Доброго ранку Людмило!
Насправді, нічого дивного в тому, що Ви хочете вийти заміж, немає. Адже, таке бажання закладене самою природою. Бо, насправді, жінка реалізуватися і стати повністю щасливою може лише в сім'ї.
Певне, на сьогоднішній день багато представниць слабкої статі досягають успіху у багатьох сферах життя і успішно конкурують з чоловіками, але... Ніякі досягнення в професійній сфері не дадуть можливості відчути от те саме відчуття повного щастя, яке жінка може відчути тільки в колі своєї родини.
Ви пишете "как избавиться от навязчивой идеи про замужества.."
А для чого? Для чого докладати такі неймовірні зусилля, щоб позбавити себе можливості стати щасливою? Як на мене, краще своє бажання зі стану нав'язливої ідеї просто перевести у цілком реалістичну можливість.
Тим паче, що Ви вже достатньо пожили сама: "...долгое время в разводе дети выросли..."
Тобто, настав саме той благословенний період життя, коли Ви можете пожити, нарешті, у своє задоволення, насолоджуючись особистим щастям!
Але є маленьке "але".. Є певні умови, за яких це саме природнє бажання зможе здійснитися.
Перше. Виявляється, для того, щоб притягнути до себе чоловіка, з яким зможете отримати щастя в парі, найперше, необхідно навчитися бути щасливою поки Ви одна.
Друге. А навчитися бути щасливою, поки Ви одна, можна лише тоді, коли немає страху самотності.
""Боюсь остаться одна и так и не найти своего мужчину..."
Адже, маючи
страхи, бути щасливою, зрозуміло, просто неможливо. Страхи блокують самі найкращі зовнішні наміри, бо
страх - це глибинний стан. Який, як правило, має певну дуже давню причину своєї появи.
Тому, щоб спробувати Вам допомогти, потрібно зрозуміти природу цього страху самотності. Моє питання може здатися дивним, але... Нашим життям, зазвичай, керують саме ті почуття та емоції, які сформувалися ще в дитинстві.
Чи було у Вас відчуття щастя, тепла, довіри та захищеності у стосунках з батьками в дитинстві? Які стосунки були в Вашому дитинстві між Вашими батьками?