Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 2 години тому: «Сочувствую, это тяжелое состояние. Как давно вы так себя ощущаете? Что происходило в вашей жизни до того, как потеряли интерес и вкус к жизни? В таком состоянии важно не остават»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 3 години тому: «Вітаю ! Іноді людина втрачає не лише сили, а й відчуття живості всередині. І тоді світ справді стає тьмяним, ніби Ви дивитеся на нього крізь скло. У такому стані важко розуміти, х»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 4 години тому: «Дякую Вам за відвертість. Ви пишете "..дитинства- воно було емоційно холодним ( базові потреби задовольнялись - нагодувати, вдягти. ) в безпеці не почувалася- батько військовий бу»
Питання від: Оля Вік: 30

Почему в кризисные моменты убегаю из отношений, а после жалею?

С моим молодым человеком мы 3 года вместе. На выходных поссорились из-за бытовых вопросов, в воскресенье и он, и я взорвались и я начала говорить зачем мне эти отношения, причём первая. И он мне начал говорить, не устраивает найди себе другого...
Представьте я в первый раз наши отношения почти все вещи собрала и уехала к себе. Там тоже много моих вещей, плюс кот. И мы с ним каждый день видимся, разговариваем как ни в чём не бывало и в реальности, и по телефону. В понедельник, вторник ездили к его кумовьям, в другой город. Просто в первый день когда мы собирали вещи он мне сказал фразы которые сели у меня в голове: мне с тобой сложно жить, если для тебя это принципиально нужно найти того кто это тебе даст (пока не готова озвучить).
И сейчас я думаю и понимаю что мне это некомфортно, что это не те отношения которые я бы хотела разорвать. Просто в пиковый момент когда всё бесит, когда я уставшая из-за работы и бытовых моментов дома, когда он напряжённый с работы приходит и плюс я такая же, в моменты когда для тебя есть какой-то вопрос который ты не понимаешь почему он думает не так же как и ты, ну например Когда лучше родить ребёнка, Как отметить свадьбу, есть ощущение что ты якобы всё несёшь сама, всё делаешь сама, за всё думаешь сама... Хотя это не так многие бытовые моменты он закрывает и он не настолько эмоциональный как я чтобы кормить меня словами или ситуациями, которые на данном этапе отношений уже не так как в начале отношений.
У меня вопрос как мне перестать убегать к себе домой? Вот это действие оно было раза три с лета. Тогда не было собирания вещей такого как сейчас. И о том чтобы я опять ночевала дома у него он не говорит и я думаю что он просто хочет чтобы мы немного отдохнули физически друг от друга. Мне очень хочется эти отношения возобновить, мне очень хочется семью, детей но я понимаю что иногда я в этом была очень навязчива.
Как правильно сейчас мириться? Как правильно говорить им делать чтобы получился брак и дело дошло до планирования беременности?)))
Я просто понимаю что в моей ситуации убегание домой это повтор действия в отношениях с бывшим мужем. Где я говорила за расставание и я хотела там расстаться. Просто я боялась там расстаться. Тут я хочу быть с этим человеком и я понимаю что желание строить что-то новое или с кем-то другим у меня нету. У меня есть чёткое видение будущего с этим человеком
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доброго ранку Оля!
Думаю, що Ви праві щодо своїх припущень в ситуації.з попереднім чоловіком. Але, як на мене, така реакція - "втеча", може бути набагато глибша і торкатися "корінням" більш ранніх етапів Вашого життя. Адже "втеча" - це один із різновидів реакції на стресові ситуації, чи події, з якими людина не може впоратися сама. Тому одразу хочу запитати, а як Ви реагували в дитинстві, якщо Вас щось не влаштовувало в стосунках із значимими дорослими?
Це перше. А друге. Як на мене, є дещо ідеалізоване сприйняття стосунків. Коли чоловік, зрозуміло що несвідомо, але сприймається як еталон ідеальної поведінки. А в таких випадках, якщо щось не співпадає з баченням чоловіка - одразу викликає роздратування та розчарування, а отже, намагання втекти, щоб знайти собі "ідеал". От Ви пишете:
"... фразы сели у меня в голове: мне с тобой сложно жить, если для тебя это принципиально нужно найти того кто это тебе даст...". Складається відчуття, що у Вас є якісь підсвідомі давніші потреби, які Ви намагаєтеся "закрити" за допомогою людини, яка поруч. Що породжує, знову ж таки, бажання "втекти", щоб знайти того, хто ці потреби "закриє".
"И сейчас я думаю и понимаю что мне это некомфортно, что это не те отношения которые я бы хотела разорвать." А, якщо ці потреби сформувалися ще в дитинстві, наприклад, в стосунках з батьками, і тепер просто іде "перенос" на того чоловіка, який поруч?
Тому у мене до Вас друге запитання. Чи були у Вас теплі та довірливі стосунки з батьками зокрема, конкретно, з батьком?
Третє.
"Просто в пиковый момент когда всё бесит, когда я уставшая из-за работы и бытовых моментов дома, когда он напряжённый с работы приходит и плюс я такая же, в моменты когда для тебя есть какой-то вопрос который ты не понимаешь почему он думает не так же как и ты".
Чоловік ніколи не буде думати так, як жінка і це аксіома. Тому, що чоловіча та жіноча природа - як дві окремі планети. Тому сподіватися на таке ідеальне співпорозуміння - це суцільна ілюзія, яка лише стосунки руйнує.
До того ж, є поняття психо-емоційного виснаження. А в такі моменти людина обезточена, знесилена. Тому навіть найменша дрібничка, на яку у ресурсному стані навіть ніхто і не звернув би уваги, перетворюється на величезну проблему. Отже, в такі моменти, взагалі, не потрібно ні про що говорити. Бо достатньо найменшої іскорки, щоб здійнялася емоційна пожежа, яку потім буває дуже важко "загасити". І це вже гігієна стосунків. Тобто, знання, як правильно ці самі стосунки будувати, яких, як мені здається, у Вас просто немає. Адже, знання про стосунки або передаються від батьків несвідомо, як приклад. Або ж їх потрібно потім вивчати вже самостійно. Що складніше, але можливо і потрібно.
Тому у мене ще одне запитання, які стосунки між Вашими батьками?

