не скажете? Що Вас зупиняє? Головне - це сформувати своє повідомлення у конструктивній формі і попередньо узгодити час та місце розмови (наприклад, "Мама, дякую, що погодилася зі мною сьогодні поговорити, для мене це справді цінно. Я тебе дуже люблю і я ціную наші стосунки, тому я хотіла б проговорити з тобою деякі моменти, для їхнього покращення. Я дуже сумую і мені нестерпно боляче, коли ти кричиш на мене і говориш, що я "погана". Дійсно, іноді я забуваю тобі говорити, як я тебе люблю, вибач. Я зміню це. Так само, я хотіла б, щоб ти також мені частіше говорила, як ти мене любиш, хвалила і обіймала - я дійсно цього потребую. Чи погоджуєшся ти робити це?").

Мама со мной хотела поговорить, но у меня отбило всякое желание с ней разговаривать.

Помітно, що Ваша мама хотіла з Вами спокійно поговорити, можливо вибачитися за свою поведінку та прояснити ситуацію спокійно. Проте, звісно, Ви були надто емоційно включені і Вам був необхідний час, щоб охолонути.

И вот, мы уже не разговариваем почти неделю, но сегодня она пришла и отчитала меня, за то что я ничего не делаю.

Припускаю, що вона "відчитала" Вас через те, що ви не вирішили попередню конфліктну ситуацію, а її це досі гнітить. Таким чином, ця ситуація невизначеності хвилює її, а Ви ще і не йдете на контакт, тому вона використовує захисний механізм психіки - гнів.

Мої рекомендації: поговоріть спокійно та відкрито із мамою, попередньо конструктивно вивільнивши свої негативні емоції (гнів).
Техніки для безпечного вивільнення гніву: закрийте свою кімнату, візьміть м'яку подушку - на вдохі піднімайте руки, а на видохі вдаряйте подушку. Робіть це поки не відчуєте легкої втоми (головне безпечно) + спробуйте написати листа мамі, де напишіть всі свої переживання та образи. Перечитайте його сама собі. Після цього порвіть, викиньте, спаліть лист.

Також Ви б могли попередньо поговорити про цю ситуацію із татом, попросивши у нього емоційної підтримки.

Ответ отредактирован автором 16-05-2020 19:10:35