Питання від:
Надія
Вік:
35
Загинув на війні однокласник...
Загинув на війні мій однокласник. Про нього у мене багато теплих спогадів... Сприйняла цю новину боляче.
Але мене вразили і здивували очікування інших моїх же однокласників у зв'язку з цією трагічною подією.
Мені написав повідомлення один із них (він наразі проживає за кордоном), що, мовляв, треба ж зібрати кошти на вінок, а ще фінансово підтримати маму загиблого, зв'язатися з класними керівниками і т.п. Він готовий здати на все це гроші, "тільки скажіть скільки і кому" І не тільки він, а ще мінімум п'ятеро однокласників із ним...
Тобто із нашої переписки у мене склалося враження, що вони це вже обговорили і чомусь вирішили, що маю цим зайнятися я. Чому я? Напевно, тому, що я була відмінницею у класі, активісткою і т.п.
Але мене це обурило. Це якесь перекладання відповідальності на когось. Всі -- давно дорослі люди! Це не школа, і я давно не староста класу...
Я відписала йому, що вважаю, кожен із однокласників, який матиме змогу приїхати на похорон -- зробить це, із квітами і вінком, чи ще щось... Знову ж таки! Кожен сам для себе вирішує, як він вшанує в цей день нашого однокласника. А так, складається враження, що всі чекали, поки я цим питанням займусь. І вже увечері, перед самісіньким похороном, стали мені написувати і "продавлювати".
Чи відчуваю я тепер якусь провину, що відмовила їм - ні!
АЛЕ. Шановні психологи! Я готова до будь-якої і критики і оцінки ситуації.
Бо, якщо я вам пишу зараз, то напевно не все так однозначно у моєму сприйнятті цієї історії....
Але мене вразили і здивували очікування інших моїх же однокласників у зв'язку з цією трагічною подією.
Мені написав повідомлення один із них (він наразі проживає за кордоном), що, мовляв, треба ж зібрати кошти на вінок, а ще фінансово підтримати маму загиблого, зв'язатися з класними керівниками і т.п. Він готовий здати на все це гроші, "тільки скажіть скільки і кому" І не тільки він, а ще мінімум п'ятеро однокласників із ним...
Тобто із нашої переписки у мене склалося враження, що вони це вже обговорили і чомусь вирішили, що маю цим зайнятися я. Чому я? Напевно, тому, що я була відмінницею у класі, активісткою і т.п.
Але мене це обурило. Це якесь перекладання відповідальності на когось. Всі -- давно дорослі люди! Це не школа, і я давно не староста класу...
Я відписала йому, що вважаю, кожен із однокласників, який матиме змогу приїхати на похорон -- зробить це, із квітами і вінком, чи ще щось... Знову ж таки! Кожен сам для себе вирішує, як він вшанує в цей день нашого однокласника. А так, складається враження, що всі чекали, поки я цим питанням займусь. І вже увечері, перед самісіньким похороном, стали мені написувати і "продавлювати".
Чи відчуваю я тепер якусь провину, що відмовила їм - ні!
АЛЕ. Шановні психологи! Я готова до будь-якої і критики і оцінки ситуації.
Бо, якщо я вам пишу зараз, то напевно не все так однозначно у моєму сприйнятті цієї історії....
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