Певне - це лише мої припущення. Адже, переписування на сайті не зовсім той формат, який допоможе не просто визначитися з дійсними причинами такої поведінки, а ще й допомогти зробити стосунки щасливими.

Відредаговано автором 27-11-2025 06:47:55

Доброе утро, Оля!
цитата:
ПОЧЕМУ В КРИЗИСНЫЕ МОМЕНТЫ УБЕГАЮ ИЗ ОТНОШЕНИЙ, А ПОСЛЕ ЖАЛЕЮ?

Чувствуется, что задаете актуальный, можно сказать, вызревший вопрос - ПОЧЕМУ? Вместе с тем такое же значение, имхо, имеет другой вопрос - ЗАЧЕМ? - поскольку он способствует проявлению цели и смысла Ваших действий.
На первый вопрос у Вас самой есть предположение -
цитата:
Я просто понимаю что в моей ситуации убегание домой это повтор действия в отношениях с бывшим мужем. Где я говорила за расставание и я хотела там расстаться. Просто я боялась там расстаться.

Скорее всего, эта гипотеза нуждается в более пристальном внимании и проработке. И, очевидно, что модель убегания зародилась гораздо раньше Вашего взрослого возраста. Это отсылка в детство и подростковый период, в особенности вашего контакта с родными и близкими людьми, где наверняка были риски потерять любовь и привязанность в ситуациях, которые вас не устраивали...

Весь Ваш пост (за исключением вопросов) говорит о том, КАК происходит процесс убегания и условного возвращения. То есть у нас с Вами появляется возможность представить картину Вашей модели построения отношений ЦЕЛОСТНО. Отсюда уже один-два шага до вывода о том, какой сценарий РЕАЛИЗУЕТСЯ Вами на бессознательном уровне. То есть помимо Ваших осознанных усилий.

