Тілесний супротив будь-яким маніпуляціям лікарів

Доброго дня. Ймовірно, йдеться про фобічну реакцію тілесного рівня, яка виникла через старий досвід безпорадності.
Усунути її самостійно важко, бо тіло реагує швидше за свідомість.
Вам варто пропрацювати це з психотерапевтом через тілесні методи (сенсомоторна терапія, SE, EMDR або КПТ-експозицію з релаксацією).
Найкращий шлях до подолання вашого страху це звернутися до психолога або психотерапевта

Доброго вечора!

Маю глибокий страх перед будь-якими медичними маніпуляціями (можливо, через те, що немовлям сильно хворіла й була в лікарнях).

Так, можливо, той "тваринний" страх вперше виник у далекому минулому, проте тіло його запам'ятало. Однак він чимось підтримується і зараз, коли ви вже доросла і можете сприймати факти, необхідність певних процедур на раціональному свідомому рівні. То ж питання, чим цей жах живиться у теперішньому часі?

Довго готуюся до здачі крові що з пальця, що з вени

Наскільки я зрозумів, зрештою, все-таки здаєте кров. Розкажіть, завдяки чому або кому перемагаєте страх? Що відчуваєте після?

Як виявити причину саме тваринного жаху (всім неприємно, подумаєш) і усунути цей страх?

Виявити можна у дослідженні феноменів страху, його природи, в аналізі усіх чинників і обставин. Серед них варто звернути увагу на думки, що супроводжують почуття страху. Розкрийте, будь ласка, цей аспект. Про що думаєте напередодні медичних процедур? Які образи створює ваша уява стосовно маніпуляцій інших людей з вашим тілом?

Відредаговано автором 08-10-2025 18:21:28

Кров здаю, по-перше, з кремом-анестетиком, по-друге, Магній-В6 напередодні п"ю, ну й звісно, зранку подумки звертаюся до своєї раціональної частини, пояснюю собі, що це неприємно, але швидко, зовсім трохи треба потерпіти, а от якщо пропущу початок хвороби, тоді вже з катетером доведеться миритися, тож краще зараз (мовчки, звісно)))), але ніжно-наполегливо, як до дитини.

Зовні процес виглядає, в усякому разі з описаного вами, як зовсім не жах жахливий. Отже, виходить, ви знайшли спосіб адаптуватись до процедур і навчились обходити той страх.

Наді мною в дитинстві в цій ситуації завжди сміялися батьки).

Схоже, ви знаєте причину(!) З нею розбираються у співпраці з психологом як різновидом емоційної травми.

Після цього - мене як переїхали, сильна втома. А далі радість, що цього довго не буде.

Спочатку виснаження, потім полегшення і радість. В дитинстві так само було?

Для мене це як фізичне насилля, яке я не маю права зупинити.

То хто ж ПОЗБАВИВ вас права зупинити насильство? На підставі чого?

Ну, принаймні я намагаюся маскувати свою паніку, щоб не завдавати оточуючим дискомфорту.

Оце вже цікаво. Так ми наближаємось до кінцевої мети ваших пошуків причин. У вас мотив - не завдавати дискомфорту оточуючим, а для цього ПОТРІБНО маскувати (тобто приховувати) власні почуття(!)

Дайте відповідь, якою будете себе почувати, якщо не станете приховувати почуття?

Чи впаде небо на землю?

Чи "з'їдять" вас оточуючі за ваш страх або якийсь зойк від болісного моменту?

Зрештою, хто вам зробив таке затискаюче навіювання, ніби ви зобов'язані ціною зради собі дбати про комфорт оточуючих?

Ще один цікавий аспект. Про яких оточуючих може йти мова в разі, якщо вам укол робить медсестра? І вас разом з нею усього двоє у приміщенні.

У дитинстві як з емоціями було, наче стерто.

Очевидно, ваша пам'ять блокується через страх (так працює механізм психологічного захисту) зустрітись з неприємними переживаннями, спричиненими постійним висміюванням батьків. І усим іншим, з тими ситуаціями пов'язаним.

Ага, й уколи, коли на попу не сядеш, теж.

Для дитини саме так уколи і сприймаються. І відчуваються, до речі, так само болісно.
В дорослому ж віці лише одиниці ін'єкцій болісні, і то їх зазвичай колють разом із знеболюючим. Тому сідати можна спокійно, щоправда не одразу, а хвилин через 10.

Як бачимо, вашу проблему можна вирішити, адже стали відомі причини та обставини її виникнення. Вона передбачає взаємодію з почуттями, спогадами і установками, якими досі користується ваша дитяча частина особистості. Цій частині потрібно розуміння і співчуття, підтримка і допомога в опануванні умовно дорослих способів сприйняття і реагування на актуальні медичні маніпуляції.
Буде бажання - звертайтесь.

Відредаговано автором 09-10-2025 10:01:51