грубость в отношении близких
Я, видимо, такой себе домашний тиран. Воспитываю дочь, 7 лет, проживаем вместе с мамой. Обоих люблю безумно. Но дома часто происходят ссоры. Инициатор я. С ребенком более менее понятно: Любимое чадо просто толком и не знает, что такое наказание, поэтому иногда заставить слушаться или успокоить, когда она слишком уж расшалилась, могу только криком. С мамой гораздо сложнее. Никогда я маму не оскорбляла и не оскорбляю, у меня язык не повернется на кое, но повысить голос могу. И часто, поводы незначительны. Мне кажется, что она меня не слушает, когда я что то говорю (чаще в отношении дочери, так как много работаю и времени с ней проводит больше мама), мама не считает это важным. Или ситуация, когда мама предложила заварить мне чай, спросила какой я буду, а заварила другой... Чай мы так и не попили. Я осознаю, что я не права, и каждый раз обещаю себе, что буду думать, прежде чем что то говорить. Но, к сожалению, не выходит. Я очень быстро вспыхиваю, и так же быстро остываю, но обидеть своих самых родных людей успеваю. Помогите мне устранить мою грубость.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.