На мой взгляд, без осознания этого сценария бесполезно говорить о каких-то практических рецептах "тушения пожара", возвращения и тому подобного. Все эти меры рискуют всего-навсего закрепить имеющийся сценарий и не более. А Вы-то заинтересованы из него выйти. Или я ошибаюсь?

цитата:
Мне очень хочется эти отношения возобновить, мне очень хочется семью, детей но я понимаю что иногда я в этом была очень навязчива.

Попробуйте не спеша поразмышлять и поискать ответ - что заставляет Вас быть слишком навязчивой?
Присутствует ли в Вашей картине мира такая опция, как ПРАВО мужчины на свое видение развития отношения, на свой темп и свой стиль?
Как быть, когда различия во взглядах и подходах весьма существенны и сразу по обнаружению их кажутся непреодолимыми?

цитата:
он не настолько эмоциональный как я чтобы кормить меня словами или ситуациями, которые на данном этапе отношений уже не так как в начале отношений.

В этом фрагменте Вы что-то важное признаете. Есть сравнение между тем. что сейчас, и тем, что было вначале. Могли бы Вы чуть подробнее раскрыть, о каких проявлениях идет речь?

цитата:
Как правильно говорить им делать чтобы получился брак и дело дошло до планирования беременности?)))

Если вдуматься, то Ваш вопрос может восприниматься как один из кейсов в рамках бизнес-тренинга. А та ли это "материя", чтобы относиться к ней столь бизнесово?!
Ваш вопрос состоит из двух частей, про ваши реакции в конфликте и то, как сейчас помириться.
На самом деле проблема не в том, что вы убегаете от отношений, а в том, что не выдерживаете напряжение. В момент усталости, несогласия или неприятной фразы включается старая стратегия , уйти первой, а не попытаться договориться. Поэтому потом и жалеете, эмоции остывают, и становится понятно, что это был импульс, а не решение.
Да, старые сценарии из детства менять непросто, но возможно. Тем более вы уже видите, где вас задевает, и готовы реагировать иначе. Это приходит только через смену стратегии, не решать в аффекте, выдерживать, что партнёр может думать иначе, говорить по существу- что для вас важно, что задело, о чём нужно договориться. Несогласие это нормальная часть живых отношений.
Если хотите восстановить связь, то спокойно обозначьте свою позицию, что понимаете свою часть, работаете над реакциями и готовы обсуждать всё без крика и уходов. Спросите его, как он видит выход из ситуации и что для него сейчас важно.
Когда он почувствует стабильность, разговоры о будущем появятся сами мужчины редко двигаются к браку там, где каждая ссора заканчивается чемоданом.
А асертивности, устойчивости и пониманию себя вполне можно научиться вместе с психологом.
Тут нужно комплексно разбираться в том, как вы выбираете мужчин, насколько комфортно в отношениях, как вы строите отношения.
Из того, что вы написали, могу предположить, что взгляды на то, жениться ли, рожать ли ребенка и др.вопросы, связанные в семьей, у вас сильно разняться с МЧ. И тут возникает вопрос - если в таких важных и принципиальных вопросах вы не совпадаете, для чего оставаться в отношениях? 3 года более чем достаточный срок, чтобы мужчина понимал, хочет он на вас жениться и ребенка с вами или нет. Если этот вопрос не решился, то вы получается терпите и ждете, что произойдет чудо и МЧ передумает. И естественно, рождается куча раздражения и недовольства. Нет никаких специальных действий, которые приводят к браку. Мужчина любит и хочет - женится. Если нет - то честнее разорвать отношения. А то получается, что для женитьбы вы не очень, а просто жить с вами без обязательств, то норм. Так?

