Токсичная мама

Добрий день! Проживання з батьками має як переваги (відчутна допомога, причому як однією з сторін, так і взаємна, не потрібно витрачати гроші на оренду або придбання окремого житла та інше), так і недоліки (зіткнення інтересів, тотальний контроль, непотрібні та часом надмірно нав'язливі поради, труднощі у побудові власної сім'ї, посилення образ та інше).
Щоб вирішити проблеми, які виникають при спільному проживанні - в ідеалі з'їхати і почати жити окремо. Якщо немає і не передбачається куди переїхати, є сенс задуматися про іпотеку.
Також необхідно позначити свою самостійність і ступінь втручань у ваше життя з боку батьків. Спробувати організувати особистий простір, захищений від усіх. Шукайте компроміси. Спілкуйтеся, вирішуйте проблеми разом і спокійно, обговорюйте плани і вирішуйте, як жити краще і комфортно для всіх. Мовчазне невдоволення зіпсує відносини і доведе до нервового зриву.
Коли з’явиться мужчина у вашому житті, зробить пропозицію, тоді разом будете обговорювати список гостей, кого запрошувати на весілля, а кого ні. Вирішуйте сьогоденні проблеми, а не майбутні.

Доброго вечора Мілан.
Ви пишете "...мы не близкие люди..." і
"Мне комментарии мамы неприятны, она никогда не поддержит, хорошое слово не скажет, только цепляется за то что не так со словами ну ты же сама сказала.."
Але незважаючи на те, що вже знаєте як саме мама відреагує, все ж, чомусь намагаєтеся з мамою ділитися своїми почуттями та думками. Чому?
І коли не отримуєте очікуваної відповіді чи підтримки, дуже ображаєтеся на неї... Як маленька дитина, що очікувала тепла та підтримки, ображалася б на значимих для неї дорослих...
Думаю, Ви і самі періодично розумієте, що мама не дасть того, що Ви очікуєте, але...здійснюєте ті ж самі зусилля несвідомо, автоматично... Що дуже схоже на співзалежні стосунки, де мама може виступати в ролі латентного (прихованого) аб'юзера, а Ви - латентної жертви. І такі стосунки склалися, швидше за все, не зараз, а в дитинстві.
Ви пишете, що у мами " Отношение к мужчинам у нее негативное".
Чи присутній в Вашому житті батько? Які у Вас з ним стосунки? Чи мама виховувала Вас одна?
Чому я ставлю такі запитання?
Тому що, як на мене, Ваш запит набагато глибший, аніж лише обговорення весілля та гостей на ньому і стосується, вцілому, Вашого особистого життя. А це пов'язане як з вибудовою контактів безпосередньо з чоловіками, так і з вмінням будувати стосунки з оточуючими. А судячи з того, що подруг немає, з цим також є певні труднощі. Окрім того, існує поняття так званих родових програм, які несвідомо можуть передаватися від батьків до дитини. Як от, негативне ставлення мами до всіх чоловіків вцілому. Що може безпосередньо блокувати і створення Вами своєї сім'ї.
Тому щоб спробувати дати відповідь на Ваше запитання про гостей та весілля, спершу потрібно мати відповіді на ті питання, які я написала вище.



и мама часто давит на то что она мать и я ей обязана, хотя она обязанной мне себя ничем не считает

Так, дуже розумію Вас "Хочеться материнської підтримкии", але...
Насправді, неможливо від людини отримати того, чого людина дати просто не може... Роблю зараз просто припущення, спираючись на закономірності стосунків. Як склалися стосунки між Вашою мамою та Вашою бабусею, мамою мами? Адже, знову ж таки, існують певні поведінкові програми, які можуть передаватися з покоління в покоління. І чи склалися у бабусі стосунки з її чоловіком?
Насправді, найбільша небезпека полягає в тому, що чим сильніше ми ображаємося на своїх батьків, чим більше маємо до них претензій та незадоволені ними, тим важче нам може бути створювати власні сім'ї. І тим швидше ми можемо повторити нещасливі батьківські сценарії життя...
Тоді що робити, коли хочеться тепла, а коли його немає, з'являються претензії?
Проблема у психо-емоційний залежності, у тенденції до "залипання" на близьких людях..
Бо коли дитина маленька, вона не може жити без тепла рідних людей. І тому з усіх сил тягнеться до них за тією самою любов'ю. І чим менше любові отримує, ти сильніше "залипає", прив'язується як до джерела енергії. Потім дитина дорослішає, вже може жити сама, але... От та сама звичка очікувати тепло та порозуміння від мами та батька залишається... І проявляється несвідомо, на рівні рефлексу ..
.і єдиний вихід - це навчитися опору знаходити в собі. Тобто, стати самодостатньою ( не плутати з самостійністю). Але це повна зміна внутрішнього сприйняття себе, стосунків, оточуючих людей, і світогляду вцілому. Це комплексна робота по повному переналаштуванню.
А це запит на серйозну індивідуальну роботу. Тим паче, якщо хочете мати свою щасливу сім'ю і "вийти" з родової програми невдалих сімейних стосунків.

