как быть?

Захотілось і напишу я всім на перекір навіть собі, тому що в житті є набаго важливіші речі чим кохання та всякі усі-пусі, так говорить мій колега який зі мною спить в одну ліжку вже більше півтора місяця та ділить зі мною побут, хоча по його твердженням це просто має назву «нам добре разом». А мені не добре, і навіть кричати хочу від душі як мені не добре, тому я маю право відчувати серце та душу, хоча він мені це не дозволяє говорить що любов-морковь йому не потрібно. Тож виходить що я йому не потрібна а жаль, тому цей чоловік мені сердечно подобається, і було б все гарно і на роботі якби я знала що я є Жінка, він не дає мені це відчути, шкода… він любить себе, свою бувшу жінку, дитину, своїх бувших подруг, своє бувше життя та все що з ним связано ..а я йому і не майбутне тому напевне тому ніхто я йому… тяжко…я не звикла так жити.. я не хочу щоб так було… сльози….так він психологічний феномен… я стала жахливо нервова… тому що мій стан можливо описати так….. цуцик якого весь час хочуть прикормити лакомством але так він його і не отримує… дякую. Він сказав вчора… що та сім’я про яку він мріяв все життя у нього розпалась… і що він нікого не хоче кохати ще мінімум років 10…… так що я в своїх догадах права ….Хоча я абсолютна не причетна до розпаду їхнього шлюба так як я його взагалі тоді не знала