По поводу того, что вы взрываетесь и уходите. Тут вопрос в том, насколько вы способны в моменте проговаривать то, что вам не нравится, что вам важно. Возможно, есть привычка замалчивать и терпеть, и когда наступает момент, что сил подавлять раздражение нет, то происходит взрыв и вам хочется уйти. Но дальше страх одиночества берет вверх и вы возвращаетесь.
Так же важно разобраться в том, насколько вы способны принимать какие-то отличия в паре. Потому что есть ряд моментов, когда партнер не при чем, и нужно работать со своими переживаниями.
Если сценарий повторился и в браке у вас было точно также, то это точно повод детально разобраться в этих вопросах.
То, что я выше писала, это предположения. Может быть какие-то и другие моменты и причины, почему так происходит, но это все нужно индивидуально прояснять.
И я бы очень советовала сделать это в терапии.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 387297 для Алла Григорівна

як Ви реагували в дитинстві, якщо Вас щось не влаштовувало в стосунках із значимими дорослими? - зазвичай я йшла до своєї кімнати і не хотіла нікому нічого пояснювати))
Чи були у Вас теплі та довірливі стосунки з батьками зокрема, конкретно, з батьком? - в мене не було батька, був хрещений, у якого часто також жила з його родиною. Стосунки гарні, але не такі близькі як можуть бути у доньки та папи.
які стосунки між Вашими батьками? Мене батьки не виховували, більше хрещені з бабусею. Бабушка мені замнила маму, з нею були дуже гарні стосунки, з хрещеною дуже важкі, бо вона не сприймає мене як дитину свою, дуже часто критикує, Я НАМАГАЮСЯЗ НЕЮ КОНТАКТИ ЗВОДИТИ ДО КОМФОРТНОГО МЕНІ МІНІМУМА.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 387298 для Володимир Анатолійович