Відредаговано автором 27-05-2025 20:41:15

Ви правильно доповнили, лише зі слів самої мами "хороші стосунки", а насправді...
Більшості людей, які рано втратили батьків притаманно "домальовувати" стосунки. Адже, тепла та любові хочеться в любому віці. Окрім того, це ще й несвідомо може давати почуття виправдання власним, м'яко кажучи, не дуже гарним стосункам з Вами. Бо, як я вже писала, гармонічними стосунки від народження, можуть бути лише тоді, коли вони були гармонічними і у самих батьків. А якщо мама весь час живе претензіями та вимогами до Вас, якщо вона звикла жити за схемою очікування любові лише на основі того, що вона Ваша мама і Ви їй всім зобов'язані, думаю, що за такою схемою жила і Вага бабуся, і всі попередні покоління жінок в Вашому роду. Знову ж таки, тому що так діє логічно-наслідкових закон сімейних стосунків.
Зрозуміло, що стосунки інших людей можуть бути набагато кращими за Ваші з мамою, але, як на мене, Ви знову впадаєте в деякі ідеалізації, як і по відношенню до своєї мами, весь час очікуючи того, чого вона Вам ніколи не дасть, бо просто не може дати... Бо немає стосунків абсолютно безхмарних. Просто є вміння людей бути психо-емоційно трохи відстороненими в стосунках і не перебувати в тих же очікуваннях один від одного. Насправді, якщо Ви подивитеся на себе і на маму ніби зі сторони, Ви помітите, що у своєму ставленні одна до одної, як це не дивно, але схожі. От дивіться, Ви весь час очікуєте розуміння, тепла, любові від мами.... Але і Ваша мама, так само, живе в таких де очікуваннях від Вас, не розуміючи, що підсвідомо переплутала Вас зі своєї покійною
мамою... От ці претензії, що Ви повинні її любити лише тому, що вона Ваша мама... Хто так себе поводить? Звісно, маленька дитина, яка очікує любові до себе від батьків. Ваші поведінкові очікування дуже схожі. Єдина різниця, що за стосунки з дітьми, все ж, несуть відповідальність батьки. Але... Далеко не завжди природній рівень розвитку старшого покоління дає можливість свідомо дивитися на певні речі в стосунках. Бо так влаштовано природою, що кожне нове покоління, задля розвитку цивілізації, має бути більш "продвинутим". Отже, більш "продвинута" саме Ви. Тому саме Ви звернулися до психологів, а не мама.
Ви не пройшли етап психо-емоційної співпраці' від батьків. А без цього, навіть якщо Ви почнете жити окремо, біль стосунків з мамою залишиться,. Бо від себе втекти неможливо. Насправді, родові кармічні вузли розв'язуються лише тоді, коли хтось один починає серйозно працювати над собою, проходячи серйозні внутрішні трансформації. В Вашому випадку, потрібно пропрацювати всі накопичені дитячі травми, образи та претензії, пропрацювати незадоволення до батьків. Бо саме звільнення від цього грузу може дати Вам не лише відчуття полегшення та внутрішньої свободи, але і можливість створити свою гармонічну сім'ю, не тягнучи за собою всі деструктивні поведінкові моделі Вашого роду і в своє життя. Тому я можу лише повторитися, Ваше питання - це запит на індивідуальну роботу. Ніякі найкращі поради та переписування на сайти не допоможуть трансформуватися на рівні підсвідомості. А без цього Ви так і будете продовжувати жити в безкінечних претензіях та образах один до одного, очікуючи неможливого одне від одного. До речі, відсутність подруг - це не дуже добре. Адже, говорить про Ваше невміння комунікувати , принаймні, з жінками. Але ж бажання спілкуватися, ділитися, співпереживати, залишається. І на кого ці всі обов'язки будуть автоматично перекладатися, як Ви думаєте? Певне, на свого чоловіка. А жодний чоловік такого просто не потягне... Що аж ніяк не зміцнить стосунки. Тому необхідна серйозна індивідуальна робота, потрібно іти в терапію.

Щоб змогти відділитися від її претензій, необхідно спершу пропрацювати всі свої дитячі травми. А до тих пір, поки всередині Вас біль від недоотриманої любові та підтримки буде "сидіти", відділитися Ви просто не зможете. Це і називається сепаратуватися від мами. Але ж ще є і батько, з яким також проблеми в стосунках. І хоча поки ніби це не впливає на Ваше життя, але... Тато - це перший чоловік в житті дівчинки. Тому якщо були проблеми в стосунках з першим чоловіком, сході проблеми можуть з часом "вистрілити" безпосередньо в сімейних стосунках.