Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Боїшся — не роби, робиш — не бійся, а зробив — не шкодуй.»
Питання від: pst….. Вік: 12

Проблема.

До початку війни я був глупим але веселим хлопцем який любив радіти та гуляти, коли почалась війна мені було 8 років, я пережив місяць окупації у місці розгару бойових дій, на моїх очах було вбито тварин, я біжав під кулях, я бачив як горів мій рідний дім. Після цього я перестав бути як тоді, я став закритим, я почав малювати багато про війну, думати, я жив в думках. Я не довіряв нікому. Я не мав друзів окрім одного, в мою сторону йшов буллінг, коли був день я був радісний та веселим, але по ночам я ридав по різним темам, коли я бачив що хтось загинув я оплакував це дуже багато. Через час в мене почали зʼявлятися друзі але вони обзивали мене за спиною, недавно я знайшов дівчину але вона була холодна до мене, я перестав з нею спілкуватися але вона переслідувала мене. В цілому навіть до війни коли загинув мій дідусь я плакав над його фоткою 4 часа, я любив малювати але не щось просте. Моїй бабусі 82, та її стан вже плохий, я почав хвилюватися та в останній час мені почались снитися як загибають рідні, в останній раз як матер. В Січні загинув мій найкращий друг який підтримував мене, в мене більше нема нічого, не друзів, не любові, скоро не бабусі.
Що зі мною? Я хотів би бути всього лиш 12 річним хлопцем. Звичайним.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Добрий день! 12 років – підлітковий вік, який супроводжується віковою кризою. Ввійна накладається на кризу. Це вплинуло на ваш психічний стан. Тому у вас зруйноване базове почуття безпеки, спровокована замкнутість, високий рівень тривожності, страх, відчуття безпорадності та депресивний стан.
Багато чого залежить від батьків (ви про них нічого не пишете). Вам потрібна допомога і емоційна підтримка близької людини.
Шо ви можете самі зробити?
Декілька порад для підтримки психічного здоров'я:
• фізична активність (робіть найпростіші вправи. гуляйте),
• мінімізуйте перегляд інформаційних новин та сумних фільмів,
• підтримуйте спілкування з однолітками (необов’язкова мати багато друзів),
• малюйте приємні спогади, мирне майбутнє,
• зверніться за допомогою до дорослого, це можуть бути як родичі так і сусіди, вчителя.
У вас все вийде, бо ви сміливий хлопчик – написали психологам листа. Я вірю, що ви все зможете і настане час, коли ви знову станете веселим хлопцем!
Доброго дня.
Війна і для дорослих, зрілих людей - надзвичайно важке випробовування.
А Вас вона застала ще дитиною і по факту Ви виросли під час військових дій та ще й побували в окупації. Це випробовування не для слабких людей, тим паче, не для дитини. Але, на превеликий жаль, так вже все склалося що Ви пережили за ці роки і переживаєте дуже сильні стреси. А це дуже впливає на стан нервової системи, яка і так підлягає трансформаціям в підлітковому віці. Тому потрібно себе підтримувати, у першу чергу, фізично. Ви займаєтеся спортом? Почніть бігати, робіть вправи на свіжому повітрі, якщо є можливість, почніть грати в футбол, баскетбол та інші рухливі ігри. Старайтеся дотримуватися режиму дня, обливайтеся прохолодною водою, загартовуйтеся... .По мірі того, як Ваше тіло стане ставати сильним, почнете мужнішати і Ви психологічно. І тоді вже до Вас почнуть тягнутися інші і шукати у Вас підтримку, бо відчують Вашу внутрішню силу
Я співчуваю Вам, що довелося втратити дідуся та пережити загибель друга, бачити, як гинуть безневинні тварини. Таку кількість втрат за достатньо короткий період не кожний дорослий зможе прийняти та прожити. Тому зрозумілий Ваш страх щодо бабусі. І зрозумілий стан розгубленості. Бо, судячи з усього, Ви ще до кінця не пережили і втрату друга та дідуся... Бо вони були Вашою опорою. Отже, тепер Вам потрібно шукати опору всередині себе, шукати всередині себе те, що ніколи не зможете втратити, і це віра у те, що ми не самі у цьому світі і з нами є Вищі сили, які завжди прийдуть нам на допомогу. Бо кожна людина, найперше - це душа. А душа загинути не може, бо вона вічна. Ми всі приходимо у цей світ, народжуємося, виконуємо своє призначення, свою роботу на Землі і ідемо мандрувати далі... Так як пішла душа Вашого дідуся, друга, душі тварин...
Насправді, Вам прийшлося дуже швидко дорослішати, а це дуже нелегко.
Тому Ваші малюнки - це певна психотерапія. Малюючи війну, Ви інтуїтивно намагаєтеся позбавитися того болю та стресу, які Вам вона заподіяла. Спробуйте все те, що Ви малюєте, всі негативні сценарії, перемальовувати на щасливі сценарії життя. Уявіть, що Ви чарівник і за допомогою чарівної палички, абсолютно все можете одноосібно перемалювати. Перемальовуйте до тих пір, поки не відчуєте, що Вам те, що Ви малюєте, вже більше не болить. Воно ніби є, нікуди не ділося, Ви все до деталей пам'ятаєте, але воно стало, ніби, як кіно, яке Ви колись давно дивилися і яке Ви вже подивилися.

Відредаговано автором 25-04-2026 17:36:32

Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.