Могли бы Вы чуть подробнее раскрыть, о каких проявлениях идет речь? Когда он что-то переживает, он не озвучивает, он заботу умеет дарить не словами и яркими поступками, а обічніми базовыми потребностями: купить нуное для дома или для меня, решить проблему мелкую или не мелкую...
элементарное свободное время - времяпровождение дома, а не вне дома и это в быту накаляет
Я дуже Вам вдячна за відвертість. І, насправді, дуже співчуваю. ✨
Ніякі самі найкращі теплі стосунки з бабусею (щастя, що вона була у Вас в дитинстві) та з хрещеним, не можуть замінити маленькій дитині маму та батька. Адже, батьки - це та сама базова основа внутрішнього відчуття спокою, відчуття захищеності та впевненості у собі. Тобто, повного прийняття себе як особистості, яку можна любити просто по факту свого існування.
Власне, те що Ви в дитинстві "...зазвичай я йшла до своєї кімнати і не хотіла нікому нічого пояснювати))" - це лише наслідок того, що " з хрещеною дуже важкі, бо вона не сприймає мене як дитину свою, дуже часто критикує..."
А те, що Ви зараз одразу на стреси реагуєте "втечею" - лише наслідок того, що в дитинстві, щоб уникнути критики та знецінення дружини хрещеного, Ви йшли в іншу кімнату, щоб нікому нічого не пояснювати. Бо який сенс був щось пояснювати людині, якій було байдуже до Ваших почуттів та переживань?
Таким чином, на рівні підсвідомості зафіксувалася модель поведінки "втеча".
Ви подорослішали, а модель поведінки залишилася. Мало того, оскільки дитина ще не вміє аналізувати і живе лише почуттям, зв'язок із подіями в дитинстві не зберігся.
Насправді, у Вас залишилася величезна дитяча травма, яка змушує Вас не лише у спосіб "втечі" реагувати, коли Вам боляче, але "втікаючи", ще й несвідомо руйнувати стосунки з чоловіками.
Адже, яким би не був прекрасним хрещений, він не замінить батька. І, швидше за все, на рівні підсвідомості могла зафіксуватися сильна образа на батька. А зважаючи, що батько - це перший чоловік в житті дівчинки.... Ця недовіра до чоловіків буде автоматично впливати і на всі подальші стосунки з чоловіками, як це не прикро.
Що робити?
Єдиний шлях - це трансформація дитячих травм у щасливе життя щасливої самодостатньої людини та жінки, яка вже не буде залежати від того, що відбувалося травмуючого в дитинстві. На превеликий жаль, просто знайти причину і хотіти все поміняти на свідомому рівні - не спрацює. Потрібна робота з травмою на тому ж рівні, на якому травми з'явилися та зафіксувалися у поведінкові моделі.
...
І ще, як доповнення до Вашого питання:
"Когда он что-то переживает, он не озвучивает, он заботу умеет дарить не словами и яркими поступками, а обічніми базовыми потребностями: купить нуное для дома или для меня, решить проблему мелкую или не мелкую..."
Ще одна з проблем в стосунках - це незнання про різницю між чоловічою та жіночою природою. Прояви любові та турботи у жінки та чоловіка дуже різняться. Тому намагання сприймати чоловіка з позиції того, як би себе поводила жінка - це вже шлях до конфронтації та руйнування стосунків.
Чоловік, в якому багато маскулінності, тобто, проявів саме чоловічої природи, здебільшого налаштований на конкретне вирішення проблем та питань, аніж на емоції, слова, чи якісь яскраві вчинки. Насправді, існують два типи чоловіків. Перший - це ті, які вирішують проблеми, практичні, але при цьому мало емоційні і неговіркі. А другі, ті, які можуть багато говорити гарних слів, співчувати та переживати як найкраща подружка, можливо, влаштовувати час від часу яскраві шоу, але... Жінка сама буде вирішувати не лише всі свої основні проблеми, але і проблеми самого такого чоловіка. Тобто, тягнути весь побут на собі, плюс, основне фінансове забезпечення родини. "Два в одному" не буває. Отже, для себе потрібно зрозуміти, чого саме Ви хочете: жити ілюзіями, чи все ж мати поруч чоловіка, на якого можна спертися?. Чоловік ніколи не замінить, ані маму, ані батька, ані подружку. У чоловіка зовсім інші функції в житті та в сім'ї.
Насправді, щоб стати щасливою, потрібно не так вже і багато: трансформувати дитячі травми, стати самодостатньою ( не плутати з самостійністю), знати основні закони стосунків та розуміти різницю чоловічої та жіночої природи. 💕
...
цитата:
Когда он что-то переживает, он не озвучивает, он заботу умеет дарить не словами и яркими поступками, а обічніми базовыми потребностями: купить нуное для дома или для меня, решить проблему мелкую или не мелкую...

Похоже, что Ваши эмоциональные потребности не совпадают с реальными возможностями мужчины их удовлетворить. Но насколько критично для Вас это несовпадение? Что Вы по большей части ипытываете, когда не получаете того, в чем нуждаетесь?

цитата:
элементарное свободное время - времяпровождение дома, а не вне дома и это в быту накаляет

Иными словами, он домосед?
Говорите ли вы о том, что для Вас ценно и важно? Как доносите свои желания и потребности молодому человеку - сообщение без давления? просьба? пожелание? и т.д.?

Відредаговано автором 28-11-2025 10:57:44

...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 387322 для Алла Григорівна

Дякую велике ❤️🤗🤗🤗
Добрий день. Від чого ви, все-таки, збігаєте? Що ви вдох робите для того щоб розібратися у ваших стосунках? Як би ви хотіли, щоб вів себе ваш партнер, коли ви втомлена і , можливо, не справляєтеся з напруженням, що виникає між вами? Щоби вам допомогло не збігати?
Ці питання для вас особисто.

Я можу фантазувати про уникаючий тип прив'язаності, а можу і про те,що хлопець переходить ваші межі, а можу ще якісь здогадки мати. Я би вам рекомендувала б звернутися в індивідуальну роботу, задля дослідження ваших реакцій і кращого розуміння себе і себе в цих стосунках.
...
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.