Пустота без спілкування

Question

Я почуваюся пустою. У мене нема бажання щось робити, апатія, нема сил. Не можу сама себе мотивувати, дисциплінувати, підтримувати. Світ сірий і поганий. Коли працюю, навчаюсь або просто потрапляю в коло людей, які активні, позитивні, бачать в чомусь хороше, жартують, я переключаюсь і стаю такою ж. Одразу мені краще. Звісно коли люди критикують або жартують наді мною (маю на увазі токсичних людей), мені погано і не по собі. І так важко, але після такого ще гірше. Я добре себе почуваю, коли оточена хорошими людьми. Я швидко підстроююсь під їх настрій, я дивлюсь на світ їхнім поглядом. Зазвичай я дуже серйозно до всього відношусь, важко переживаю невдачі, я тривожна і в мене апатія і безсилля, можливо навіть депресивний розлад (нема проблем зі сном, апетитом, встаю і роблю усі справи, але є тривога, апатія, нема сил і бажання шось робити, іноді я думаю шо легше вмерти, чим тяжко працювати, щоб заробити гроші і вижити). Коли я зустрічаю людей, які простіше сприймають цей світ, жартують (так , у них непросте життя, а в кого воно просте, але вони не втрачають позитивного настрою) мені легше і я не відчуваю внутрішньої пустоти, я ніби наповнююсь їх енергію. Це все добре, коли ти і без спілкування почуваєш себе добре і наповнено, і тобі хочеться жити, працювати, щось робити. Але коли я одна, чому мені погано. Скажіть, будь ласка, що це за розлад? Чи є якісь завдання, які я маю виконувати щодня, щоб поступово виправити це? Буду вдячна за поради.

Віталія Юріївна Мельник · Answer

Добрий вечір. Як довго у вас цей стан?
Хто ці токсичні люди, що критикують і жартують над вами?

Марія Радченко · Answer

Доброго вечора.

Коли Вм кажете "в оточенні позитивних доброзичливих людей я почуваю себе краще, в оточенні токсичних людей почуваю себе гірше" - це звучить логічно. Адже для будь-якої людини, спілкування з кимось доброзичливим покращує ментальний стан, з кимось недоброзичливим - погіршує. Люди - соціальні істоти, важливо мати певне коло підтримки та "фільтрувати" оточення, за можливістю, якщо спілкування з кимось йде Вам на шкоду. А також, навчатись відстоювати власні кордони, якщо спілкування з "токсіками" вимушене (наприклад, по роботі, яку нема можливості чи бажання змінити).

З іншого боку, тут можливо ще таке, що Ваш стан сильно залежить від оточення через дефіцит спілкування і якісь незакриті емоційні потреби. А як Ви себе почуваєте наодинці, коли ні з ким не спілкуєтесь? І ще момент, Ви просили якісь вправи. Не у всіх підходах в психології є конкретні вправи для покращення стану. Часто це - довгий клопіткий розбір причин свого стану, який триває не один місяць/рік. Втім, вправи для самостійного виконання є у когнітивно-поведінковій терапії. Книги Роберта Ліхі "Подолати тривогу" і "Подолати депресію" для цього підійдуть.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Были ли периоды, когда вы себя ощущали по другому?
Есть ли то, чему вы радуетесь, от чего получаете удовольствие?
Вы пишите, что когда вы одна, вам плохо. Про что это плохо? О чем вы думаете, какие переживания?

Вам хорошо было бы обратиться к психиатру, потому что в любом случаем, какие-то расстройства, это по его части.
А потом пойти на психотерапию, поскольку тут нужны не упражнения, а для начала понять, почему так сложилось, что вы не умеете быть одна, что нет радости и желания что-то делать, что только через других людей вы умеете ощущать жизнь и удовольствие. 
Не упражнения исцеляют, а отношения с другим человеком, здоровые отношения. И этими отношениями будет психотерапия

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Kateryna!
[quote]Скажіть, будь ласка, що це за розлад?[/quote]
Грунтовну відповідь, безперечно, можна отримати, але для цього потрібно більше інформації про вас, ніж міститься в дописі. 
Поки що відмічаєте [quote]тривожна і в мене апатія і безсилля[/quote][quote]почуваюся пустою. У мене нема бажання щось робити[/quote] Натомість, можливо, є ще якісь прояви і в цьому разі їх треба дослідити.

Тож необхідне особисте спілкування психолога/психотерапевта з вами, адже без чіткого розуміння і врахування усих причин сліпе застосування інструментів, навіть зарекомендувавших себе, може бути марним витрачанням часу. 

Ви відмічаєте, що [quote]Такий стан мабуть був все життя[/quote]
Очевидно, спостерігаєте його з моменту, відколи почали себе усвідомлювати і пам'ятати. Тобто з дитинтства. До речі, яким воно? Що згадуєте про той період? Як до вас ставились  батьки? Чи відчували їхню любов і турботу?

[quote]іноді я думаю шо легше вмерти, чим тяжко працювати, щоб заробити гроші і вижити[/quote]
Такі сумні думки іноді приходять до вас, однак ви продовжуєте жити, діяти. При цьому [quote]нема проблем зі сном, апетитом, встаю і роблю усі справи[/quote] То скажіть, що вас тримає, що дає хоч якусь енергію для повсякденних справ?

[quote]Я почуваюся пустою[/quote]
Вельми болісне, на мій погляд, відчуття. Пустота, порожнеча може означати і переживатись як відсутність чогось важливого, справжнього... Думали, що це могло б бути? Можливо, почуття самоцінності і упевненості в собі? Можливо, оптимістичний погляд на світ? Можливо, глибоко укорінене знання, мовляв, ви маєте право бути коханою, поважною, цікавою для інших? Загалом, право бути щасливою і реалізованою?

Я все-таки маю сумніви, що всередині вас суцільна пустота і темрява. Так не буває. Просто людина часто не визнає і не бачить те, що варто бачити і визнавати. У вашому випадку що б це могло бути? Що дороге і цінне в собі, симпатичне і приємне?
 Відредаговано автором 15-10-2025 10:39:47

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Пустота без спілкування

Відповіді психологів