Образа на матір

Грустно, когда самый близкий человек не принимает, не поддерживает, не хвалит.
К сожалению, так часто бывает, что отношения с мамой не такие, как хочется.
И тут нужно это прожить и принять. И перестать ждать. И эта та болезненная точка, в которую вам нужно прийти - что бы вы не делали, вы не получите то, что так хотите. Просто потому, что у мамы этого нет для вас, а не потому, что с вами что-то не так. Что у нее есть - она дает, другого просто нет. И на то есть какие-то причины свои.
И это к теме сепарации, которая у вас до сих пор не случилась. Вы ждете, стараетесь, угождаете, но не получаете желаемого. И пора перестать это делать и оставить все как есть.
Но эта та тяжелая и болезненная тема, с которой вы вряд ли справитесь сами, если до сих пор не получилось принять ситуацию, какая она есть. А сил и энергии это забирает очень много.
Поэтому я рекомендую вам обратиться к психотерапевту, чтобы проработать эту тему и отпустить уже, и жить спокойно.
У меня на страничке есть пару статей на тему сепарации. Для лучшего понимания, что это и для чего нужно.

Шкода, що ваша мама з якихось своїх внутрішніх причин не може дати Вам того прийняття, якого Ви так потребуєте.
Нажаль, не всі дорослі люди вміють будувати стосунки з власними дітьми- хтось не має досвіду , "як це- приймати без умов", бо ніколи такого не відчував, хтось "боїться розбалувати"= втратити
контроль/керування, хтось немає сил в усьому цьому розбиратися тощо.

Ваша мама НЕ може дати Вам те, чого Ви від неї очікуєте.
"Заслужити " тут- НЕ працює.
Бо прийняття має бути БЕЗ умов- НЕ тоді, коли Ви "така, як треба мамі ", а тому, що Ви просто Є.

"Заслужити " - зазвичай це позиція дитини, яка в своїй уяві бачить світ як щось, що може залежати від неї. Плюс батьки "додають" ще своє "це через тебе мама засмучена/мамі соромно/в мами болить голова ". І в голові закріплюється ілюзія " якщо Я буду вести себе так, як хоче мама- то мама знов буде мене любити ".

Зараз Ви вже стали дорослою, і створили свою власну родину за своїми переконаннями і зі своїми правилами. Вашій мамі можуть подобатись, або не подобатись ті цінності і вибори, які для Вас важливі.
Вам вже НЕ потрібно мамине схвалення, бо Ви ВЖЕ самі будуєте своє власне життя.
І ,можливо, ваше життя в чомусь більш гармонійне, ніж змогла побудувати ваша мама.
Тобто, можна побачити, що Ви вже маєте сильну і впевнену Дорослу частину, яка керує вашим життям.
Але.
В певних обставинах (коли Ви здійснююте щось, що мало б "сподобатись мамі", але натомість отримуєте знецінення), ця ваша Доросла частина "втрачає контроль", губиться (оскільки ці обставини нагадують про неодноразове травмування) і на зміну їй "виступає" Дитяча частина, яка не має досвіду, і яка все ще вважає, що здатна "заслужити" мамине прийняття і любов.
Так в травматичних обставинах людина "провалюється" в той стан, з яким їй важко впоратись, в стан травмованої дитини. Ніби "головою все розумію, але все одно дуже боляче ".
Вам варто було б пропрацювати стосунки з мамою індивідуально з фахівцем.Це дасть змогу проаналізувати свої Переконання (стосовно себе і стосунків), укріпити Дорослу частину, навчитись відділяти свою відповідальність від тої, яка ніяким чином Вас не стосується (в даному випадку від маминої) та підібрати поведінку, адекватну тим ситуаціям, які викликають тривогу.

Ви НЕ можете будувати своє життя, маючи фільтр "подобатись мамі" - бо це нереально і недоречно.
У мами є своє життя, і вона вже мала можливість побудувати його за своїми бажаннями, власне, і зараз має.
Ваше життя- це ТІЛЬКИ ваші орієнтири, ваші вибори- а вже подобаються вони мамі, чи ні- неважливо.
Ви маєте місце, де Вас цінують і приймають - це ваша родина.
Саме звідти Ви можете "підживлюватись " теплом і любов'ю.
Реакції вашої мами- НЕ ваша відповідальність, ми НІЯК не можемо вплинути на іншу людину, це вище людських сил.
Це нелегко прийняти, але краще пам'ятати, що "на грядках з картоплею не варто шукати полуницю", ніж кожного разу розчаровуватись та винуватити себе в тому, що Вам не під силу "зачарувати" картоплю своїми добрими вчинками .
І також, важливо НЕ звинувачувати "картоплю в тому, що вона змогла вирости тільки картоплею"- адже в неї є багато інших сильних сторін.

