Мені важко сформулювати, я просто відчуваю, що моє життя розбите!

Вытаю!

І ще дуже сподіваюся що Ви мені підкажете через скільки часу це пройде, мені б було б трішки легше коли знаєш дистанцію!

От з "дистанцією" та Вашою схильністю спиратись на точно визначені орієнтири у часі все набагато складніше. Точніше, ця схильність, є по суті, помилковою, а в багатьох випадках шкідливою.
Чому?
Тому що людина ПОСТІЙНО звіряє образ завершення жаху війни і реальність(!) А вона все ще залишається небезпечною і дуже тривожною.

Так в чому ж вихід, спитаєте Ви?
Вихід, як не дивно, в умінні зосереждуватись на завданнях теперішнього моменту. Буквально цього дня, цієї миті, щоби включитись у справи, що мають сенс і значення(!)

Завдяки цьому людина виринає із пітьми тривожності, починає відчувати свою здатність впливати на перебіг подій, повертає собі почуття цінності(!)

Розкажіть, хто є поруч з Вами? З ким Ви спілкуєтесь?
Чи підтримують Вас рідні та близькі?

Мій запит — переживання травми війни та втрати рідного міста. Я відчуваю повне виснаження і безсилля, мені потрібна допомога, щоб стабілізувати свій стан і перестати тонути в'' емоціях ''

Доречною також буде співпраця з психологом. Треба шукати для цього варіанти і можливості - центри соціальної допомоги, волонтерські організації, благодійні фонди.

Ось контакти для особистих звернень:
7333 — цілодобова лінія психологічної допомоги;
0 800 500 335 або 116 123 емоційна підтримка.
Там можна розповісти про те, що непокоїть, отримати допомогу в складний момент.

Доброго дня
Почну з кінця :
«…через скільки часу це пройде..»
Щоб відповісти на це питання, треба знати скільки вже триває такий стан та саме, який у вас стан. Також, це буде залежати від того, ви плануєте самостійно працювати або звернутися до фахівців.

«Я відчуваю повне виснаження і безсилля…»
Як це проявляється?

«тонути в'' емоціях ''- опишіть будь ласка, як це відбувається?

Вітаю вас 🌿

Ви описуєте стан, ніби життя, яке було раніше, раптово обірвалося — і зараз складно зібрати себе заново.
Коли втрачається рідне місто, звичний світ, опори — це не просто стрес, це глибока втрата, яка проживається як травма.

Те, що ви відчуваєте виснаження, безсилля і ніби “тонете” в емоціях — це природна реакція психіки на ненормальні обставини.
Психіка зараз намагається впоратися з дуже великим обсягом болю, і тому може з’являтися відчуття, що ресурсів просто немає.

Важливо: з вами не “щось не так”.
Вам зараз дуже боляче — і цей біль має реальну причину.

Щодо вашого питання “коли це пройде”.
У травматичних переживань немає чіткої дистанції, як у фізичної хвороби. Але цей стан не залишається таким інтенсивним назавжди.
Він поступово змінюється тоді, коли з’являється більше опори, безпеки і можливості проживати свої почуття не наодинці.

Зараз важливіше не чекати, коли “відпустить”, а трохи допомогти собі не тонути в цьому потоці.

Можна почати з дуже маленьких кроків:
— звернути увагу, чи є моменти, коли стає трохи легше
— помітити, що саме в ці моменти змінюється
— знайти хоча б мінімальні опори (люди, прості дії, ритуали)
— дозволити собі говорити про свій стан, а не тримати все всередині

І дуже важливо — не вимагати від себе швидко “відновитися”.
Те, що ви проживаєте, справді велике і складне.

З цим станом можна працювати.
Поступово з’являється більше стабільності, менше емоційних хвиль, повертається відчуття опори всередині.

Ви вже зробили важливий крок — звернулися по допомогу.
І це якраз той напрямок, який допомагає виходити з такого стану.

Вы хотите знать сроки, чтобы получить хоть какую-то опору. Кажется, что станет легче все воспринимать сейчас, если будете знать, когда станет хорошо и вы выйдете из текущего состояния.
Но, увы, спрогнозировать невозможно. Не понятно, как долго вы в таком состоянии? Что происходит в вашей жизни? Какие опоры и поддержка есть или наоборот, никого?
Точно могу сказать, что в терапии станет легче, потому что вы будете не одна в ваших проблемах, переживаниях. Вы будете знать, что есть ваш час в неделю, когда вы сможете выговориться, поделиться переживаниями, получить поддержку и дать обратную связь. И постепенно будет становиться легче, спокойнее. Поэтому сроки написать невозможно, но идея пойти в терапию хорошая.