Уже месяц молчу

Вітаю,
Те, що чоловік зникає після конфліктів і йде в “мовчанку”, — це, найімовірніше, форма пасивної агресії або емоційної маніпуляції. Його зникнення — спосіб вплинути на Вас без прямого діалогу: змусити Вас відчувати провину, шукати контакту, «ганятися» за ним.
Те, що він з'явився лише після трьох місяців мовчання — свідчить про низький рівень емоційної відповідальності за стосунки. І, скоріше за все, не тому, що все обдумав, а тому, що перевіряє “чи ще можна повертатись”.
Цитата:"Вот месяц уже не пишу, надеюсь, что он появится сам наверное так же, месяца через 3
Есть такая вероятность?"
- Так, є. Якщо ви знову не ініціюєте контакт, він може з’явитись через деякий час — але не тому, що готовий до зрілих стосунків, а тому що перевіряє: «Чи мене ще чекають?»
Але важливіше інше: Чи Вам потрібні стосунки, де Ви живете в очікуванні мовчазної людини?
Чи є у Вас із ним безпека, стабільність, діалог?
Те, що Ви перестали писати і зайнялись собою — дуже здоровий крок. Ви повертаєте собі контроль над життям, вчитесь жити без емоційної залежності.
Ваш фокус на фінанси і внутрішній спокій — це відновлення особистих кордонів.
Він може з’явитись, але чи варто будувати життя навколо його появи?
Варто розбудовувати опору всередині себе.
Подумайте, що Ви очікуєте отримати коли він знову напише: вибачення, діалог, зміну поведінки?
Запитайте себе:
Чи готова я знову заходити в цей цикл?
Чи він зміниться?
Чи я можу побудувати щось краще — вже без цього болю?
Чи готові Ви знову грати за його правилами?
Чи оберете жити своїм життям і будувати зрілі, теплі стосунки у майбутньому?

Любов — це дуже цінно. Але любові замало, щоб побудувати безпечні стосунки.
Якщо його стиль — “відмовчуватись”, а Ваш — “чекати поки пройдуть його "заскоки”, ви обоє будете страждати.
Це вже не про почуття, а про зрілість і здатність вирішувати конфлікти.
І отут — якщо він не вчиться повертатись в діалог, не бере відповідальності, не хоче будувати міст між вами — це вже питання не любові, а готовності до стосунків.
Не змушуйте себе “прощати” або “відпускати” біль — просто назвіть його.
"Мені було боляче, коли я залишалась одна без слів і пояснень."
Поставте собі чесне питання:
Як довго зможу я жити в таких емоційних “гойдалках”?
Що я зараз готова прийняти — а що точно більше не дозволю?
Якщо він повернеться — Вам буде важливо проговорити не “хто винен”, а “як ми хочемо вирішувати конфлікти надалі?”
Це і є основа зрілих стосунків: не уникати болю, а вміти разом його пройти.
Ви втомилися — це нормально. Ваш ресурс не безмежний. Ви не маєте весь час “рятувати стосунки”.
Ви можете водночас любити людину і все одно вибирати турботу про себе.

Дякую Вам за щирість і відвертість.
Його уникнення розмов і перекладання провини на Вас — це патерн емоційної інфантильності, а не здоровий діалог. Інфантильна особистість часто поводиться безвідповідально, чекає, що хтось інший подбає про її потреби, і відчуває труднощі в адаптації до дорослих соціальних ролей і обов’язків.
Те, що Ви не почуваєтесь у психологічній безпеці, — червоний прапорець. Ви пишите: «Йому нормально щоб я йшла на дистанцію і чекала» А як Вам? Як Ви почуваєтеся в цей період? Що переживаєте?
Ви не тільки не отримуєте емоційної підтримки, але й маєте почуття провини за чужі реакції (мовляв, “я винна, що він злиться”).
Розмова для нього — "винос мозку", а не спроба порозумітись. Це небезпечно для Вас психологічно: Ви знецінені, Ваша потреба в ясності і близькості — ігнорується. Важливим також є вміння правильно говорити «Я повідомленнями» без повчань, щоб інша людина почула скільки завдала болю ( за умови якщо ця людина захоче це почути)
Якщо ця ситуація триває 8 років і Вам все ще боляче, неспокійно й небезпечно — вона не вирішується, вона повторюється. Тому раджу Вам піти в терапію. Де Ви зможете відчути себе в безпеці — можливість говорити без страху осуду чи маніпуляцій. Зможете усвідомити що саме виснажує у стосунках і чому Ви “застрягаєте ” у болю. Повернете свою гідність, межі, бажання. Поступово знизиться тривога і ін.
Було б чудово якби Ви разом пішли на парну терапію, щоб навчитися спілкуватися і вирішувати конструктивно конфлікти і вчитися краще розуміти один одного.