Тривога, як правило, не має причини на відміну від страху. Ви ловите себе на думці: "Ну чому я так переживаю? Адже все гаразд!"
Ви можете пробувати дихальні техніки, логічно переконувати себе, що все добре, але всередині все одно цей ком напруги. Чому тривога не йде?
Тому що тривожність - це не звичка, не слабкість і не "просто емоція". Це програма, зашита у вашій підсвідомості. Тривога - це автоматичний процес у мозку.
Колись давно ваш мозок створив цю програму, щоб захистити вас.
Можливо, у дитинстві вас сварили за помилки, і тепер будь-яка нова справа викликає страх.
Або у вашій родині тривога передавалася з покоління в покоління: «Життя – це боротьба», «Щастя довго не триває». А, можливо, Вас одного разу зрадили, і тепер підсвідомість сканує світ у пошуках нової загрози.
Мозок запам'ятав ці сценарії і тепер відтворює їх автоматично.
Ось чому неможливо "просто заспокоїтися"
Як прибрати тривожність?
Якщо тривога живе у підсвідомості, значить, працювати з нею потрібно також на цьому рівні.
Але тут потрібна допомога психолога.
Однак для вас є й хороша новина. Тривога – ваш друг. Тривога піклується про вас. Вона – як сигнальна лампочка. Щось пішло не так – каже вона. Треба щось робити. Потрібно зрозуміти, що це – ваш “друг із неприємним голосом”.
Як це зробити?
Визнати.
Подякувати.
Розчинити. або трансформувати.
Давайте зробимо це через малюнок. Для початку проаналізуйте: якого вона кольору, яка вона на дотик, чи пахне чимось, якої температури. Де у тілі відчувається. Коли відчуєте – малюйте.
Можливо, вам від цього стане легше - ефект арт-терапії ще ніхто не скасовував.
Потім поговоріть із нею. Ось приблизні питання, які можна поставити тривозі.
Навіщо я створила тебе? Коли я створила тебе? Від чого ти захищаєш мене? Навіщо ти мені потрібна?
Можна вигадувати свої запитання. Варто також записувати відповіді, які надходять.
Ну як, чи готові робити практику?
Відредаговано автором 28-03-2026 19:02:32