Доброго дня.
Це дуже прикро і болісно, коли є така дистанція і грубість з близькою людиною. І у Ваших словах ця болісність відчувається. Проте, складно розібрати це питання в такому форматі, адже Ваша ситуаця дуже схожа на тему проблемної емоційної сепарації, відділення від матері. Ви описуєте гарне, наповнене життя, свої досягнення, таку терплячу та тактовну поведінку до матері але все одно задаєтесь питанням - що Ви робите не так. Але чи може бути так, що проблема не тільки у Ваших діях???

З якихось причин, матір не хоче чи не може дати Вам ту близькість та визнання яких Ви заслуговуєте та потребуєте, і змусити її це зробити не може ніхто, навіть Ви. Проте допоки Ви чекатимете та намагатиметесь це отримати там, де Вам цього дати не можуть(принаймні так як Вам це потрібно) це буде тільки більше ранити і залишати слід.
Важливо проаналізувати Ваші стосунки з матір*ю, які вони були, які зараз, як Ви в них змінювались і попрацювати з очікуваннями які на матір направлені. І також збалансувати те скільки Ви вкладаєте в стосунки з мамою і скільки звідти отримуєте.

Добрый вечер. Сочувствую вашей боли. Но так ли важно понять? Мне видится, вы делаете всё так, как умеете на данный момент проявлять свою любовь. Возможно вы слишком ожидаете "правильного" по вашему мнению отношения к вам матери и зависите от своих ожиданий. И страдаете. Попробуйте не ожидать, а посмотреть на свою маму как на человека несовершенного, но любящего вас. Ведь нельзя сказать, что ваша мать вас не любит. Она любит как умеет. Пусть не в той форме, в которой хочется вам. Но суть остаётся сутью.

Чому так, я не можу зрозуміти. Що не так роблю я?

«…я успішна і досконала, зробила себе сама, побудували бізнес із чоловіком і успішно його ведемо. Виховуємо двох прекрасних дітей, які у нас теж і успішні і прекрасні у всьому. «
Можливо, це все сталося тому, що ваша мама була і є саме така, яка вона є? Тому що « заставила» вас вийти заміж саме за цього чоловіка, не дозволяла робити вам те, що ви хотіли, не слухала вас? Завдяки чи в супротив, але зараз ви маєте таке життя, тому що поряд з вами саме ТАКА мати- не ідеальна.
Ви б хотіли жити по- іншому?
Якщо, ні- почніть дякувати своїй мамі. Почніть дякувати за те хороше, що памʼятає чи те, що відбувається зараз. Навіть,,за погане. Бо, завдяки ньому, ви стали сильнішою.
А образа…Спробуйте говорити своїй мамі про речі, які вам неприємні, як би хотіли, щоб вона робила. Але, не з позиції ображеної дитини, а з позиції дорослої доньки.

Доброе Утро!

" Коли я успішна і досконала, зробила себе сама, побудували бізнес із чоловіком і успішно його ведемо."
и вот тут
"Виховуємо двох прекрасних дітей, які у нас теж і успішні і прекрасні у всьому."
Вам так важно быть успешной?
Для кого этот успех важен?
( можете по подробнее описать)

"Навіть з днем народження вітає у соц мережах завжди так : Вітаю мою племінничку Вікусю з днем народження."
А это точно любовь?
Может просто на показуху - так себя с ними ведет - чтоб общество ее видело как заботливую и добрую.
Когда к родной дочери - холод и отторжение...
Много тут от пафоса - от пытаться казаться... а не быть - (мне кажется).
Много нарцисстического у вашей матери.

"Чому так, я не можу зрозуміти. Що не так роблю я? Ми з чоловіком завжди їздимо чимось допомагаємо, онуки завжди на канікулах у них, ми завжди даруємо дорогі подарунки , як ніби хочемо крикнути, що ми їх любимо, а наші подарунки завжди критикують прямо при нас, і кажуть що їм таке не потрібно. мене це дуже їсть із середини."
Потому что вас не любят и не принимают...
И лучше это вам осознать - а не бороться с обстоятельствами и навязывать ей свое внимание - которое ей явно не нужно.
Так бывает к сожалению в семьях... чужие люди...по факту.

Добрий вечір. Я не думаю, що ви щось робите не так, схоже є у вашої мами певні обмеження.
Яку би ви хотіли тут отримати допомогу?