Постійно думаю про розлучення

Катерино, судячи з Вашоі картини, Ви з чоловіком віддаляєтесь одне від одного. Таке буває. Щоб вирішити що не так в стосунках не обов'язково розлучатися. Інша річ, що Ви кажете, що не хочете боротися за сімю, то ЧОГО Ви хочете насправді? В ЧОМУ Вам допомогти? В будь- якому разі, зарадити Вашій проблемі допоможе лише обопільне бажання обох Вас зрозуміти причину негараздів і готовність обох вирішувати конфлікти і непорозуміння. Це компетенція сімейного психолога. Бажаю Вам терпіння і жіночої мудрості.

Здравствуйте, Катя!
Попробуйте сходить на семейную психологическую консультацию.
Вдвоём.

Катя, добрий день! Схоже, що Ви дуже кохаєте один одного, тому і стали подружжям. Але не Ви , не чоловік в дитинстві не відчували себе у безпеці, не були прийнятими батьками беззаперечно. У шлюбі Ви теж не віжчуваєте себе у безпеці: не виражаєте свої справжні емоції і почуття, не говорите про потреби і бажання, тому що є великий жах: відкриюсь - зрадять. Розлучення не вихід, бо не розібравшись у собі, Ви і надалі не зможете будувати адаптивні стосунки. Погоджуюсь з колегами- сімейна терапія Вам необхідна. Якщо чоловік не готовий, почніть з себе- виберіть психолога і розпочніть роботу над собою. Родина - це система, в якій все взаємопов’язане і залежить одне від одного, якщо один із складових змінюється, потрібно змінюватися і іншим, бо система розпадеться. Якщо Ви почнете змінювати свої невірні переконання, руйнуючи поведінку, чоловіку також потрібно буде змінюватися, пристосовуватися до нових умов. Можу порадити почитати Сью Джонсон « Обними менее крепче». Бережіть себе і Вашу родину!

Вітаю!
Катерино, не зрозуміло, чого саме ви хочете. Йдеться про збереження сім'ї чи про розлучення? В чому саме могла б бути допомога психолога? Можливо, спочатку непогано було б розібратися у цьому. Бо мені здається, що ви відчуваєте себе розгубленою і не знаєте, в якому напрямку рухатися.

З одного боку ви хочете розлучитися, з іншого - не хочете. Розлучіться і подивіться, що з цого вийде. Або не розлучайтеся, а уявіть, що ви вже розлучені (зіграйте роль). І теж подивіться, що вийде. Здається, вас приитягує та невідомість, що наступає після розлучення. Відчуйте її і зрозумійте, чи це саме те, що ви хочете.

Я долучаюся до поради щодо сімейного консультування. Своїми лише зусиллями врятувати сім'ю вкрай важко, адже це те, що на двох. Щось відбувається між вами з чоловіком. Треба розібратися, що саме

Катю, вас двоє у шлюбі - Ви і ваш чоловік. І Ви справді не можете робити це сама, тому поговоріть з чоловіком про свою розгубленність і сумніви, поділіться своїми переживаннями, тільки не в формі контролю про те, як має себе вести одружений чоловік, говоріть тільки про себе. Цілком ймовірно, що ваш чоловік теж зіштовхнувся з якимись складнощами, але не говорить, бо не хоче зустрітись з вашим незадоволенням.
Зрештою, якщо Вам не вдасться це вирішити - можливо вам стане ясніше, що ж Ви хочете в стосунках з ним. Або ви разом вирішите звернутись до сімейного консультування.

Здравствуйте, Катя. Возможно, ваша депрессия оттого, что, чтобы проявлять какую-то свою активность( депрессия- это скрытая активность), - вы пытаетесь проконтролировать мужа, то есть его активность. Пишите, что в последнее время он проявляет внимание и старается угодить вам. И тогда появляется вопрос - а как вы живете, какие ваши личные предпочтения и увлечения? Не возлагаете ли вы большие ожидания и надежды на мужа ? Как в детстве, когда ребенку очень важно, чтоб мама догадалась за него и дала именно то, в чем он сейчас нуждается. Иначе он обидится. Но взрослый отличается от ребенка тем, что его жизнь не зависит полностью от другого и он имеет право и возможность делать что-то сам для себя. Муж ваш вот ходит на футбол, новости смотрит, раньше на гулянки ходил и выпивал. А что вы себе позволяете ? Или не позволяете ? Ведь когда мы ничего не выбираем- это тоже выбор.

На здоровье. Обращайтесь, буду рада поработать с вами в теме сепарации.